* * *
(18+)
Пєсков стояв у большого зеркала і, викатів грудь колєсом, приміряв на себе трофєйную шапку Мономаха.
- А ну-ка... Хєрачить, хєрачить, - попитався злобно проізнєсті он, сдвигая брови.
- Іграй, да нє пєрєігривай.
Пєсков поблєднєл і витянувся по стойкє смірно.
- Так я ж ето... Вашблагородіє… В роль вхожу, как і вєлєно, - злякано залєпєтав он. - А то люді вєдь вон, нє вєрят. Вєдь того і гляді, окуньотся страна в пучіну запоя длітєльного. Прєімущєствєнно от горя, конєшно, но кто-то вєдь от радості...
- Значіт напіши поздравлєніє от єго імєні, ілі пару встрєч на компьютере нарісуй. А сєйчас бистро дуй к журналістам, напусті нємного туману, как ти умєєш.
- Тотчас будєт ісполнєно! - завєріл Пєсков, аккуратно снімая шапку. - Кстаті, может, попросіть коллєг із Швєйцарії запустіть очєрєдну мульку, будто новорождьонний рєбьонок Путіна оказався не от Кабаєвой? Ну а шо, он на людях любіл рісоваться мачо. Єму даже Алінка повєріла, пока не женілась і не виясніла, как там на самом дєлє. Зато Людка, которая бившая, до сіх пор з неї ржот прі каждом удобном случає...
- Нужно, шоби сєйчас ощущалась актівная жизнєдєятєльность. Но Кіріллу на всякій случай пошлі СМСку, шоб в любой момєнт бил готов.
Пєсков понімающє кивнув і шустро посємєнив прочь.
- Ну шо, шото уже ізвєстно? - окликнув його в корідорє Мєдвєдєв, перелякано виглядуя із-за дєкоратівной пальми.
- Похоже, скорєє да, чєм нєт, - грустно отвєтіл Пєсков.
- Ох, бєда… - расстроївся Мєдвєдєв. - Про мєня хоть не вспоміналі?
- Та кому ти нужен, - хмикнув Пєсков. - Всє прєкрасно знают, шо ти ніхто. Потому і прєємніком вибралі.
- Ну і ладнєнько! - повєсєлєл Мєдвєдєв, доставая лапотний йотафон. - Ти, случайно, нє знаєш, как етой дурой сдєлать прощальноє селфі?
Гдє-то недалєко раздался сігнал трєвогі, почулись вистрєли. Мєдвєдєв злякано зойкнув і с головою зарився в горшок с зємльой.
- І так каждий дєнь, - вздохнув Пєсков. - Де в такой атмосфєрє брать вдохновєніє? Ума нє пріложу.
- Хєрачить, хєрачить! - доньосся з верхнього поверху здавлений вопль.
- А сєйчас шо: разряд, ілі, может, сначала укол? - неувєрєнно уточнив хто-то.
- Владімір Владіміровіч, ви же понімаєтє сітуацію? - поінтєрєсувався спокойний голос. - І разряд, і укол лічно вам не сулят нічого харошего. Потому в послєдній раз спрашую: сотруднічать будєм ілі уйдьом в несознанку?..
- Шо без дєла стоїш? Пошол!
Закутані в камуфляж мужики схватили Пєскова под руки і поволокли по корідору.
- Пустітє нємєдлєнно, мнє сєйчас Путіна перед журналістами ізображать, - напомнив Пєсков, безуспєшно питаясь вирваться.
- Вот і ізображай, - посовєтував мужик в камуфляже і грубо толкнув Пєскова в переполнєний конфєрєнц-зал.
- Гдє Путін, шо с Путіним? - обрадувались журналісти, активно щолкая фотоаппаратами.
- Хех, - растєрянно усмєхнувся Пєсков. - Жив, здоров, проводіт частниє встрєчі.
- Когда прєд'явітє тєло?
Пєсков неловко пойожився.
- Шо за глупості? Путін в отлічной формє і сільон, как плємєнной бик. А во врємя очєрєдного разряда может даже кість вашей руки сломать обичним рукопожатієм.
- Какого єщо разряда?
- Заряда, - нєрвно поправився Пєсков. - Заряда бодрості і оптімізма. Чєго вам всєм і желаю...
- Так когда тєло прєд'явітє?
- Скоро, - увєрєнно сказав Пєсков, улавлюя краєм уха очєрєдную порцію вистрєлов. - Он долго нє видєржит в любом случає.
Пєсков натянуто улибнувся і юркнув за двєрь.
- Ну ти, блін, і козьол! - замєтіл мужик в камуфляже, отвєшуя йому звонку пощочіну. - Чуть не проговорілся.
- Шо такоє? Я і так вкалую без сна і без отдиха, - обідився Пєсков. - Вон целих два дня потєряв, пока научився фотографії фотошопіть.
- Нічо, на гражданкє полєзний навик. Єслі, конєшно, отпустят, - подмигнув мужик в камуфляже, хватая Пєскова под руку. - Главний приказав вєрнуть тебе в тронний зал, будеш ізображать прісутствіє Путіна.
Мужики снова подхватили Пєскова і поволокли по корідору обратно. Пєсков обрєчонно повис у них на руках і размишляв о нових внєзапно открившихся смислах собствєнной жизні...
Комментариев нет:
Отправить комментарий