Ти ето, пойми, без Путіна ми нікак...

Председатель российского Союза кинематографистов режиссер Никита Михалков рассказал о переговорах с актером Стивеном Сигалом, на которых они обсуждали возможность совместной работы. По его словам, Сигал хочет сняться в его студии «ТриТэ», передает ТАСС.
* * *

- Ти ето, пойми, без Путіна ми нікак, - увєщєвав Міхалков, подливая в прокисше пиво концентрірованого стєкломоя. - Єго будєт іграть Охлобистін, я уже утвєрділ.
- А ти хто? - на ломаном русском уточнив Сігал, прєзрітєльно разглядуя Міхалкова заплившими алкоголєм глазами.
- Как хто? - удівілся Міхалков. - Я же з сєгодняшнєго дня твой новий менеджер, а ти - мой білєт в цивілізований мір, подальше от санкцій і імпортозамєщєнія.
- Ми будєм жить в Росії! - рявкнув Сігал, гепаючи кулаком по столу. - Тут хорошо, тут Путін.

- Так развє я протів? Живи гдє хочєш, - пожав плєчами Міхалков, незамєтно підморгуя офіціанту. - Только сначала слєтаєм к тєбє в Амєріку, собєрьом вєщі, прісмотрім мнє харошу квартірку на Беверлі Хілз...
- Нєнавіжу укропов! - вдруг засичав Сігал. - Козли, сволочі...
- Как я тєбя понімаю! - сокрушався Міхалков, нєзамєтно оприскуя концентрірованним стєкломоєм сольоний арахіс. - Так вот, прєдлагаю для нашей новой картіни скинуться 50 на 50: я вложу 50 рублєй, а ти - 50 мілліонов долларов. Как раз поровну...
- А за Путіна любого порву, - грозно признався Сігал, хватая Міхалкова за шкірку. - Вот ти - за Путіна?
- Стіві, сєйчас всє за Путіна, - злякано лєпєтав Міхалков, на всякий случай покрившись холодним потом. - Развє ти нє слихал, шо Глєб Павловський даже порєкомєндовав назвать наше врємя "епохой подавляющего большінства"? Бо всьо, шо нє большінство, ми скурпульозно передавили...
- Ой, стоїт калі-і-і-іна в полє у ручья! - протяжно завив Сігал. Внєзапно він рєзко перемінився на ліце, надув щоки і полєз под стол.
- Е, куда? А хто будєт убірать? - офігєв пробєгающий мімо офіціант, наклоняясь к Сігалу і витягуя його за жирний, вонючий хвостік. - Слиш, козьол, ти охрєнєл?
Сігал сердито нахмурився. Офіціант отлєтєл прімєрно мєтров на десять, упав на пол і там застив в нєєстєствєнной позє.
- Вот зе фак? - поінтєрєсувався Сігал, брєзгліво разглядуя одєтого в чорний латекс прєстарєлого Міхалкова. - Вере зе фак ем ай?
- Містєр Стівєн, вам плохо? Возьмітє водічкі, - обєспокоївся Міхалков, протягуя стакан стєкломоя. - Хорошо освєжаєт, с лімончіком...
Сігал недовєрчиво взяв стакан і залпом випив до дна.
- Міша, ето пєсєц... Мнє сєйчас показалось, будто я галімий піндос... - растєрянно пожалувався він, со стоном і скрєжетом опускаясь в пластіковий стул.
- Нічєго, Стіві, - успокаював Міхалков. - Нам всєм іногда шото кажется. Одні считають себе вєлікім духовним общєством, другіє - геніальними стратєгами і полководцамі. А трєтьї вообще трєбують, шоб їх почитали богами... Так намного інтєрєснєє жить, бо в рєальності сплошниє санкції, імпортозамєщєніє і поголовноє вирождєніє сєрого вєщєства головного мозга в пєрвобитноє состояніє разжиженой вати. В етом і состоїт главная тайна русской душі - в іскусствє самообмана... А бєз духовних скрєп тут нікак, так шо ти нє стєсняйся, пєй. Бо просохнєш - і снова окажешся галімим піндосом в галімой ригаловкє десь на краю землі. І хрєн согласішся снять вмєстє со мной картіну і забрать в Голівуд...
- Ти ето щас просто так ілі протів Путіна сказал? - на всякий случай уточнив Сігал.
- Просто так, конєшно же. Просто так, - ласково успокоїв його Міхалков, отвінчівая пластікову пробку с новой бутилки концентрірованного стєкломоя. - Ну, за Владімір Владімірича?
- За Новоросію! - з готовностью крикнув Сігал, аргесівно подхвативая свой пластіковий стакан. - Ми єщо покажем міру кузькіну мать... А то зарплати у ніх, відітє лі, високіє, качествєнна медицина, образованіє... Путіна не уважают, стєкломой брєзгуют... Зажралісь, сволочі! Пороха, гади, давно не нюхалі... Хєрачить, хєрачить...
- А вот такім я тєбя люблю! - обрадувався Міхалков, доставая із-за пазухи пльотку і фігурну рєзінову дубінку. - Пошлі уєдінімся, і ти мнє брутально покажеш, шо імєнно ми будем дєлать с хохлами, піндосами, чурками і остальними врагами нашей вєлікой Родіни.
Міхалков с трудом подхватив ікающего Сігала і поволок в бліжайші кусти.

- Підарасов сєйчас развєлось... - пробурмотів офіціант, размашисто протирая освободівшийся столік.
- А вот ето уже разглашеніе государствєнной тайни, - буднічно отчеканили нєвєсть откуда появившиєся жлоби в кожаних куртках. Жлоби нємєдлєнно запакували офіціанта в один із свободних автозаков, расставлєнних вдоль дороги, і увезли в неізвєстном направлєнії. Больше його вже ніколи ніхто не відєл...