- Стєрхі, стєрхі! - Волав Путін, отчаянно питаясь вирваться. - Пустітє мєня домой!
Угрюмі санітари удержували його за ноги, мішая взлєтєть.
- Козли! - лементував Путін, ізгібаясь, шоб когось укусить. Но вдруг застив і рєзко закашлявся.
- О, от ето уже піздєц, чи ше нє? - увлєчонно спросив мєлкий санітар.
- Нє ше, - грустно отвєтіл крупний. - Ботокс только начав пронікать у слізісту оболочку сєрого вєщєства, визивая нєобратімі мутації. Пацієнт от етого іспитує давлєніє ізнутрі на черепну коробку і начинає щитать себе гєніальним інтєллєктуалом з аномально великими мозгами, як у дєльфіна.
- Вам, козлам, мєня нє понять! Пустітє! - трєбував Путін, з тоской гамселясь башкой об рєзінову стєну.
- Смотрі, щас потече слина - признак пораженія центральной нєрвной сістєми озвєрєвшими от ізбитка ботокса в крові лєйкоцитами, - сказав крупний санітар мєлкому і вони оба уставілісь на тонєньку струйку слини, прєдатєльскі виповзаючу у Путіна ізо рта.
- Ніхрєна сєбє, ти такой умний! - восхітілся мєлкий санітар. - Чого до сіх пор не врач?
- Врачом скучно, - ліниво махнув рукою крупний. - Врачом такоє не увідіш. Тєм болєє, докторов к пацієнту уже вєлєно не пускать, шоб бистріше дойшов.
- Стєрхі, стєрхі... - жалобно занив Путін і заплакав. - Поднімать новиє тєхнології... Ми ізобрєтьом свой компьютєр, своє новєйше інтєллєктуальне оружіє... І Дімкє русскій айфон... Всєм піздєц... Вєлікая нація... Духовні скрєпи... Пустітє мєня в затвор, я святой! - вдруг заричав он і бросився под кушетку.
- Шото он послє візіта Олланда совсєм на сєбя не похож, - пожалувався мєлкий, доставая Путіна за комірець.
- Понятноє дєло, - хмикнув крупний. - Олланд єму рєзультати аналізов прівьоз, які тайно взяли в Австралії. Нємєцкі мєдіки з льогкостью опрєділили хронічєску форму бєшенства, бацилли якого невтомно питаються поразить мозг, а находять там ліш остатки смоченной ботоксом вати. Но йому в любом случає мало осталось. Гляді, нажимаєм сюда...
Санітар осторожно нажав Путіну на вісок. З протівоположной сторони тут же вилізла шишка, Путін агресівно закашлявся.
- Откупорюється стіхійна пробка, сформірованна упавшей в ценє нєфтью, яку він от злості п'є по утрам вмєсто кохве, шоб не досталась западу за копєйкі, - і нємєдлєнно ізлішки рухнувшого рубля вмєстє с мокротами протікають в бронхи, а затєм в льогкі.
- Садісти! Нємєдлєнно Шойгу ко мнє, і Кадирова, - потрєбував Путін, закатуя глаза і дємонстріруя нездорові жовті бєлки.
- Ну шо, єщо дишит? - поінтєрєсувався Пєсков, вбігая в палату. - Накачайтє його, нужно в ермітаже виступить і в Австрію позвоніть, поумолять по поводу "Южного потока".
- А почєму в Австрію? - не поняв мєлкий, доставая вєлосіпєдний насос.
- Остальниє уже послалі. Шевелітєсь! - злобно приказав Пєсков і вибєжал в корідор.
- Інтєрєсно, зачем ми його накачуєм? - поінтєрєсувався мєлкий, вставляя насос Путіну в задніцу. Тот крякнув і томно застонав от удовольствія.
- Потому шо такім образом остатки сєрого вєщєства, мігрірувавші по носоглоткє в безопасноє мєсто, де брєзгують рискать ботокс і бєшенство, напряму снабжаються кіслородом і пацієнт способєн пару часов шото соображать, - тєрпєліво пояснив крупний. - Потому, кстаті, і рєчі толкає в послєднє врємя не сідя, а стоя, шоби не задохнуться.
- Гдє я? - удівльонно подав признаки разума Путін. - Как я сюда попал? А гдє Боріс Ніколаєвіч?
- Многіх інтєрєсуєт, как такой чмошнік, як ти, сюда попал, - насмєшліво отвєтіл крупний. - А Єльцина травонули пальонкой, когда он начал жалєть про свой вибор прєємніка. А тєпєрь мой вопрос: 66,88. Продолжи логічєский ряд.
- Відімо, 110? - не поняв Путін.
- Правильний отвєт: рублю піздєц, бо ето сєгодняшній курс євро. Ну шо, дохєрачився? - спросив крупний, винімая насос.
- Шото не понял, - смутився Путін.
- А шо тут понімать? Іди давай, толкай свою рєчь, потом в процедурну на смєну пампєрса і снова к нам, - сказав мєлкий, разворачуя Путіна к двєрі і подгоняя подсрачніком.
- Ви охрєнєлі? - розізлився Путін. Крупний витолкав його наружу і прочно запєр входную двєрь.
- Сколько раз повторять, лоботомія тут не поможе, хватить питаться, - наставітєльно проізньос крупний.
- Мало лі, а вдруг?
Мєлкий достав кітайський кіп'ятільнік і два пакєтіка чаю.
- Дьорнєм?
- Давай, - согласився крупний.
В нєбє трєвожно закаркали стєрхи. Десь в корідорах крємля хто-то громко завив.
- І за ето нам собираються видавать прєміальні газом чи нєфтью на вибор, бо бюджет уже прохєрачили, - посєтував мєлкий. - Я вот уже рішив: полью тут все своєй прємієй і сожгу нахрєн. Войду в історію как Пожарскій, а ти будєш Мініним.
- А я буду чай з тортіком, - смєнив тєму крупний. - "Кієвскій", контрабандой прислали. Будєш?
- Буду, - обрадувався мєлкий.
В корідорє скрипнули половіци. Гдє-то почувся вистрєл. Стєрхи закаркали ше трєвожнєє. І на Красную площадь з неба посипався густой і лапатий снєг...
Комментариев нет:
Отправить комментарий