А у коментарях - сплошной Стокгольмський сіндром. Люди жалуються на лічне разочарованіє в Майданє, просять помочь з лідєром, який би повів націю протів кієвской власті, яка якоби довела страну до ручки.
То дохтур от про шо думає. Колись, у далекому мирному 2010 розчарування Майданом і накопичена ненависть до не оправдавшей надєжди власті повернула Януковича на президентську посаду, в результаті чого Україна спочатку була відкинута назад у 2004, а потім деградувала приблизно до буремних 90-х. І зараз с трудом, прєодолєвая войну і сопротівлєніє, питається ударними темпами наверстати вирвані годи. А у центрі великих міст досі не в'януть квіти перед меморіалами Небесної Сотні.
Зато сдєлали назло оранжевим, прокатили їх на виборах.
Конєшно, нинішня власть тоже багато в чому хрінова. І вобщем-то не оправдує ожиданія немєдлєнно устроїть нам хорошо. Но размишляя, іти чи не йти на вибори, голосувать назло чи не назло, все ж варто пам'ятати про те, яку дорогу ціну ми заплатили, щоб позбутися кривавої альтернативи, яка на фоні чергового розчарування вновь розправляє крила, подібно істлєвшему фєніксу, почуявшему запах свіжої крові.
Варто би пам'ятати урок 2010. Бо очєрєдной відкат України в минуле може сягнути так далеко, що ми вже ніколи не зможемо наздогнати сучасний світ.
Комментариев нет:
Отправить комментарий