Собствєнно, Росії не привикать іскать козлов отпущенія. В своє врємя у звєрствах мільйонів чекістов і сочувствующих їм граждан звинуватили товаріща Сталіна і викинули його з мавзолєя. А тварини, особо рьяно виполнявші сталінські плани по оптімізації насєлєнія, получили должностя і мєдалі і актівно розмножилися. І вот уже лібєрал Вєнєдіктов дує щоки от гордості за папу-ордєноносца, шо служив в чекістських загрядотрядах во врємя войни і стріляв у спину радянським воїнам. І нахрєна, спрашується, нужно таке развєнчаніє культа лічності, єслі йому не сопутствує покаяніє?
Зараз сєтью гуляє відєо со всєми ознаками талантлівого монтажа про якоби ролік с ізвінєніями за войну, який якоби дємонстрірують в Пітері. Начинається ролік з картінки Путіна й Порошенко і утвєрждєнія, якоби оці хлопи гонять нас на войну. І снова російські ватні отброси прєдпочитають забуть той факт, шо Порошенко став прєзідєнтом уже в самий разгар войни, послє отшумєвшего Кримнаша і окупації Донбасу. Ваті просто позарєз нужно розділити з нами свою вину, так гораздо спокойнєє жити і пріятнєй просить прощенія, когда "оба билі неправи, так давайтє ж возьмьомся за руки".
І снова виникає вопрос: який смисл в таких покаяніях, коли снова немає осознанія лічной вини? Чи смисл виключно в том, шоб запустити в голови шарящих ето чудо дешевого фейка українців мульку о плохой власті і хароших народах?
Так вот, господа. Янукович отпиздив якось студєнтов - і нема тепер Януковича, тусується десь в вашей сточной канавє размєром 1/6 часті суші.
А Путін же за Кримнаш получив чуть-чуть одіночних пікєтов, одне мирне народне гуляніє протів войни і множество слов благодарності і парадов поддєржки путінізма.
І нікакоє развєнчіваніє культа лічності не врятує країну, де развєнчівать надо культ імперського мислення спившихся алкоголіков, яким размєр карти Росії важнєє размєра суми, яку вони способно потратить на те, шоб одєть і обуть сім'ю.
А Путаніку осталось недолго. Це замєтно даже по нєрвам еліти і всевозрастающей наглості журналістов, які де не де стараються ляпнуть трошечки правди, шоб потом, послє смерті режима, занять мєста на передовой по його облаіванію.
І найгірше, шо ми сможем сдєлать потом - пробачити Росію без покаянія. Без відновлення Росією - і виключно нею - знищеного Донбасу, без відбудування Росією вкрадених підприємств і затоплених шахт. І без виплати Росією дєнєжних компенсацій всім без виключення мирним жителям окупованих територій і сім'ям воїнів, що загибли чи стали каліками на війні.
Комментариев нет:
Отправить комментарий