Крім того, завтра 1 листопада і пора підводити нєкоторі ітоги. Єслі помните, дід ще 17 вересня, коментіруя мінські договорьонності, видвинув гіпотезу про достіженіє тайних подковйорних пакетних соглашеній, деталі которіх нам неізвесні, бо нам показали тільки 12 пунктів. З яких мало шо було понятно. Ще 17 вересня дід зробив припущення, що дето 1 листопада сторони мають виконати основну частину договорьонностєй. Як вони там между собой общаються, чи підводять якісь підсумки, як оцінюють прогрес, ми не знаємо. Но попробуємо самостоятєльно, на основі імеющейся в нашому розпорядженні інформації, зложить якийто логічний пазл з проісходящого та пролить світло на возможні дальнєйші сценарії развітія собитій.
Обично дід начинає свої обзори із Наді Савченко, но сьогодні ця тема буде наприкінці, бо так лучше буде понятна логіка ізлагаємої сільської аналітіки.
Ітак, з усього величезного потоку інформації, який льється на наші голови, ми можемо понять, що є як мінімум три уровня договорьонностєй:
1.Сам мінський протокол з 12 пунктів, який опубікували і всі дружно з усіх боків його розкритикували.
2.Якийто тайний протокол на 8 сторінках, який завізірували представники Києва і сіпаратісти з ДНР та ЛНР, которий нам не показують, но Москва начала дозований злив його содєржанія в пресу.
3.Персональні договорьонності между Порохом і Хуйлом, содержаніє яких ми вряд лі скоро узнаєм. А може й ніколи не узнаєм, бо скоріше за все їх і на папері нема. Но дід не сумнівається, що такі договорьонності є, бо і допуск ранєє заборонених партій до виборів і непонятні кадрові назначенія Пороха, і нєкоторі другі собитія, підказують нам, шо між Порохом і Хуйлом іде якато своя ігра, про яку знає дуже обмежене коло людей, яких з обох сторон дід нащитав шото около десятка.
Но попробуєм реконструювати, про які іменно договорьонності може йти мова:
- законодатєльнє признаніє особого статуса нєкоторих районів Донецькой і Луганськой областєй в обмін на виведення російських військ та передачу кордону під спільний контроль України й ОБСЄ.
В цій часті Порох, як ми помнимо, брутально наклонив ВРУ і провів ряд законів, среді которих був і закон про особий статус, а также закон про амністію сіпаратістам. Закон про особий статус Порох демонстративно подписав накануні своєї встречі з Хуйлом в Мілані, показуючи, шо він свою часть обізатєльств виполняє. А шо Хуйло? Хуйло сначала предпріняв коє-які дєйствія по виведенню войск, а в Мілані даже пообіщав Пороху передати Україні й ОБСЄ контроль за нєкоторими КПП. Но ми об етом знаємо лише від Пороха. Сам Хуйло об етом стидліво умолчал, хотя і не опроверг, і лише згодом печальна лошадь Лавров розказала, шо договарюваться про контроль за кордоном надо з ополченцями, Росія тут ні при чом. І російський войск там тоже якоби нема, виводить нема кого. То єсть, с самого начала Хуйло сдєлав нєкоторі тєлодвіженія, обозначивши конструктив, но потом вернувся в плоскость обичной риторики “я не я і, хата не моя”. Запад, який було приготовився отмінять нєкоторі санкції, поощряя Хуйла за благоразуміє, тут же дав задній ход. Санкції осталися в силі, Хуйло очінь обідєлся. І свої обіди ізложив у ізвесній Валдайській промові в Сочі.
Шо ми імеєм по цьому пункту на 1 листопада? Формально закон про особій статус прийнятий, подписаний і опублікований. То єсть, юрідічеськи вступив в силу. Но не виконується ібо нема спільної позиції по місцевим виборам. Сіпаратісти намерені проводити вибори 2 листопада, а закон предпісує провести їх 7 грудня. В чом причина таких разногласій в даті проведення виборів дід не знає. Со сторони сіпаратістов звучать намйоки, шо вони дєйствують в строгом соответствії з тайним мінським протоколом, який передбачав проведення місцевих виборів у період з 21 жовтня до 3 листопада. Тому сіпаратісти заявляють, що норма закону про вибори 7 грудня – своєволіє Києва і нарушеніє договорьонностєй, вибори проводим 2 листопада, наше дєло правоє і всьо такоє. Дід чесно признається, що не понімає, чого Порох вперся і настаює на 7 грудня. Понятно ж, шо настроєнія там не зміняться і результат предсказуєм. Возможно, Порох рішив просто сорвать сіпаратістські вибори і їх признаніє Україною та світовим сообществом. В такому случаї їх признає лише Росія і тріщина в позиціях сторон поглибиться, а мінським протоколом можна буде підтертися. Може дійствітєльно Порох чувствує себе зараз в силі і щитає, шо прийшла пора порвать перемиріє, возложив вину на сіпаратістов та Москву? Не знаю... Но не ісключаю і такого варіанта.
То же самоє касається і лінії разграніченія. Якіто двіженія в том напрямку ідуть, сторони укріпляють позиції, но вознікла проблема Донецького аеропорту. По тайному протоколу Донецький аеропорт якоби мав бути переданий сіпаратістам до 13 жовтня. Но в обмен під контроль України мали бути передані п’ять населених пунктів, кажеться дето в районі Маріуполя. Сіпаратісти вперлися, населені пункти передавать не пожелали, то застопорився і вопрос передачі їм Донецького аеропоту.
Друзі, дід давно і дуже пристально стежить за всім, шо відбувається в аеропорту Донецька. Словами сложно передати, які чуства переживаю, захоплюючись мужністю і грозной доблєстю наших Воїнів. При тому, дід ясно понімає, шо ніякого особого воєнно-стратегічного значення отой аеропорт не має. Взорвать полосу не представляє особого труда і таким образом просто ліквідірувать вопрос про возможность посадки там самольотов як таковой. Но бої в Донецькому аеропорту мають інше, глибинно-псіхологічне і, єслі хочете, сакральне значення. Донецький аеропрт – це вулиця Грушевського під час Майдану. Груша була місцем, де у відкритому бою зійшлися дві сторони і мужчини з обох боків мали можливість відвести душу. І пофіг було, шо якогото оперативно-тактичного значення бої на Груші не мали. Щось подібне відбувається і в аеропорту Донецька. В цьому зв’язку дід рекомендує послухати (не почитати, а іменно послухати) вчорашню передачу “Своими глазами” на радіостанції Ехо Москви, де про події в аеропорту розказує фотокореспондент Сергей Лойко. Який щойно звідти повернувся. Гордість за нашу Армію гарантую.
-другий пункт соглашеній – це обмін плєнними по принципу “всіх на всіх”.
Ізначально процес пойшов бойко і енергічно, но потом постєпенно застопорився, сторони начали виказувать все більше недовіри і подозреній. Отдєльний знаковий вопрос – Надя Савченко і поведєніє Хуйла тут достаточно символічне і демонструє нам його реальну, а не на словах, готовность до мирного врегулювання кризи на Донбасі. Детальніше про Савченко буде нижче.
Дід обращає вніманіє на мало ким відмічений факт – несмотря на то, шо закон про особий статус і закон про амністію приймалися у ВРУ разом, Порох покашо підписав лише закон про особий статус. Закон про амністію положен під сукно. Чому? Догадаться, думаю, несложно. Да і вообще, подобний закон нада подписувать лише коли всі інші питання врегульовані. Включаючи повернення додому Наді, Олега Сенцова і інших бранців. Отже, і в цьому вопросі ми наблюдаємо личе частічний прогрес, багато полонених звільнено, но принципового перелому не досягнуто.
-відтермінування економічної частини Угоди про асоціацію з ЄС в обмін на збереження умов вільної торгівлі з Росією та країнами СНД.
Україна спільно з ЄС погодилися запустити в дію економічну частину Угоди з 1 січня 2016 року, Україна від цього тільки виграла, бо має пільгові умови експорту своєї продукції в країни ЄС за нульовою ставкою і при тому має можливість вільно торгувати на ринках країн СНГ. Однако, і в цьому вопросі Хуйло бикує, періодічеськи закриваючи російський ринок перед окремими групами наших товарів. Так шо і тут повного виконання обізатєльств ми не наблюдаєм по вині того ж таки Хуйла.
-укладення нової газової угоди на компромісних засадах з поверненням Газпрому боргу.
Вчора пізно увечері пакет договорьонностєй був у Брюсселі підписаний, деталі можете почитать самі, дід угодою в принципі доволєн. Угода ця, як і думав дід, компромісна. Ето коли всі сторони іспитують льогкую нєудовлєтворьонность. Сам факт підписання Угоди накануні 1 листопада, тоже косвенно підтверджує догадки діда, шо 1 листопада ізначально було визначено, як нєкая реперная дата виконання мінських домовленостей. Ситуація з підписанням газового пакету дідові сильно напомнила ізвесну сцену з фільма “Тот самый Мунхгаузен”, коли барон видвинув Британії ультиматум і пригрозив війною, єслі Лондон не признає незалежності американських колоній. А потом, як в газеті появилося сообщеніє, шо палата представітєлєй британського парламенту признала незалежність Америки, Мунхгаузен-Янковський облєгчонно проізносить “Успелі”. От і дід наблюдая за завершенням брюссельських газових переговорів, глянув на кадендар і сказав: “Встигли”.
Сам факт підписання газових домовленостей сильно знижує вірогідність масштабних воєнних дєйствій в отопітєльний сезон, поскольку жодна із сторін не заінтересована у зриві газопостачання в Європу. І Росія не заінтересована не менш, ніж Україна чи Європа. Неоднократні повернення російської делегації за стіл переговорів показує, шо Хуйло все-таки не готов до полномасштабного протистояння з Європою і мстити за санкції відключенням газу побаюється.
Да! Відкликання українських позовів із Стокгольмського суда росіянам добиться не удалось. Ето не хухри-мухри, а серйозна відстояна позиція.
-Допуск КПУ і Опозиційного блоку до виборів.
Цей пункт наверняка фігурірує лише в тайних договорьонностях Пороха з Хуйлом. Шо взамін мав зробить Хуйло – непонятно. Возможно якіто послаблєнія в часних вопросах, а возможно гарантії, шо Хуйло не пробуватиме зірвати вибори, не устраюватиме терактов і всякої другої херні, на які він горазд. Ну шо ж, Порох особо нічим не рискував соглашаясь на допуск комуністов і бувших регіоналов. Комуністи, які і ожидалося, строєм і с песнямі ушлі в светлоє комуністіческоє прошлоє, а регіонали прийшли в парламент в нєзначітєльном колічестве. Зато вибори проведені, вони состоялися і признані світом. Вопрос легітимності влади в Україні полностью снят с повестки дня.
-допуск до центров прийняття рішень в Україні сімпатічних Хуйлу людей.
Дід нащитав кількох таких дєятєлєй, яких Порох з якогось доброго дива понапризначав на всякі должності, пояснення чому може бути лише одне – за них просив Хуйло. Тоже інтєресно, а шо взамен попросив Порох? В любом случаї дід не бачить небезпеки в таких призначеннях, бо вряд лі ці ліца мають реальний вплив на рішення, зато Порох точно знає, хто в нього в окруженії агент вліянія Москви.
Тепер про массірувані слухи в інтернеті про подготовку якогото грандіозного наступлєнія Росії, сіпаратістов і всьо такоє. Дід єстєственно вніматєльно стежить за цими вбросами і дякує небайдужим громадянам, які підкидують дідові нову інформацію на цей щот.
Дід так собі думає, що ноги у слухів про подготовку наступлєнія можуть рости, як це не удівітєльно, з тайного протоколу на 8 сторінках. Якого ми не бачили і знаємо лише про два пункти (аеропорт та дата вибрів). У сіпаратістов, відімо, є якіто основанія щитать, шо Київ брутально розтоптав договорьонності і грязно пользується наївностью ополченцев. Дід не ісключає, шо Порох дійствітельно не полностью виполняє отой протокол, но пока ми не бачили його текста, говорить про шото преждєвременно. Однако ватоополченці щитають, що Київ зриває договорьонності, 1 листопада наближається, прогреса не наблюдається, значить нада проявить твьордость і решітєльность. Хуйло, відімо, тоже рішив воспользуваться фактом невиполнєнія, як він щитає, Києвом своїх мінських обизатєльств. Средств вліять на сітуацію в Україні, кроме угрози воєнною силою, в нього не осталося, от він і угрожає.
Однако, дід так собі думає, шо массірувані слухи про наступлєніє є елементом психологічного тиску на Київ. Цель – добиться признанія виборов 2 листопада і попутно рішить мелкі тактичні вопроси, например, про здачу аеропорта в Донецьку. Бо давайте не будем забувать, шо єслі готується реальний наступ, об етом обично мовчать, соблюдая воєнну тайну і розраховуючи на ефект неожиданності. Дід надіється, шо наші воєнні ситуацію отслєжують і соответственно готовляться.
З іншого боку, Хуйло всьо врем’я держить в пам’яті 16-17 листопада. Він кровно заінтєресован в том, шоб зустрітися з Обамою, побачення з яким добивається вже багато місяців. Єдінственний шанс – Австралія, самміт Великої двадцятки. Єслі Хуйло предприйме дійсно серйозне воєнне наступлєніє, про Австралію може забуть, його туди просто не пустять. Яке рішення прийме Хуйло – неізвесно. Їхати й позориться він не хоче. Американці уступчивості не дємонстрірують, но намекають, шо нє всьо потєряно, нєкоторі санкції можем і отмінить. Наблюдаєм.
Тепер детальніше про діло Наді Савченко, бо ми і за нашу дівчину переживаємо, і кроме того, це точний індикатор настроєній та намереній Хуйла в усому комплексі українських собитій. Учора один з адвокатів, Ніколай Полозов, сообщив нам, шо хотя психіатричної експертизи по суті не було, інстітут Сербського вже готує своє заключеніє. Скоріше за все Надя буде признана вменяємою, а значить подсудною і діло буде розглядатися в суді по суті видвинутих обвінєній. Самі обвінєнія по суті аналізірувати смисла нема, бо рішення суда буде таким, як скаже Хуйло.
Но по ідеї, гіпотетичне визнання Наді невинною та її тріумфальне повернення в Україну було б чудовим жестом накануні самміта Великої двадцятки. Був би Хуйло мудрим правителєм, він би... Ну, слово “Хуйло” і слово “мудрий” – оксюморон, не будем розглядать варіанти, шо було б, єслі би Хуйло був мудрий. Тому дід думає, шо найвірогідніше суду дана отмашка Надю судить і присудить їй срок.
Чи уверені слєдоватєлі в доказуємості видвинутих обвінєній не ізвесно, думаю, там все шито білими нитками і в нормальном суді адвокати б добилися оправдатєльного приговора без особих проблем. Но ми імеєм діло з московскім правосудієм образца начала ХХІ століття.
Проскочила інфа, шо слєдоватєлі попробували предложить Наді сдєлку – ти признаєш факт незаконного пересєченія кордону, а ми знімаєм обвінєніє в убійстве журналістов ВГТРК. Судим тебе лише по цій статті, получаєш ти свою “двушечку”, а через годік по екстрадикції лєтіш собі в Київ белим лєбедєм і засідаєш у парламенті. Іначе, за убійство журналістов, тобі грозить пожизнєнне. Ето обичний слєдоватєльський розводняк, на який купуватися не можна ні в коєм сучаї. Дід думає, шо ідєя адвокатов розкрутити тему узнаванія Надєю Ігоря Плотніцкого, як свого похітітеля, була правильна. Таким образом, вопрос о признанії Надєю добровольного перехода на теріторію РФ знімається, як дурацький.
Подведьом нєкоторі ітоги. Виполнєніє мінських договорьонностєй шкутильгає на обидві ноги, но з позитива можна назвати припинення масового кровопролиття, повернення багатьох полонених і передишка, за врем’я якої проведені парламентські вибори. Дід надіється, що оця передишка використовується і для посилення Армії та підготовки до возможного чергового спалаху воєнних дій.
Водночас, є серйозні зовнішньополітични фактори, які дають надію, шо до весни серйозних столкновеній не буде. Це і газова угода, і ожидаєма участь Хуйла в самміті Великої двадцятки. Як буде дєйствувать Хуйло, сказать сложно. Важно, шоб рішення ним приймалося не 7 листопада, бо в етот дєнь полнолуніє, яке хреново впливає на умственні способності Блядіміра Блядіміровича та його здатність адекватно оцінювать реалії.
Ціна на нєфть на протяженіі тєкущого тижня як по заказу балансірує на уровні 85-86 долларов за барель, якби намекая Хуйлу, шо прийшло врем’я спокойно подумать і не приймать дурних рішень. Сьогодні з утра ціна – 85,88 долларов за барель. Рубль продолжає бить антирекорди, шо з ним робить ніхто не знає. Глазьєв настоятєльно рекомендує заморозить курс, розумніші економісти радять отпустить рубль в свободне плаванія, не боячись його обезцінення. А найрозумніші експерти радять іноземному капіталу свалювать із Росії як можна бистреє. Ватна біомаса, яка майже рік нічим, кроме України, не інтересувалася, січас все більше озаботилася насущними проблемами, які наглядно ілюструють цінники в магазинах. Ціни ростуть, купівельна спроможність зарплат паде. Постєпенно начав понижаться і рейтинг Блядіміра Блядіміровича.
Ну і насамкінець, ізвестія із другого боку України – з Угорщини. Як дід і предполагав, собитія там насуваються інтєресні, шоб не сказать грозні. В Будапешті та ряді інших міст пройшли масові демонстрації недовольних рішенням Орбана запровадити інтернет-податок. Маніфестанти вимагають повного скасування цього податку, а паралельно начинають появляться і інші вимоги. Знаючи Орбана, як верного ученіка і послєдоватєля Хуйла, Вітя на уступки не піде, бо щитає уступки признаком слабості. Це обичний комплекс слабих лічностєй, які пнуться з усіх сил, щоб показатися сильними і нєсокрушимими.
Шо буде дальше – побачим. Но дід пройшовся по угорським сайтам і по угорському сегменту фейсбука і... прямо якесь дежавю. Україна, листопад 2013-го. Величезна кількість фотожаб на Орбана і його податок, та заклики до протесту. На сьогоднішний день лідери протестантів визначили 17 листопада, як день масової маніфестації під парламентом. Бо саме в понеділок 17 листопада парламент має окончатєльно прийняти весь податковий пакет, включаючи податок на інтернет.
Возможні сценарії для нас, які пройшлі Майдан, очевидні. Парламент, який на дві третини складається з ФІДЕС, партії Орбана, послушно отой пакет прийме. Судячи з настроїв маніфестантів, начнеться безстроковий протест. В цьогорічному угорському протесті є одна особливість – рушійною силою є молодь, яка раніше завжди була аполітичною і апатичною. Але за інтернет молодь пасть порвать готова. Орбан канєшно не уступить, бо він бик, буде дана команда поліції розганять. Поліція поб’є дітей, телеканали і всякі стрімери взорвуть інфропростір ужасними кадрами і на наступний день в Будапешт приїде мільйон обурених батьків. Опять дежавю... Дід не береться прогнозірувать в деталях, шо і як воно буде в Угорщині, но чи не пора Орбану подискувать собі місце десь по сусідству з Януковичем? В Хуйла якато феноменальна особенность – всіх його друзєй-діктаторов народ свергає з особливим отвращенієм. Наблюдаєм.
І зберігаєм бадьорий бойовий дух, держим кулаки за Надю, помагаєм Армії та читаєм repka.club
Та слєдім, шоб віздє парядок був! А не те, шо січас.
Комментариев нет:
Отправить комментарий