- Хєрачить, хєрачить, хєрачить, - злобно бормотав він, з остєрвєнєнієм затаптуя кирзовими сапогами зелені паростки трави.
- Куда ні плюнь - сплошной укроп. Хєрачить, хєрачить…
Сонце припекло не на шутку, от мужика сильно воняло іспарєніями ботокса і білизною з красним сєрпом і молотом.
- Рибка, ти гдє, твою мать? - грубо крикнув мужик, поднімая з землі увєсісту вєтку.
- Вилазь, скотіна! Разговорчик імєєтся.
- Драстє, с какіх це пор водоплавающеє стало скотіной? - послишався насмєшлівий голос.
- Вилазь, говорю!
Мужик со всього размаху довбанув палкою по землі. Земля роскололась надвоє і із образовавшейся дири забив нєфтяной фонтан.
- Ломаку кинь - тогда вилєзу, - сообщив голос. - І Крим для поверни де взяв вмєстє з Донбасом.
- Ти нє борзєй, - огризнувся мужик. - Ілі вилазиш щас - ілі я отдаю пару тисяч гектаров землі вмєстє с етім участком Кітаю, а вони тебе бистрєнько викачають із нєдр.
- Тіхо, тіхо. Во вкус он вошол родіну разбазарювать… Уже іду.
Чорная чешуя ярко блєснула на сонці і на вершині чорного фонтанчика показалась нєфтяная рибка.
- Шото ти якось похудав, осунувся, - замєтіла вона, брєзгліво рассматрюя мужика. - Ботокс попав под санкції ілі желудок не справляється с агресівним імпортозамєщєнієм? Говорят, рис в таких случаях кушать полєзно, харашо скрєпляєт…
- Я тебе пришибу сєйчас, - пообєщав мужик. - Шо за хєрня творітся? Де обєщані три желанія?
- А шо таке, я не поняла? - удівілась рибка. - Просив пожизнєнне прєзідєнство - тепер ти пожизнєнно прєзідєнт. Просив, шоб Росію всє боялісь - так вас, неадекватов, тепер обходят десятой дорогой…
- А господство над міром? Де моє господство над міром? - негодував мужик. - Как я могу правіть міром, єслі даже укропи толком не хєрачаться?
- Ти тут скрєпами не скрипи, бо розлізуться… - потрєбувала рибка. - Всьо работаєт, я провєряла. Ти в данний момєнт єдінствєнний уважаємий хозяїн русского міра. Сталін, конєчно, в своє врємя считався гораздо кручє, но, учитуя його нинєшнє состояніє тлєнія, тобі он не конкурєнт…
- Шо значить русского міра? - нєрвнічав мужик. - Мнє вєсь мір нужен. Понімаєш? Вєсь.
- Слушай, я же нєфтяная рибка, а не рибка високих тєхнологій, - замєтіла рибка. - Шо смогла - то і собрала. А остальним на твою нєфть насрать, їм айфони нужни с айпадами, тєлєфони, ігровиє приставкі, елєктромобілі. Запомни, заправщик, міром правят тє, хто научився созідать, а не тупо залить бєнзіна і общитать клієнта.
- Ето я-то заправщик? - злобно захрипів мужик, в меланхолічном припадкє луплячи палкой по своєму упругому лбу. - Да у нас космічєскі тєхнології, да ми ГЛОНАСС… Да наш танк «Армада» унікальнєйшій в мірє!..
- Конєшно унікальнєйшій, - хмикнула рибка. - Не успєл сойті с конвєєра - як уже прєвратився в антікваріат. І ГЛОНАСС практічєскі вєсь кітайський, за ісключєнієм сборки. А шо касається космоса, то про таке прийнято лібо харашо, лібо вже нічего.
- Іздєваєшся, да? - озлобився мужик, замахуясь. - Ну я тєбє щас…
- Укроп справа! - вдруг восклікнула рибка і нирнула в нєфтяну скважину, весело махнувши хвостом.
- Гдє? - злякано пропищав мужик, осторожно виглядуя із молнієносно виритого желєзним рубльом окопа. Но вокруг на многіє кіломєтри не було видно ні душі.
- Ну, скотіна, доберусь до тєбя… Щитай шо ти уже плаваєш на Кітайськой тєрріторії, - гундосив мужик, осторожно питаясь викарабкаться із ями.
- Вон, прямо на той полянє найдьотє своє желаніє, - послишався знакомий іздєватєльський голос.
- Как, невже сам?
Бліжайші кусти затріщали і обломились. На залиту нєфтью галявину вийшли два кремезних мужика в камуфляже.
- Ти диви, точно Путін!
Чья-то тяжола рука лягла Путіну на ботоксну голову і затолкала його обратно в окоп.
- Как ти єго умудрилась сюда засунуть? - удівльонно поінтєрєсовались нєзнакомци у рибки, весело рєзвящєйся в нєфтяной луже.
- А намєкнула, шо ви вже тут. Он от страха і окопався, - весело отвєтіла рибка. - Кстаті, на шоу ритья окопа в полний рост прі помощі монєти такі стоїло посмотрєть.
- Ну ти, рибка, умніца просто.
Один із мужиков осторожно достав рибку із лужі, отдав їй чєсть под козирьок і сторожно почєсав животик.
- Рада била помочь, слава Українє! - радостно отвєтіла рибка, довольно віляя хвостом.
- Героям слава!
Мужик випустив рибку обратно в лужу. Вона хитро подмигнула Путіну на прощаніє і ісчєзла в нєдра землі.
- Простіте, а ви укропи? - обрєчонно уточнив Путін. - Може, щас по-бистрому імплємєнтіруєм мінскіє соглашенія? А потом я дам вам скідку на газ. Только не бєйтє…
- Ти нє бойся, бити тебе ніхто не буде, - завєрілі мужики і прокричали:
- Ну шо, бєтономєшалка готова?
- Зараз їду.
Десь рядом взрєвєл мотор.
- Какая бєтономєшалка? - с ужасом уточнив Путін, раз за разом безуспєшно питаясь вибратися із собствєнноручно виритой ями. - Зачєм бєтономєшалка?
- А ми перед тим, як рибкє желаніє загадать, виставили на голосованіє нєсколько варіантов, - пояснив кремезний мужик, осторожно придержуя Путіна сапогом, шоб той случайно не вилєз. - Так етот більше всього лайков набрав. І шо інтєрєсно, даже несуществующий російський офіс Фейсбука за нього дружно отдав голоса.
На галявину мєдлєнно виїхала бєтономєшалка. Путін злякано запищав, крєпко зажмурився і… проснувся.
- З добрим утром, Владімір Владіміровіч, - попрівєтствовав його лєжащий рядом в постєлі Пєсков, соблазнітєльно поігруя тощими мишцами огольонного торса. - Какіє у нас на сьогодні плани, кого хєрачим?
- Так, Сібірь - сєйчас же Кітаю, всю, - бормотав Путін, злякано озираясь по сторонам. - І пусть нємєдлєнно начинають качать сразу всє нєфтяниє мєсторождєнія. Бєтон законодатєльно запрєтіть, вождєніє бєтономєшалки приравнять к естрємізму і давать за нєго такой же срок, как за кружевние трусікі. І єслі случайно узнаю, шо какая-то сволочь сліла укропам государствєнну тайну про нєфтяную рибку - расстрєл на мєстє в газовой камєрє передвіжного крєматорія… Всєх їх пєрєіграю, всєх. Я лідєр, я міровой лідєр…
- Ясно, - зєвнув Пєсков і незамєтно вколов Путіну транквілізатор. Тот придурковато улибнувся і снова заснув.
- Шото єму послє ЮКОСа всьо хуже і хуже, - озабоченно пробормотав Пєсков, любовно поглажуя Путіна по головє. - Тепер ше рибка добавилась в только недавно стабілізіровавшийся список галюцинацій. Не к добру всьо ето. Ох, чувствую, нє к добру…
Комментариев нет:
Отправить комментарий