- Шо за страна, піздєц, - бормотав дворнік Вася, незамєтно царапая гвоздіком дорогу іномарку. - Машеш мєтлой с утра до ночі і на нормальне бухло не хватає. А еті вон на какіх тачках по Москвє рассєкают, сволочі. Наворовалі...
- Ти што дєлаєшь, слюшай, е? - разорвав вєчєрнюю вулицю чєй-то крик. Вася с перепугу бросіл мєтлу і шо єсть духу побєжал в бліжайшую подворотню.
- Ти куда побєжал, е? - не понял кавказєц, подозрітєльно разглядуя автомобіль. - Е, іді сюда, сволочь! Машину мнє поцарапал.
- Валі домой в кішлак! - злякано крикнув Вася, стрємітєльно ускоряясь.
- Щас міліцію позову! - почулось іздалєка.
Вася чуток попетляв, шоб запутать слєди, і остановився перевести дух.
- Казьонна мєтла!..
Крік отчаянья спугнув окружающих ворон і оні з громкім карканьєм взмилі в нєбо.
- Поймаю - мєтлу в жопу засуну! - грозно пообіщали гдє-то вдалі.
- Сталіна на вас нєт! - крикнув Вася. - Он би вас расстрєлял.
- В ліцо скажі, раз такой смєлий!..
Голос з кавказскім акцентом удалявся всьо дальше і дальше. Вася с размахом показав руку от локтя в сторону прєдполагаємого обідчика і унило попльолся по уліце.
- Сволочь, тєпєрь мнє із-за нєго мєтлу покупать... Довєлі Росію до ручки: кажда чурка єздіт на іномаркє, а я, обичний русскій мужик, пашу за копєйкі...
В расстроєнних чуствах Вася завалився в малопримєтну ригаловку.
- Корєнниє москвічі тут єсть? - освєдомілся он.
- Конєшно, - закивала мєстна алкашня.
- Шо ж ето за піздєц, мужики? - заінтрігував Вася. - Щас какая-то понаєхавша чурка отняла у мєня мєтлу і хотєла побить. Мєня, простого русского дворніка. Сколько ми будєм тєрпєть ету шоблу в століце?
Алкаші одобрітєльно загудєлі.
- Путін, конєшно же, молодєц, но слішком уж чересчур добрий, - продолжав вдохновльонний Вася. - Укров нікак нє хєракнєт ядєрной бомбой, чурок не вигоніт в гори на історічєску родіну пасті баранов і коз...
- Хєрачіть! Хєрачіть! - завелись алкаші, мощно сотрясая кулаками пропітанний пєрєгаром і стєкломоєм воздух.
- Вот би нам вернуть Сталіна! - мєчтатєльно сказав Вася. - Он би бистро порядок навьол. Вор ілі барига - расстрєлять, Макарєвіч, Навальний ілі ше яка сволочь, вякнувша протів власті, - в лагєря. А простой работяга получал сто рублєй і ні в чом нє нуждался.
- Путін продав Россію жидам! - возмутілся хто-то в дальнєм конце.
- Заткнісь, ідіот! Путін наш чєловєк, а жиди управляют страной самі по сєбє, - возмутився Вася.
- Какой же он наш, он жид! - не унімався спорщик.
- Тєбє нє ясно сказалі заткнісь? - поінтєрєсувалісь сідящіє рядом, прицельно отвєшуя хук слєва. Остальні алкаші нємєдлєнно возбудились і радостно кинулись в драку.
- Ех... - вздохнув Вася і, раздражонно махнувши рукой, вишел на вулицю.
- Васілій?
К нєму тут же подошлі двоє в кожаних куртках.
- Дворнік Васілій?
- А шо такоє? - іспугався Вася. - Я нікому нічего не царапав, вєсь вєчєр бухав з друзьями. Єслі шо - пойдьом внутрь, оні подтвєрдят.
- Гдє казьонна мєтла, Васілій? - поінтєрєсувались подошедші.
- Потєрял, - соврав Вася. - Совєршенно случайно, чурка козьол понаєхавшій за мною погнался...
- За хіщєніє государствєнной собствєнності полагаєтся расстрєлять, - намєкнули мужики в кожанкє. - Пройдьомтє.
Мужики взяли обмочившогося з переляку Васю под руки і поволокли в воронок.
- Какой расстрєлять, ето шутка? - нєрвно перепитував Вася. - У нас же давно запрєтілі расстрєли...
- Пріказом товаріща Сталіна, умишлєнная порча государствєнного імущєства пріравніваєтся к ізмєнє родінє, - роз'яснили мужики.
- Какой Сталін, у нас же Путін? - офігєл Вася. - І вообще, я же нє віноват...
- У нас другая інформація, - невозмутімо настаювали мужики. - Наблюдатєльні гражданє написали на донос, в котором чотко указано, шо мєтлу умишлєнно бросілі на тротуар і побєжалі прочь.
- Какой донос, хто напісал? - вскричав Вася. - Чурка сам погнался за мной...
- Разбєрьомся.
Мужики закинули Васю у воронок і залізли в кабіну. Машина с трудом завелась і поєхала московскімі вулицями.
- А куда ми єдєм? - бздів Вася, виглядая через рєшоткі.
- За город прокатімся, - сказав один з мужиков, нєспєшно заряжая маузєр.
- А зачєм? - настаював Вася.
- Пріговор ісполнять. У нас целий список такіх, как ти. Єслі с каждим устраювать волокіту і разбіратєльство - жизні не хватить.
- Е, ви шо? Но за шо? - істєрив Вася, отчаянно питаючись видертися наружу через узке броніроване окошко. - Ето же просто мєтла, я сєгодня же куплю новую...
- Разговорчікі! - прикрикнув мужик. Вася забився в уголок і заплакав.
- Простітє, проошу, пожалуста... Я готов шо угодно...
Но мужики совєршенно не рєагірували, увозя Васю прочь за городскую чєрту...
Комментариев нет:
Отправить комментарий