Діло було в 1990 році...

Діло було в 1990 році. Памір. Вища точка СРСР – пік Комунізму (7495 м). Південнокорейська група альпіністів потрапляє на висоті 6100 м в дуже скрутне положення. Вже всі вимотані і безсилі. І тут виявляється, що один з корейців взагалі не може йти. Горняшка в гострій формі. Виходів з цієї ситуації в корейських альпіністів по суті лише два – замерзати разом із помираючим, або пробувати спускатися без нього. Залишивши члена команди на вірну смерть. При тому, для спуску треба спочатку піднятися до «сковорідки» на 6400 м і лише після того можливо розпочати власне спуск. Керівник групи Чой, розуміє, що тягти з собою помираючого групі не під силу. Він в розпачі і не знає, яке рішення прийняти.

І тут серед засніженого крижаного безлюддя виринула фігура здоровенного гіганта. Який рухався хоч і впевнено, але повільно, заощаджуючи сили. Чой кидається до незнайомця - «Help!». І коротко пояснює ситуацію.

Гігант не довго думаючи згрібає корейця в обійми і один робить те, що було не під силу всій групі – на руках виносить помираючого на плато, на 6400 м. Що таке набір висоти 300 м по вертикалі на висоті вище 6000 м… Це можуть зрозуміти лише альпіністи. Діставшись «сковорідки» гігант негайно починає спуск. Бо якщо швидко не спуститися – людина з горняшкою загине. Спуск – технічно дуже складний спосіб руху в горах. І спускатися часто важче, ніж підніматися. Тому і ЧП на спусках трапляються частіше, ніж на підйомах. Бо є ще і фактор втоми. Але корейцю повезло – він потрапив у сильні й надійні руки.

Сильні і надійні руки належали майбутній легенді українського альпінізму Владиславу Терзиулу.

Який був альпіністом-висотником екстра-класу.

І який згодом став капітаном збірної України з альпінізму.

Терзиул був справжнім Сніговим Барсом - неофіційний найвищий титул радянських альпіністів, котрі підкорили всі семитисячники на території СРСР.

І Слава Терзиул став першим альпіністом пострадянського простору, який взяв усі 14 восьмитисячників планети. Саме йому ми завдячуємо, що український прапор першим серед прапорів інших держав колишнього СРСР побував на всіх найвищих зубцях «Корони світу».

Владислав Терзиул загинув у травні 2004 року, при спускові після вдалого підкорення гори Макалу (8485 м.). Йому було всього 50 років, що для альпініста взагалі не вік.

Я не знав особисто цієї Людини. Та і знати не міг, бо Терзиул профі і світова зірка альпінізму. А дід альпінізмом просто цікавиться на аматорському рівні. Але в нашому середовищі про Славу ходило чимало історій. З яких випливало, що Терзиул – просто якась міфічна істота і античний герой. В якому поєднувалися неймовірна фізична сила з видатним інтелектом. А широка душа і шляхетність уживалися з талантом до бізнесу. Характер вічного мандрівника не заважав йому бути чудовим сім’янином, а сувора й ризикована професія – з чудовим гумором. Що й не дивно – Слава ж був одеситом.

Сьогодні 18 червня – день народження Владислава Терзиула. Котрого після випадку на пікові Комунізму всі південнокорейські альпіністи називали героєм і великим другом корейського народу.

Думаю, українцям також варто знати та пам’ятати своїх сучасних героїв.