Треба уважно слідкувати за подіями в Греції

Адже Україну від Греції відрізняє тільки кількість надій та розчаруваннь відносно здатності правлячої касти мислити в площині державних інтересів та довготривалої перспективи.

Греція випробовувала терпіння ЄС аж занадто довго. Уподоблюючись неслухняному підлітку, вона то відмовлялася виконувати рекомендації кредиторів, то займала власну позицію у питанні російських санкцій, дорікаючи партнерам по співдружності, що саме через ці санкції втрачає прибутки. Та в основі такої деструктивної лежала наївна віра у те, що після вступу в ЄС багаті поділяться з бідними і усім буде добре.

І багаті таки поділилися. От тільки бідні замість того, щоб витратити ці гроші на розвиток бізнесу та економіки, влаштували у себе славний бенкет популізму.

І тепер не мають ані грошей, ані можливостей їх відробити. І звинувачують інших за те, що ті вимагають сплатити борги замість того, щоб дати ще.

В Україні свого часу точилося багато розмов про проект "Вітрина", яку західні країни начебто хочуть побудувати у нас на зразок Південної Кореї. "Ось побачите, скоро в нас закачають велику купу грошей і все буде добре", - стверджували деякі аналітики, наводячи докази, що такі розмови ведуться на міжнародному рівні і ініціативи є.

Та разом з тим є також і розуміння, що гроші самі по собі здатні не тільки рятувати, але й навпаки - посилювати агонію економіки та рівня життя громадян тієї країни, яка вбачає у зайвих коштах ресурси для проїдання.

Саме тому проект "Вітрина" може закінчитися, не розпочавшись, тільки через те, що інвестори не будуть стовідсотково впевнені у розумінні української влади, куди і як витрачати надану допомогу.

І щоразу, коли Захід запитує про результати, а ми у відповідь декларуємо наміри, проект "Вітрина" отримує все менше і менше шансів на реалізацію.

А разом з тим і наші шанси вирватися нарешті із лепрозорію олігархічних монополій до здорового світу, відтерміновуються на декілька поколінь.

Чи усвідомлюють греки, що власними вчинками дійшли до такого стану, коли треба робити вибір між виживанням будь-якою ціною і самознищенням - покаже референдум.

І заодно він покаже, чи здатні ми, українці, які у своїй поведінці багато в чому зараз схожі на греків, в принципі зрозуміти, до якого майбутнього рухаємося, понад усе опікуючись власною миттєвою вигодою і не переймаючись особливо ані інтересами своєї країни, ані нашим спільним завтрашнім днем.