Я хєрачу, хєрачу, наконєц-то хєрачу

- Я хєрачу, хєрачу, наконєц-то хєрачу! - радостно напєвав Путін, виплясуя "Лєбєдіноє озєро".
- Владімір Владіміровіч, можно? - осторожно постукався Улюкаєв. - У нас тут заканчується бабло для поддєржкі курса рубля...
- Іді нахрєн! - огризнувся Путін.
- Но рост цен... Падєніє доходов насєлєнія... - попитався аргумєнтіровать Улюкаєв.
- Хєрачить, - коротко приказав Путін, плотоядно пуская слину. 
- Шо хєрачить? - не поняв Улюкаєв.

- Насєлєніє, єслі будєт шото мичать про падєніє доходов, - бодро уточнив Путін. - Боже, какой кайф! Ехххх...
Путін прийнявся радостно оттанцовувать "Яблучко".
- Владімір Владіміровіч, я би хотєл напомніть о важності освоєнія Луни... - випалив Рогозін, взволнованно вриваясь в комнату, і тут же удівльонно застив.
- Шо с вамі, Владімір Владіміровіч?
- Хєрачить! - радувався тот.
- То єсть бабла на Луну больше нє будєт? - упавшим голосом поінтєрєсувався Рогозін.
- А зачем нам Луна, кого там хєрачить? - удівілся Путін.
- Как зачем? Ми же обстоятєльно договарювались, как будєм на лунном проектє піліть бабло, - напомнив Рогозін. - Ілі вам нє надо больше бабло?
- Дурак! Развє счастьє в дєньгах? - уточнив Путін.
- А в чом? - офігєв Рогозін.
- В хєрачить, - пояснив Путін і нєрвно рассмєялся, пуская піну.
- С вамі всьо в порядкє, ви нє больни? - осторожно спросив Рогозін, на всякий случай отступая назад.
- Бил болєн, - признався Путін. - Но тєпєрь здоров совєршенно. Мєня штирило от того, шо давно не хєрачив. Викручувало конєчності, накривало дєпрессієй, постоянно тянуло випить...
- А как же санкції? Гдє ми будемо брать бабло? - ахнув Рогозін.
- Санкції... - фиркнув Путін. - Я на ніх положив свого малєнького чєрв'ячка. Пусть піндоси і гєйропєйци утруться. Кітай наш партньор, індуси обіщали подкінуть рупій. Єгіпєтські бєдуїни обіщали с продажі бус інвєстіровать в закупку російського вооруженія. Іран подписав воєнне сотруднічєство. Блізок час, когда Азія об'єдінітся под Росієй да как хєракнєт...
- Владімір Владіміровіч!
Раскраснєвшийся протоієрєй Чаплін ввалився в комнату, громко звєня огромними золотими крєстами, цепями і массівними пєрстнями. 
- Бєда, Владімір Владіміровіч, - добавив он, питаясь отдишаться.
- Хєрачил і буду хєрачить, - упрямо замєтіл Путін. - Даже нє уговарюйтє.
- Я не по тєм дєлам, - отмахнувся Чаплін. - Церковь совсєм не волнуєт ваше стрємлєніє хєрачить.
- Шо же тогда случілось? - полюбопитствував Путін.
- Одолєваєт нас сатана, - пожалувався Чаплін. - Церковні доходи падают, ібо вирослі цени. А церковні расходи растут, потому шо батюшки всьо актівнєє вкладуют в золото, євро і доллари, опасаясь, шо скоро Росію накроєт судний піздєц...
- Так а я тут прі чом? - не поняв Путін.
- Смєю напомніть, Владімір Владіміровіч, шо імєнно церковь дала вам возможность хєрачить, - замєтіл Чаплін. - Єслі би ми не проповєдовалі на Українє, ваших боєвіков мєстниє жітєлі снєслі би в пєрвий же день. А долг платєжом красєн, желатєльно восьмізначним і в іностранной валютє.
- Расхєрачить вас, что лі? - задумався Путін. - Должен я їм, понімаєш лі...
- Ну хоть дєтішкамі возмєстітє для разлічних утєх, - жадно облизнувся Чаплін. - Пусть православіє в школє ізучаєтся дєвять лєт вмєсто одного, потому шо за год когось совратіть почті нєрєально. І сірот нам отдайтє, єслі уж дєнєг у государства практічєскі нєт.
- Подумаю, - сухо пообєщав Путін. - А щас валі отсюда, не ломай накатівший кайф. Потому шо хєррачу, хєррачу. 
Наконєц я хєррачу, хєррачу. 
Как же здорово снова хєррачить, 
вот шо значить жизнь удалась!

Путін расплився в ідіотской улибкє і, заліхвацькі чвиркая ботоксом, снова пустився в пляс...