Дохтур трохи завідував тому голосу. Бо вперше за много років зовсім не відчував свята. Нєхотя нарядив йолку, запалив гірлянду, виключив тєлєвізор, який дуже вже раздражав веселими пєснями... Нє, нікого не можна за пєсні ці осуждать. Бо Кожен має право забутись бодай на свято і відчути життя, яким воно було ще кілька років тому...
Дохтур налив трохи лікьора, поклав перед собою часи. Діждався 12 і з трудом випив рюмку неприємного і надміру крєпльоного пойла. Полистав інтернет і завалився спать. Шоб зранку знайти новину, шо на Донбасі знову хєрачили орки, і серед мирних жителів є загиблі і поранені...
Дохтуру часто кажеться, шо Господь (єслі Він дєйствітєльно существує) все ж не страждає надмірною жалостью і часто змушує чєловєка у повній мірі вкусити наслідки длінной цепочки причин, які той сам старатєльно вибудовував. Можна дуже багато згадувати про Донбас ше з 2004, можна все це розкласти на об'єктивні причини і відшукати виправдання бодай у тому, шо інакше буть не могло. Та ці виправдання вже не вплинуть на наслідки. А наслідки, наче біблєйський всємірний потоп, руйнують все підряд без разбору. Не внікая у стєпєнь користі, ненависті та вини кожного постраждалого.
Завжди треба платити. За ілюзію, за ненависть. І навіть за слабкість, коли не хватає духу настирливо доводити те, що заперечує загальноприйнятому.
І вже хоч кайся, чи хоч не кайся, але горьку чашу бездушної реальності прийдеться пить до кінця.
Дохтур бачив це много раз - як життя виставляє счот. Фінальний чи промєжуточний, но платити все ж доведеться аж до найменшої сльозинки. Бо дєньгами Бог не бере, і даже золотом не спокуситься.
Беспечність породила війну. Ми не звертали увагу, як ставали слабкими. Жадность породила бєдность, каждий старався дето шото урвать в мєру своїх можливостей. Вряд лі у когось немає серед знайомих лібо фальшивого льготніка, лібо такого, шо не стісняється брать і постоянно при цьому жалується на маленьку зарплату. І у 2015 нам доведеться платить по счоту, де все оце включено.
Всім без разбору платить.
І не забувать про Путіна. Який, впрочем, все ше не може змириться з потєрєй бабла на строїтєльствє Новоросії і потому актівно буде напоминать про себе.
Може, тому й не було у дохтура ощущенія праздніка, шо начинається год, який хочеться поскорєє одмучиться. Випити чашу минулого до кінця і заробить возможность наповнити її "з чистого листа", слідкуючи цього разу уважно, шоби не напартачить. І шоби не прийшлося так тяжело платить по новим счетам...
Комментариев нет:
Отправить комментарий