Шото в послєднє врємя становиться модним обвінять "Рєпку" в ізлішнєм оптімізмє і якоби замиліванії глаз...

Шото в послєднє врємя становиться модним обвінять "Рєпку" в ізлішнєм оптімізмє і якоби замиліванії глаз, бо тут всьопропало, а рєпкінци етого не замічають в упор. Не говорячи вже про то, шо ковєркають мову ізвращонним і нелітературним стилем.

На самом дєлє проблєма в другому. Рєпкінци пользуються інформацієй, яку друкують у ЗМІ. І зазвичай ігноріруют неперевірені інсайди і вброси, даже єслі вони ісходять от тисячнєгов.

Ви вже вибачте нас за це... Но кляте чуство отвєтствєнності не позволяє співати хором, не знаючи достеменно слов.

А шо касається стиля... Дохтур скаже за себе. Война - це уродство. Дохтур - порождєніє цієї войни, і тому фізично не може буть еталоном краси і утончонності. Він - така сама абомінація, як Гіркін чи Бородай. Фрік, порождьонний войною, і существующий ісключітєльно в рамках войни.

Фрік має бути фріком. Як і його персонажі. Которі, хоть і являються живими людьми, мають скалічені душі та уродліве серце.

І дохтур їх вже давно ждьот і нікак не дождьотся у свойому вимишлєнному нєбитії, хіщно поігруя імєнним подарочним набором клізм...