Дохтур не знає, в якій Україні живе Аваков і взагалі в якому світі існує нинішня влада, але в Україні дохтура "дєлєгіровать із своєй срєди" можна тільки місцеву владу, куди дійсно може балотуватися кожен бажаючий. Шо касається більш "високих матєрій", то не лишнє би пригадати, що впродовж багатьох років у виборчих списках були одні і тє же рожі, тільки в різних іпостасях - от надорвавшихся на роботі до обіжених, от власті до опозиції, от меншого зла до більшого, от зрадників до проворовавшихся популістів... От тільки порядочні туди якось вперто не попадали.
В Україні дохтура вибори до верховної ради роками проходили по партійних списках. Основна маса кнопкодавствующих обізян потрапляла у Раду через постєль з партійними лідерами. А мажоритарщики швидко здувалися в міноритарщиків і ніяк не могли протиставити свою свободу вибора агресівному партійному большинству, слухняно слідкуючому за руками "сємафоров" чи рознарядками від голів фракцій.
В Україні дохтура проблему відсутності соціальних ліфтів завжди вважали однією з причин Майданів. Бо не-родствєнніки, не-кумовья і не-любовніци обох полов апріорі не попадали на руководящі должності. Зато траплялося чимало випадків, коли 20-лєтні мажори ставали на чолі комунальних підприємств...
Коротше кажучи, саме нице, шо може робити любий подонок - це убєждать окружающих в тому, шо він є продуктом гнилого общества і плоть от плоті народной. Релігії з давніх давен сповідують персональну відповідальність перед Богом, і таку ж персональну отвєтствєнность несуть вбивці, насільніки, вори. Жодному адвокату не спаде на думку во врємя суда убєждать, шо Чікатіла чи Онопрієнко всього лиш рєалізовували скриті желанія породившого їх общества.
Так і у випадку з політиками не може бути ніяких виправданнь для того, шоб не очищати зерна от плєвєл і не тикати нашкодивших високопосадовців у власні виділення, як нерозумних котят. Ніде, у жодній країні немає ідеального суспільства. Зато є ціла система відповідальності за свої вчинки кожного, починаючи з президента. Вина українського общества виключно в тому, що воно занадто вже толерантне і не має давньої устоявшоїся традиції суду Лінча, який неодмінно чекав би у інших країнах на слухняних суддів, сліпих прокурорів чи брехливих лоббістів.
Але часи змінюються, пане Арсене. І скоро нікого не буде цікавити, в якому гетто минуло ваше дитинство чи хто і яким чином вплинув на раннє формування лічності. Матимуть значення виключно ваші вчинки, і за них доведеться тримати відповідь перед тими самими "подонками й нєгодяями, зеркальним отраженієм власті", які віддали свій голос за кожного з вас.
Комментариев нет:
Отправить комментарий