Путін с трудом пробирався через густой чорний лєс

"У нас год был непростой, но, как мы уже привыкли говорить, простых мы уже и не припомним. Но в целом Правительство, безусловно, достойно справляется с теми трудностями, которые возникают перед экономикой, перед страной в целом." - Путін

Путін с трудом пробирався через густой чорний лєс, розштовхуя обільні зарослі кропиви і терновніка.

- Сволочі, ядєрна пиль, - недовольно бурмотів він. - Я їм про то, шо расширєніє НАТО сужаєт нашу возможность хєрачить, а оні, гади, послалі лєсом в отвєт.
Впєрєді замаячив покосившийся указатєль. Путін заінтєрєсованно подойшов бліже.
- Ростов туда - Луганск сюда, - прочитав він вслух. - Блін, хоть би стрєлочки нарисували, чи шо. Тут главноє не заблудіться. 
- А ти нікуда нє іді і нікогда не заблудишся, - посовєтував напомажений і припудрений єврєй, вилєзая с кустов.
- Гєйропєєц? - сердито насупився Путін.
- Шо ти, сладкій? - обідився єврєй. - Я Крізіс. Таким мєня відят твої соотєчєствєнніки.
- Крізіс? - прищурився Путін. - Ну так валі отсюда в Європу, ілі піндосов накрой.
- Нєвозможно, мілий коллєга, - винувато улибнувся Крізіс, обнімая Путіна за плече. - Ти же сам накрив всю страну огромним і прочним желєзним занавєсом, так шо я тепер, відімо, надолго у вас задєржусь.
- Тогда пойдьош в лагєря, - пригрозив Путін.
- І туда добєрусь обязатєльно, - пообіщав Крізіс, хитро подморгуя. - Может даже удвох там посєлімся. Я тєбє покажу, як правильно нада мило в душевой поднімать, єслі вдруг упадьот.
- Ой! - Завізжав вдруг хто-то пісклявим голосом і громко шмякнувся.
- Хто там? - іспуганно обернувся Путін.
- Опять упала, - пожалувалась тоща дєвушка в паранжі. - А всьо із-за вас...
- А-а-а, сексуальна шахідка! - злякався Путін, питаясь видертися на бліжайшу йолку.
- Козьол, я - Цена ібн нєфть, - прєдставилась дєвушка. - Вже на дупі шишки набила, сколько можно хєрачить?
- Прі чом тут хєрачить? - не поняв Путін, осторожно слєзая вниз.
- А при том, - грозно отвєтіла дєвушка. - Шо одні страдають аннорексієй, а у других - ожирєніє.
- Я нє жирний, мєня спєкулянти раздулі, - прогундосив хтось і із чащі вийшов громадний мужик в пампєрсє.
- Дай угадаю... Курс доллара? - прєдположив Путін.
- Інфляцій, - прєдставився мужик, подбирая з землі пухлу пачку рублєй. - О, опять хто-то вибросив накоплєнія. Будєш?
Мужик протянув пачку дєвушкє в паранже. Та брєзгливо махнула рукой і отвернулась.
- Я буду, - жадно сказав Крізіс, протягуя руки к пачкє.
- Тєбє шо, золотовалютного запаса мало? - поінтєрєсувався Інфляцій, запихуя пачку в рот. - І стабфонда, і пєнсіонного, і прєзідєнтского...
- Там уже давно пусто, - пожалувався Крізіс. - Послєдня надєжда на Кітай...
- Тіхо! - зашипів інфляцій, прикладуя палець до губ. - Бо накаркаєш ше оттуда вєжлівих чєловєчков. 
- Та конєшно! - розсміявся Путін. - Цзіньпінь наш надьожний партньор, ми з ним скоро об'єдінімся і устроїм міру ядєрну пиль...
- Ай! - крикнула дєвушка в паранже, снова шмякнувшись на землю. - Шо ж такоє, только встала на ноги...
- Ну вот, опять он заговорив. Тепер нада пампєрс мінять, - пожалувався Інфляцій і ушол обратно в чащу.
- Ти би, коллєга, базар фільтрував, чи шо, - обратився к Путіну Крізіс. - Нє, мнє, конєшно, пріятно, шо хто-то старатєльно ісполняє мою работу. Но Цену ібн нєфть хоть чуть-чуть пожалєй, бо шото ше собі поламає.
- А пусть не падаєт на ровном мєстє, - язвітєльно замєтіл Путін.
- Ровне мєсто вже давно расхєрачене твоїми ублюдками, - парірувала дєвушка в паранже. - Вєздє сплошні воронки і безимянні могили. А йому всьо мало... Какого хєра хєрачиш?
- А чєго укри в НАТО і Європу пошлі? - возмутився Путін. - Ето ісконно-русская, мєжду прочім, зємля. Там князь Владімір Москву в Хєрсонесє хрестив.
- Ой! - звонко гепнулась дєвушка в паранже. - Ну вот, тепер буде синяк... 
- Засуньтє етому мудаку шото в рот, дайте хоть часок отдохнуть, - послишалось із чащі. - Бо подтираться вже нєчєм, нові рублі только к вєчєру напєчатают.
- Шишками подтірайся! - Злобно прєдложив Путін. - Мєня, мірового лідєра, назвать мудаком... Ядєрна пиль?
Гдє-то нєподальоку хтось громко і нєрвно заржав, лязгая ржавим мєталлом.
- Укропи! - запанікував Путін і нємєдлєнно викопав спічкой окоп в полний рост.
- Сам ти укроп, - засміявся Крізіс. - Ето "іскандери" і "тополя", на них в послєднєє врємя находить.
- Шо сідім бєздєльнічаєм? - грозно поінтєрєсувався голос откуда-то сверху і над лєсом повисла малєнька грозовая тучка.
- Твою ж мать, - кисло скривився Крізіс. - Снова санкції прілєтєлі провірять, как ми тут справляємся. По крайнєй мєрє, тепер понятно, чєго "іскандери" ржалі...
- Нє звєздєть била команда, - грозно замітила тучка. - Бистрєє шуршим, і так всє срокі горят.
- Куда уж бистрєє, - замітив Інфляцій із чащі, громко чавкая. - Оні пєчатают дєньгі бистрєє, чим я успєваю сожрать.
- Значить найді помошніка, - посовєтували санкції. - Вон хотя би етого, воблоглазого. Слоняєтся тут без дєла... Кстаті, ти хто?
- Я Путін, - гордо признався Путін. - І на вас, санкції, мєжду прочім, я давно срать хотєл...
Тучка сердито гримнула й мєтнула молнію. Путін почєрнєл і розвіявся пєплом.
- Єму всєгда нравилось вспоминать про пиль, - грустно замєтіл Крізіс. - Вот он в неї і прєвратився.
- Так, не болтаєм, работаєм, - приказали санкції і взлєтєлі обратно в небо. Крізіс вздохнув і продолжив касаться всєго вокруг. Інфляцій зачавкав ше громче. А дєвушка в паранже смотрєла на них і плакала, не рєшаясь подняться...