Обзор 16 липня 2015

Доброго здоров'я, друзі! Шото ніяк не получається в діда розгребтися з ділами і викроїть більше часу на гражданську актівность у фейсбуці. Но я стараюся, хотя времені реально дуже мало. Тому заранєє прошу вибачення за нєсколько сокращонний формат сьогоднішнього обзора. Да! Каву-чай уже собі налили? От молодці. Тоді приступаєм.

Обзор 15 липня 2015

Доброго здоров'я, друзі! Надворі в нас середа, середина літа, но лічно в діда ніякого чуства канікул нема. Шо і понятно, бо врем'я зараз воєнне, не до відпусток. В дєдушки времені, на жаль, мало, але розібратися, що воно й до чого в міровій політиці, а также в нашій рідній пісочниці, нада. Тому привичним нажатієм нужних кнопок включаєм чайники ілі кавоварки та вмощуємося перед екранами комп'ютерів.

Обзор 13 липня 2015

Доброго здоров'я, друзі! Дід Свирид знов заступає на бойовий пост сільського наблюдатєля і бажає всім бадьорого настрою, удачі та матеріального благополуччя.

Заварюєм чай-каву і продовжуєм спокойно та без істєріки розбиратися в суті проісходящих собитій. І сьогодні варто почати з Мукачева. Бо це зараз сама гаряча тема.

Обзор 09 липня

Доброго ранку, мої спортивні друзі! Дєдушка надіється, шо ви зараз не слішком усєрдствуєте з треніровками на відкритому повітрі, бо заніматься в таку жарку погоду нада осторожно. Лучше плавать. Або, як дід, вставать зпозаранку, коли повітря ще достаточно свіже для взбадрюющих тіло й дух приємних пробіжок.

В любому случаї сподіваюся, що всі ви здорові й бадьорі, наповнили свої кухлі кавою чи чаєм і традиційно вмостилися коло комп’ютерів, ліниво лайкаючи прикольні фотки. Раз так, то саме врем’я пройтись по міровим собитіям трезвим взглядом сільської аналітіки. Приступаєм.

Нє, всьо-таки уважаємий Пйотр Алєксєєвич ізлішнє прямолінєєн.

Нє, всьо-таки уважаємий Пйотр Алєксєєвич ізлішнє прямолінєєн. Не нада так резко. Нада тоньше і ізобретатєльнєє. Взяв оце і обозвав народних діпутатов “безответственними нігадяями”. Давши їм таким образом повод спросить: “А ти хто такой?”. Ілі крикнуть: “На себе сначала глянь! Тоже нам, умнік виіскався!”.

З народними діпутатами, особенно в пору буремного революційного лихоліття, так обращаться нільзя. Народний діпутат ласку любить. Шоб пожаліли, бідолашного, к груді прижали. Трохи полаяли, но потом обізатєльно дали цукерку. Бо український народний діпутат существо не лише нещасне, но і обідчиве. А коли обіжається, то стає злобне і способне на всяку херню.

А от Пйотр Алєксєєвич взяв і обозвав їх нігадяями. Ще й безответсвенними. Нехарашо. Тим паче, шо многі з тих нігадяїв члени фракції, яка носить горде ім’я презідєнта. Пряма діскредітація не лише його імені, но і всесвітньо відомого кондитерського бренду і, соответсвенно, скорочення експортних надходжень. Бо хто ж за кордоном їстиме цукерки, єслі під їхньою маркою діпутати в далекій і прекрасній Україні творять херню?

От дід так собі думає, шо діпутатов нада лаской брать. І поощреніями всякими. Например, записався діпутат в парламентську бібліотеку – получи каждий раз, як приходиш, вкусну канхвету. А як засидівся там більше двох годин – то дві. Єслі ж народний діпутат регулярно читає свіжі номери “Financial Times”, “The Economist” або інші популярні ізданія, то получай у кінці місяця торт “Київський”. Ілі “Грильяжний”. Так поступово наші діпутати обростуть жирком, набудуть державної ваги і попутно, може, наберуться ума.

Чуєш, Петре Олексійовичу? Завозь у бібліотєки кондітєрку. Бо дід по бібліотєкам пройшовся і жодного народного діпутата там не обнаружив. Не хочуть вчитися, бісові діти.

Чи може їх по упрощонній програмі прогнать? Написать для них тоненьку “Азбуку діпутата”, щоб кожен міг осилити. Бо хоть половина з них кандідати наук, але читають по складах. І в основном журнали автомобільних новинок. А так прочитають “Азбуку” і дізнаються, шо “кожне неправильне нажатіє кнопки – це метр колючого дроту”.

Глазам не вірю…

Глазам не вірю… Вожді ДНР-ЛНР требують від ООН создать трибунал по Донбасу.

Замечатєльна ідея.

Дуже продуктивна. Без шуток.

Бля… щас важно, щоб хунта здуру не полізла цю ідєю критікувать
Єслі хунта в нас хоть чуть-чуть розумна, то січас нада биренько провести тайні консультації з міровими дохторами, виработать обще відєніє вопроса і приступить до осуществлєнія ідеї, яка поступила нєпосредственно від будущих клієнтов трибуналу. Ідею поддержать і голландці з малазійцями єслі їм пообіщать, що вопрос боїнга буде рассматрюваться трибуналом отдєльно.

А як всьо буде согласовано і Саманта Пауерс перестане непрілічно ржать, отоді прес-секретар нашого МЗС має вийти до мікрохвона, прокашляться і солідно так проізнести: «Україна підтримує продуктивні ідеї від кого б вони не виходили і ми розраховуємо, що Російська Федерація, як постійний член РБ ООН, підтримає проект резолюції про створення міжнародного трибуналу по злочинам в Донбасі».

Важно, шоб отой речник сохраняв при цьому строге вираженіє ліца і не хіхікав.

Війні залишилося максимум два роки. А далі у Росії просто закінчаться гроші

Отже, зараз ми входимо у період кульмінації.

Дохтур гадає, що офіційне "перемир'я" утримається як мінімум до місцевих виборів. А всі зусилля Путіна будуть кинуті на те, щоб привести проросійські сили до реваншу.

Благо, ситуація в країні для цього благосприятлива. Неминучий ріст тарифів, нестабільний курс доллара, провал популістського закону про валютні борги (дуже мало він дасть голосів "за", і дуже багато "проти").

Війна Коломойського з Саакашвілі (і західними кредиторами та інвесторами, які уважно слідкують за пілотним "пробнічком" Вітрини, котру спробують побудувати в Одеській області) теж дуже на руку Кремлю. І не виключено, що Коломойський отримає підтримку від кремлівських пропагандистів та підконтрольних Росії ЗМІ.

На тлі потужної кампанії по забезпеченню перемоги "реваншистам", йде накачування Донбасу зброєю. Це рушниця, яка висітиме там на випадок поразки планів по політичній дестабілізації.

І рушниця ця небезпечна для Путіна. Бо у разі повномасштабної війни йому назавжди доведеться опустити металеву завісу, самоізолювавшись від західної цивілізації. І молитися Гундяєву на те, що цей власноруч створений вольєр не навідається голодий і значно могутніший Китай...

Та усе це справа майбутнього. Одного з можливих майбутніх, що чекає на нас, якщо не переможемо самі себе. І зуміємо витримати якихось декілька років до неминучої перемоги.

Але в безлічі варіантів є такі, про які дохтур старається навіть не думати. Та тільки біда у тому, що вони чомусь збуваються найчастіше.

Проте поки майбутнє ще не настало - все у наших руках...

http://lenta.ru/news/2015/07/08/deficit900/

Обзор 08 липня

Доброго здоров'я, друзі! Дід возвращається на бойовий пост сільського наблюдатєля, все нормально, прошу соблюдать спокойствіє.

Справа в тому, що дід, то єсть, його автор, жива людина, а реальна жізнь має тенденцію неожиданно подбрасувать людям разні іспитанія і задачі. За минулий місяць началася якась полоса сплошних задач, які валяться на дідові плечі з усіх боків лише встигай поворачуваться. Плечі дід унаслідував від свого батька широкі і видно тому на них так люблять падати не мною создані проблеми. Дід все встигає, все рішає, но часу і сил на фейсбук практично не залишається. Прошу розуміння і повірте, що дуже не хочу, щоб десятки тисяч небайдужих громадян волнувалися і кляли діда за безответственность. Дід патологічно ответственний, обіцяю швидко відновити регулярність обзорів. Можливо, правда, доведеться дещо змінити формат та час їхнього виходу в ефір.

Прокурорський цинізм.

#йобанийцинізм

Вчоний кіт ото вичитав шо один із прокурорських рішал оправдував налічіє в нього брюліків банальним подлогом совєршонном в зоомагазіні. Пухнастій скатіні тяжко собі представити такий зоомагазін де в ассортімєнті з обичними каменюками для акваріума продають іше й брюлікі, но як то кажуть у багатих свої прічуди.

Вчоного кота абсолютно не удівляє той цинізм з яким брешуть піймані на гарячому корупціонєри, от тільки є маленька підозра шо у тих хто їх буде судити тоже є акваріуми і вони очевидно ходять в ті самі зоомагазіни за камушками для них.

Може всьо таки начати з суддів а вже потім...

Будьмо уважні.

Оце почитав размишлєнія Арбузова і Азарова...

Оце почитав размишлєнія Арбузова і Азарова относітєльно Грєції. Переважно, конєшно же, коментарі, бо бла-бла-бла цих кровопивців относітєльно коварства гєйропи і тупості нинєшнєй власті чуть болєє чим прєдсказуєме.

А у коментарях - сплошной Стокгольмський сіндром. Люди жалуються на лічне разочарованіє в Майданє, просять помочь з лідєром, який би повів націю протів кієвской власті, яка якоби довела страну до ручки.

То дохтур от про шо думає. Колись, у далекому мирному 2010 розчарування Майданом і накопичена ненависть до не оправдавшей надєжди власті повернула Януковича на президентську посаду, в результаті чого Україна спочатку була відкинута назад у 2004, а потім деградувала приблизно до буремних 90-х. І зараз с трудом, прєодолєвая войну і сопротівлєніє, питається ударними темпами наверстати вирвані годи. А у центрі великих міст досі не в'януть квіти перед меморіалами Небесної Сотні.

Зато сдєлали назло оранжевим, прокатили їх на виборах.

Конєшно, нинішня власть тоже багато в чому хрінова. І вобщем-то не оправдує ожиданія немєдлєнно устроїть нам хорошо. Но размишляя, іти чи не йти на вибори, голосувать назло чи не назло, все ж варто пам'ятати про те, яку дорогу ціну ми заплатили, щоб позбутися кривавої альтернативи, яка на фоні чергового розчарування вновь розправляє крила, подібно істлєвшему фєніксу, почуявшему запах свіжої крові.

Варто би пам'ятати урок 2010. Бо очєрєдной відкат України в минуле може сягнути так далеко, що ми вже ніколи не зможемо наздогнати сучасний світ.