- Ну шо, Владімір Владіміровіч, пора на работу? - Вєжліво поінтєрєсувався водітєль, откривая заднюю двєрь.
- Шо ето за хєрня? - Недовольно скривився Путін, брєзгліво разглядуя чорну Ладу Каліну. - Гдє бронірованний лімузін?
- Так імпортозамєщєніє же, Владімір Владіміровіч, - об'яснив водітєль, поднімая заднє сідєніє і откривая под ним невеличкий люк. - Щас подогрєв крєсєл включу, бо сьогодні холоднувато.
Водітєль бросив в люк жменьку угля і пару дровеняк.
- Соточку не одолжитє?
Путін нєдоумьонно достав із кармана сто рублєй і протянув водітєлю. Тот діловито підпалив купюру і кинув вслєд за дровами й угльом.
- Ну всьо, можно садіться. Минут чєрєз пять будєт вполнє комфортно.
- Просто хєрня какая-то, - незадоволено бурчав Путін, с трудом втіскуясь в машину. - Хто цю хєрню придумав?
- Ви развє забилі, как з Мілана вєрнулись, пьянючий вдризг, і прямо с самольота на встрєчающіх міністров набросілісь з криком:"Всьо нахрєн! Вєсь імпорт нахрєн! Я етім сволочам покажу! Ми вєлікіє! Ми і бєз ніх…" А потом вирубились і захрапєлі посрєді трапа, - напомнив водітєль. - Ну так міністри і кинулися ісполнять.
- Ідіоти, ядєрна пиль... - Недовольно бубнив Путін, виглядуя в окошко. - Она хоть бронірована?
- Хто? - Не поняв водітєль.
- Машина бронірована? - Перепитав Путін.
- Ви шо, - рассмєявся водітєль. - Ето же жигулі. Тут не то, шо броні, - подушкі бєзопасності нєт. Хотя шо там подушкі... У них даже машини чорного цвєта в налічії нє оказалось, взяли синю і вчора весь день смолили. Благо смоли у нас дохрєна...
- А гдє мой кортеж? - Нєрвно перепитав Путін, злякано оглядуясь по сторонам. - Гдє охрана?
- Охрана сказала, шо на етом вєдрє нє поєдєт, бо ви столько не платітє, шоб так рісковать, - махнув рукою водітєль. - Дали мнє газовий балончик і приказали доставіть. Так шо єжелі шо - балончик под пєрєднім сідєнієм мєжду огнєтушитєлєм і аптєчкой.
- Ти дурак? Как я туда дотянусь? - Возмутився Путін.
- А зачєм? - Пожав плєчами водітєль. - Єслі будєт шото сєрйозне, всьо равно не поможе.
- С дорогі, козьол, однозначно! - Вдруг раздався знакомий голос із громкоговорітєля і Ладу Каліну Путіна стрємітєльно обогнав хаммєр з наклєйками ЛДПР.
- Нє понял, шо щас проізошло? - Завістліво поінтєрєсувався Путін. - Почєму Жиріновський на хаммєрє, а я на Калінє?
- Так вєдь у нєго лічна машина, а ви в государствєнной. Запрєт коснулся только государствєнного автопарка, - сказав водітєль, поправляя дзеркало. - Інтєрєсно, хто ето нас прєслєдуєт?
Водітєль здав до обочини і прийнявся тормозить.
- Шо дєлаєш, дурак? На газ жмі, на газ! - Заорав поблєднєвший Путін, судорожно питаясь перехилиться через переднє пасажирське крєсло і нащупать под ним балончик.
- А вдруг шото важноє? - Прєдположив водітєль, доставая сігарєтку. - Хотітє? Ето послєдняя.
Путін зиркнув на сігарєтку бєшеними от страха глазами.
- Слілі! Козли! Удавлю!
Путін попитався кинуться на водітєля, но той воврємя увернувся і випригнув з машини, закривая за собой двєрь.
- Шо, син мой, страшно? - Прогнусавив какой-то бас.
- Нєт, - храбро пропищав Путін, скукожуясь і закривая на всякий случай ліцо руками.
- А мнє вот страшно, - пожалувався голос. - За сєбя, і за тєбя, ідіота. Всє, конєшно, под Богом ходім, но зачєм лішній раз провоціровать?
- Гундяй, ти? - Обрадовався Путін. - А я вже било подумал…
- А ти нє думай, раб божій Владімір. Ти вєто накладуй, - перебив Гундяй. - Какіє нахрєн отєчєствєнні автомобілі? Ні подлокотніка, ні кожаного салона, ні подогрєва руля і сідєній… Я уже молчу про бєзопасность. От тєбє поєздка сєйчас понравілась?
- Нормально, только машину нада чуток подлатать, бо сильно скрипить салон, - обіженно отвєтіл Путін. - Пару лєт назад Каліни билі гораздо лучше.
- Пару лєт назад два ящика ізолєнти перевели, шоб нічого нігдє не болталось, когда тєбє машину готовили, - замітив Гундяєв. - А потом довго отдирали і матюкались, бо вона от жари растаяла і присохла. А сєйчас получай как єсть, модель вєрсії прєміум люкс з автоматічєской коробкой пєрєдач, которую нужно мєнять кажду тисячу кіломєтров.
- Ну і нормально! - Визивающє сказав Путін. - А ти в курсє, шо со мной в Міланє ні Мєркєль, ні Олланд, ні Обама разговарювать нє захотєлі?
- А ти в курсє, шо когда виєзжаєш за МКАД, то мєстниє власті развалюхи вдоль путі слєдованія закривають фанєрой і рісують на нєй красіві отрємонтірувані фасади? - Полюбопитствовав Гундяєв. - А отєчєствєнні подлодки тонут гораздо чащє, чим дєрєвяні каноє у Папуасов. Спутнікі сходят с орбіт, ракєти взриваються, ГЛОНАСС работаєт на кітайськой начінкє і потому коє-как ше чєго-то показує. Вєтіруй закон, заправщик, і нє мні сєбя, автомобільним магнатом.
- А тєбє вообщє какоє до етого дєло? - Огризнувся Путін. - Водітєль сказав, шо закон касаєтся только государствєнних організацій. А церковь у нас внє государства.
- Церковь і єсть государство, - наставітєльно проізньос Гундяй. - А внє государства тє, хто лєзєт хєрачить, не спрашуя благословєнія, і в Сібірь к шаманам мотається, шоб купить для Мєркєль пріворотноє зєльє. Снять би оце рємєнь і духвной скрєпой по чьєй-то ботоксной задніце пару раз витянуть хорошенько, то тот хто-то нє только би закон завєтіровал, но і Крим би назад вєрнул. Отмєняй, говорю, а нє то подошлю боєвих монахов і аж бєгом пожалєєш, шо запрєтіл бронірованний лімузін.
- Хорошо, хорошо, - прімірітєльно согласився Путін. - Я і сам уже понял, шо какую-то чушь упорол по пьяні. Вот до Крємля доєду і сразу же разбєрусь.
- Попробуй, может і вийдєт доєхать, єжелі повєзьот, - скорбно вздохнув Гундяй, трижди крестя Путіна на всякий случай. - Ісповєдаться на дорожку нє возжелаєшь?
- Та ну тєбя! - злобно отмахнувся Путін і жестом позвав водітєля обратно в машину.
- В Крємль!
Лада Каліна фиркнула, задирчала і попригала жабкой по трассє, осторожно протіскуясь мєжду дорогіх іномарок. Гундяй провожав її взглядом, довольно поглажуя бороду. Внєзапно у нього задзвонив тєлєфон.
- Да, альо? - Закричав Гундяй, питаясь достать мобілку, застрявшую десь под масівним золотим крєстом.
- Ну шо, получілось? Вєтіруєт? - С надєждой поінтєрєсовався голос Мєдвєдєва.
- Єщо как получілось! Глянеш, может подгузнік надо смєніть, - хіхікнув Гундяй. - Так шо с тєбя тепер щєдроє пожертвованіє на храм.
- Ви же знаєтє, нє заржавєєт! - Обрадованно восклікнула трубка і нєжно замурликала:
- Айфооон… Айфооончік… Я тєбя нікому нє отдам, і вєтіровать ні одной падлє нє разрєшу. Полєзай-ка обратно в карман, там тєпло і вкусна пєчєнька…
Шото щолкнуло і з мобілки послишались короткі гудки.
- Пора подумать о новом храмє! - Задоволено отмєтіл Гундяй. - А то Хріста Спасітєля уже тєсноват… Построїм високе зданіє. На пєрвом етаже размєстім гіпєрмаркєт церковних лавок, на втором - конфєрєнц-зал і банкєтную, на трєтьєм - нєпосрєдствєнно храм, в пєнтхаусє - патріарші аппартамєнти, а в подвалє лікьоро-водочний магазінчик для заводіка своєго открою…
Окончатєльно погрузившись в мєчтанія, Гундяй сів у бронірованний мерседес і укатіл в нєізвєстном направлєнії...
Комментариев нет:
Отправить комментарий