"Расстрєлять би тєбя, - с тоскою думав череп, іспитуя жгуче желаніє викурить трубку. - Такую страну просрал..."
- І вєдь как об'яснить, шо к власті в Кієвє дорвалісь нацисти, которі устраюють етнічєскі чистки, єслі прєзідєнт у них - жид? - размишляв Путін, размазуя по щокам прєдатєльскі ботоксні сльози. - Как заставіть озвєрєть кієвську хунту? Йося, мнє очєнь нужно, шоб оні стрєлялі друг в друга. Шоб публічно казнілі Пороха і дралісь за власть, доказуя один одному, хто з них больше ненавидить жидов і чурок...
"А Дзєржинському щас хорошо, його прах ніхто не трєвожит, - завідував череп. - Він ше при жизні прєдсказував, шо єслі отобрані ним НКВДшні дибіли дорвуться к власті, то странє наступіт піздєц. І оказался прав... Вот би вєрнуть всьо взад і расстрєлять єго вмєсто Троцкого. Глядіш, нє прішлось би щас ощущать на макушкє жирні вонючі пальци..."
- Одін ти мєня понімаєш, Йося... - плакав Путін. - І Кабаєва. Но ета старая хвойда за дєньги і статус кого угодно готова понять... Ех, єслі би у нєї билі яйца...
- Володя, ти уже дома? - іспуганно поінтєрєсувався Мєдвєдєв, осторожно вилазя з прєзідєнтского рєзєрвного фонда. - Чєго так рано?
- Потому шо піздєц, - пожалувався Путін. - Я їм про бабки - оні мнє про Україну. Я їм про нєфть - а оні мнє про Україну. Я їм, блін, уже про погоду - а оні тут же спрашівают, шо дєлают на Донбассє россійскіє "гради" і трєбуют убіраться. Даже во врємя ланча кормілі борщом і варениками со шкварками.
- Ну ти же, конєшно, такую гадость нє єл? - осторожно прєдположив Мєдвєдєв.
- Єл, - винувато признався Путін. - І мнє, прєдставляєш, нравілось...
- Тогда ти точно нє будєш злиться, єслі узнаєш, шо я вибросіл к чертям йоптафон і купіл новєйшій айфончик за срєдства рєзєрвного фонда, - воровато похвастався Мєдвєдєв. - В ньом такая зачотная камєра, получаються отлічниє селфі...
- Подєржи, - попросив Путін, протягуя череп. Мєдвєдєв недоумьонно взяв череп і уставився на блєстящу потилицю.
- Ето Політковская чи Новодворская? Володя, нє слушай своїх шаманов, піть вино с черепов убітих врагов глупо і нєгігієнічно.
- Ето Йося Віссаріоновіч, - прєдставив Путін. - Мой кумір послє Гєббєльса. А сєйчас я тєбє покажу, шо он дєлал із казнокрадами.
Путін достав фамільний маузєр і прицелився в Мєдвєдєва.
- Прігнісь, - скомандував он. Мєдвєдєв злякано гепнувся на пол і закрив голову руками.
- Нє стрєляйтє, я нічєго не крав! - іспуганно закричав хто-то. - Я просто сідєл в рєзєрвном фондє і смотрєл на дєньги в поісках вдохновєнія. Лучше спросітє Рогозіна, почему он каждую ночь мотаєтся з тєлєжкою до стабфонда, а потом до утра радостно воєт на Луну, угрожая єй кулаком.
- А зачєм тєбє вдохновєніє, Пєсков? - поінтєрєсувався Путін. - Ти пресс-сєкрєтарь, а не пісатєль чи журналіст.
- Так вєдь ваші слова надо правільно об'яснять, - гордо замєтіл Пєсков. - Вот, к прімєру, ви отвєтілі Харпєру на єго трєбованіє убіраться із України, шо нас там нєт. А мєждународне сообщєство почитало отчоти НАТО і ніхрєна не поняло. Прийшлось розжувать, шо вас там дєйствітєльно нєт, бо ви в Сіднеє на саммітє...
- Козьол, я нє ето імєл в віду, - угрожающе проричав Путін, взводя курок.
- Владімір Владіміровіч, оні же тупиє! Кісєльова нє смотрят, правди нє знают, - отчаянно запротєстовав Пєсков. - Привикли, понімаєш лі, полагаться на спутніковиє снімкі і отчоти с мєста собитій, і хоть кол на головє їм тєши...
- Кол - ето хорошо, - мєчтатєльно проізньос Путін. - А лучше старим дєдовскім способом, к стєнкє... Кстаті, хто там крадеться вдоль стєнки, наївно полагая, шо не замєтят? Стой стрєлять буду!
- Нє надо стрєлять!
Із тєні в центр комнати виповз Улюкаєв з пачкою долларов в зубах.
- Как ето понімать? Откуда валюта, із мого рєзєрвного фонда? - грозно поінтєрєсувався Путін.
- Так больше вєдь нєгдє брать, от Кітая одні юані, - пожалувався Улюкаєв. - А мнє доллари с єврамі очєнь нужни, для опитов.
- Какіх опитов? - уточнив Путін, прицельно щурясь.
- Акадєміки прєдложили попробувать разгадать сєкрєт високой стоїмості валюти, - сообщив Улюкаєв. - Может, в краскє наркотічєскі вєщєства. Ілі в узор 25 кадр масони вплєлі...
- Ідіот, ми туда нічего нє вплєталі, - гаркнув Путін.
- А вам-то откуда знать? - удівілся Улюкаєв. - Вас же даже з масонов вигналі, когда ви полєзлі хєрачить...
- Опять ето слово... - вздохнув Путін і нєєстєствєнно згорбився. - Сволочі, дармоєди, почему нє прєдупрєділі, шо когда ми развяжем войну, будєт так плохо? Почему вмєсто того, шоби наслаждаться побєдой і рейтінгом, я мотаюсь по міру в поісках дєнєг, іспитую уніженія... А ви еті дєньги нагло воруєтє, нє стєсняясь...
- Так расходи на наші потрєбності нікто вєдь нє отмєнял, - замєтіл Мєдвєдєв. - Ми же нє затєм к власті шлі, шоби прозябать в бєдності, но зато кого-то хєрачить. Хватіт, Володя. Уже наігралісь в Гітлєра.
- Шо хватіт, развє не ясно, шо я нікому нє нужен? - псіханув Путін. - Ну, убєру я войска, дальше шо? Хто со мной будєт дєло імєть? Хєрачить, хєрачить....
Путін пустив слину і пару раз довбанувся башкой об рєзінову стєну.
- Нам нужен, - признався Пєсков, заливаясь слєзами. - Ми в обіду вас нє дадім і Гаагє нє видадім.
- Остальноє просто разрулить. Назнач прєємніка і йди в отставку наслаждаться баблом, - прєдложив Мєдвєдєв. - Только нє Шойгу, он клінічєский довбойоб.
- Может, мнє лучше застрєліться? - мрачно прєдложив Путін.
- Можно і так, - согласився Мєдвєдєв. - Но добровольноє отрєчєніє раді Росії і обєщаніє расхєрачить мір в пєрспєктівє, как только встанєм с колєн, лучше і правільнєє. Вата будєт вєріть, ждать і плюваться ядом в сторону Запада. Ми будєм снова зарабатувать много бабла, а тебе при жизні канонізіруют і войдьош в історію, как Владімір Святой Хохлоборєц. Кісєльов тобі такой культ лічності сочініт, шо обзавідуєшся...
- Надо подумать, - уклончиво отвєтіл Путін, поігруя фамільним маузєром.
- Подумай, - разрєшив Мєдвєдєв. - Только не вздумай кого-то хєрачить, бо тогда нам уж точно піздєц...
Комментариев нет:
Отправить комментарий