- Про отрєчєніє, ссилку і смерть, - грустно отвєтіл Путін, обрєчонно глядя на карліка в смішній трєуголці.
- А я думаю про то, шо русскіє вдрєбєзгі расхєрачили сцикливу і ентєлігєнтну Європу, - гордо похвастався Путін.
- А мєня вот інтєрєсуєт, почєму каждий раз, когда я обєщаю Пороху єго расхєрачіть, тут же валяться цени на нєфть, - пожалувався Путін. - Просто містіческа взаємосвязь.
- Да насрать! Главноє, шо у нас її много, - гордо отвєтіл Путін. - Можна годами хєрачить і бєнзін з мазутом ніколи не кончаться.
- Одной нєфтью сит нє будєш, - вздохнув Путін, чоркая красним карандашом бюджет, зверстаний под цену 100 за баррель. - Єслі дєнєг вдруг стане мало, люді нас нє поймут.
- Значить, об'являєм войну! - рєшитєльно заявив Путін. - Мужиков под ружжо, баб - на заводи, снаряди клєпать. І нєкогда буде думать про дєньги.
- А це вообще інтєрєсний вопрос, куда і в кого снаряди тє полєтят, - рассудітєльно замєтіл Путін. - Я би нє рісковал...
- Разрєшим огнєстрєльне, - бодро продолжав Путін. - Пусть друг на другє потрінєруються, руку наб'ють. А когда нитіков і бєлоручек пєрєстрєляют, создадім із остатков ударні загони...
- Которі просуществуют до взятія пєрвого лікьоро-водочного. Ілі ти про "Мєтро" в Донєцкє забил? - з'язвив Путін.
- Хєрачить! Хєрачить! Хєрачить! - бився Путін в припадкє, ісходя пєной.
- Отрєчєніє, ссилка, смєрть... - тупо повторяв він, раскачуясь в разні сторони...
В пасмурном нєбє трєвожно каркали стєрхи, кружась над крємльом.
- Шо за хрєнь? Ше насруть на піджак і спортять удачноє селфі, - бєспокоївся Мєдвєдєв, нєдоумьонно вращая йотафон. - Сзаді екран, спєрєді екран... А гдє яблочко?
- Зєніткой пальнуть ілі поднять ісстрєбітєлі? - задумчиво спросив Шойгу. - Можно, конєшно, "тополєм" ілі "точкой-у" для надьожності, но єслі вдруг снєсьот Мавзолєй, то гдє ж мєня потом похоронят?
- Под Луганском. І таблічку торжествєнную повєсят, с номєрком, - отвєтіл Мєдвєдєв, злобно ухмиляясь. - Понаєхалі, чуркі, одно хєрачить у них на умє.
- Ти вообщє молчі, нацюцюнник, - парірував Шойгу. - Трєтьєсрочна затичка з сенсорним екраном і камєрой. Ми с Володєй самі разбєрьомся, как страной управлять.
- Єслі ви шото ше умудрились не до конца просрать, - обращайтесь, вмєстє попробуєм, - язвітєльно прєдложив Мєдвєдєв, протягуя Шойгу йотафон. - На вот, дарю. Орєхокол з подсвєткой, шоб ночью прощє било найті. Только поаккуратнєє с нім, бо його собирали з остатков кітайського говна і склєювали отєчєствєнними соплями...
- С намі Бог! - важно проізньос Гундяєв у тєлєкамєру, поднімая в нєбо указатєльний палець. Десь високо каркнув стєрх, шото бєлоє чвиркнуло і розповзлося по маліновой рясє.
- К богатству, к богатству, - засуєтілісь опєратори і журналісти, наперебой протягуя носовички.
- Ви шо, дибіли? Прі чом тут богатство? - нєгодовав Гундяєв, питаясь ростєрєть пятно влажной салфеткой, от чого воно стало сильно вонять. - Ше скажитє, шо в Бога вєрітє!
- А как же? Конєшно вєрім, - завєріли його опєратори і журналісти.
- А вот правільно, шо вєрітє! - похвалив Гундяєв, одтерши пятно і слєгка успокоївшись. - Потому шо нинєшні трудності - це іспитаніє от Бога і дьявольські козні запада. Путін тут ні прі чом совєршенно, а на Донбасє ми єжелі і хєрачим, то ісключітєльно попостівшись, помолівшись і ісповєдавшись. І окропів оружіє святою водой.
- Істінно, істінно! - поддакнули Порєчєнков з Охлобистіним, ряжені в камуфляж, і стали долбіться об землю башкой, отвєшуя поклони.
- А шоби Господь попустив цену на нєфть, нужно отрєчься от доллара, бо це пєчать 666 сатаністов і жидомасонов, - продолжав Гундяєв, войдя в раж. - Потому каждий вєрующий должен принести всі доллари в бліжайшую церковь, там їх правильно отпоють і утілізірують. Кстаті, сєйчас как раз поводиться акція: каждому, кто прінєсьот больше тисячі долларов, молітвослов і частічка плоті святого в подарок. Жевать частічку плоті нє сдєдуєт, бо це не жвачка. Її нужно повєсіть на відноє мєсто і лобизать. Буклєтік о том, как правільно лобизать, можна купити в церковной лавкє. Бо там нада і язик правильной трубкой свернуть, і на колєні встать под опрєдєльонним углом к осі вращенія планєти...
- Ну шо, шо скажеш? - поінтєрєсувався Гєббєльс у Гєрінга.
- Нє, я, конєшно, подозрєвав, шо потомкі оценят нас і признають вєлікімі. Но, блядь, шоб ето сдєлалі русскіє, которих ми самі хєрачили...
- А я говоріл, шо ето такая нація: хто їх сільнєє б'є, того больше уважают, - замєтіл Гєббєльс. - Ех, єслі б ми не жидов, а русскіх масово сгонялі в гєтто і лагєря, то щас би нам пам'ятнікі стоялі в каждом городє і посьолкє.
- А та чурка, то тіпа я? - брєзгліво скривився Гєрінг, показуя на Шойгу.
- Єщо спасібо скажи, бо вмєсто мене у ніх вообщє лисий дурак Кісєльов, - пожалувався Гєббєльс.
- А шо то стєрхи розкаркалися, к дождю? - спросив Гєрінг.
- Прощаються з альфа-самцом, - байдуже махнув рукою Гєббєльс. - Которий тіпа фюрера. Ждут, шоби отдать єму послєдню честь і улєтєть с етой проклятой страни туда, гдє тєпло і нє хєрачат.
- А ко мнє стєрхи не прилєтали, - обідився Гєрінг.
- Билі би у тєбя куріні мозги, прілєтєлі би, - сказав Гєббєльс. - Умних оні опасаются, а ідіота, вон, прінялі за своєго. І даже жалєют, шо нє роділся птіцей. Куковав би ото десь в лєсу і даріл людям счастьє і положітєльниє емоції. А так...
Гєббєльс тяжко вздохнув і оні с Гєрінгом мєдлєнно растворились в холодном осєннєм воздухє...
Комментариев нет:
Отправить комментарий