Паніка шириться нашими же усіліями. "Накачавшись" ударними дозами разних страшилок, ми сочіняєм собствєнні. Піддержуєм тлєющий огонь страха, болєєм морально і фізично. Подсознатєльно готовимся к сдачє, не вєря, шо апокаліпсіс можна прєдотвратить.
Так поступали нємци, разбрасуя лістовкі "рюзкі сольдат, здавайся!" з опісаніями ужасов, які послєдують в случає отказа.
І нємци проіграли войну.
Да, дорогой ценой, но проіграли.
Мір виніс со второй міровой главний урок: чим раньше давиш фашистську гадіну, тим болєє безболєзнєнно це проісходить. Путіна не зря сравнювали з Гітлєром ізвєстні політіки. Це не просто констатація факта ілі красіва метафора, но і опрєдєлєніє того, шо будуть дєлать с Россієй дальше.
Бо гадіну нада давить, пока вона не угробила пол-міра.
І даже Гітлєр би без її помощі не начав войну.
Росія слаба, вона позволяє собі кусать только тєх, хто ше слабший. Роздерту Майданом і ідєологіческим мусором Україну хотєлі зохавать по бистрячку. Но не вийшло. І сєйчас на фонє удешевлєнія нєфті і санкцій, а также усілєнія української армії, воєнная авантюра становиться практічєскі неподйомной для економіки сопрєдєльной реальності. Не говорячи вже о длітєльном протистоянії.
Потому Путіну нужен бліцкріг. І єдина возможность його получить - це прєвратить нас в стадо панікьоров, яке побросає оружіє і побіжить прі відє протівніка.
Потому нас актівно дєморалізують, пугая ужасом і проталкуя вдєю бесполєзності сопротівлєнія, бо "порох всьо сліл".
Ідіоти... Так не сливають, шоб одноврємєнно втоптать в дєрьмо на мєждународном уровнє. Сливають красіво, аккуратно і без санкцій, як Лукашенко сліл Бєларусь, і Янукович сливав Україну. Путін вводить войска, потому шо сліва нєт і приходиться дєйствовать силой. Яка в кіно виглядає гораздо круче, чим в жизні.
Нападьот лі Путін? - спрашують люди.
Отвічаю: да, нападьот, но только когда пойме, шо дєморалізація сработала і он не встрєтіт сопротівлєнія. Тогда Путін совєршить стрємітєльний марш-бросок і буде наслаждаться рейтінгом і радостью мєстной вати.
Когда ето случітся - завісіт от нас. Врємєні у Путіна немного, ждать він не може. Поетому бросає на наше залякування всі доступні рєзєрви.
І єслі ми іспугаємся - значить, проіграєм. І не надо тут пафоса про добро, зло ілі справєдлівость, і хто кого должен побєдить. Побєждають болєє стойкі і сильні. Програють ті, хто боїться і панікує.
Мєждународна спільнота, судя по сьогоднішнім коммєнтаріям относітєльно вчорашніх виборов, вже вооружилася ломом і готова хєрачить. Путін готовиться ловити удачний момєнт. Наша задача - йому цей момєнт не создать і продєржаться, пока не настане економічєский крах сопрєдєльной рєальності і сопутствующий йому развал на нєзавісімі рєгіони, які задовбуться з послєдніх сил кормити Москву.
Да, це може занять нєсколько лєт. Но вибор у нас простий: бути смєлими і трєзвомислящими - і вижити, чи впасти в паніку і погібнуть.
Бо панікьори всігда погібають первими, бросаясь бєжать, забувши про всячєску осторожность.
І нам про це слєдуєт помнить.
І прєсєкать подобні страшилки, не давая їм розповзатися.
Маємо дєлать, шо повинні: споряджати армію, бороться с хуйньой в тилу, розрабатувать план власних дій на случай войни.
І понімать, шо Хуйло уже проіграв. І только от нас залежить, чи дамо ми йому возможность утащить Україну за собою в могилу, чи ні.
Комментариев нет:
Отправить комментарий