"Когда Вєлікій Вождь умєр, с нєбєс за нім спустілісь тисячі стєрхов. Но птіци нє смоглі забрать єго, потому что увідєлі, как жітелі Росії плачут, крічат, бьют сєбя в грудь, рвут на сєбє волоси і падают в отчаянії на зємлю…"
- Твою мать… Вот как?! Вот как придумать культ лічності, когда прєзідєнт твой не лічность, а просто какоє-то х…
Кісєльов вдруг осьокся, вніматєльно посмотрєл по сторонам і пошарив рукой внизу столєшніци.
- Хароший чєловєк! - на всякий случай крікнул он і склонився над пєчатной машинкой.
- Офіціальная біографія солнцелікого, воблоглазого… Нєт, ето явно лішнєє… Грьобане імпортозамєщєніє, ракєти дєлать умєєм, а комп'ютери - ніхрєна…
Кісєльов витягнув аркуш з пєчатной машинки і скрутив з нього джойнт.
- Афганци, козли, задовбали своїми санкціями. Подстілки піндосовські. Тепер вмєсто волшебного порошка вдохновєнія приходиться курить всяку хрєнь, - пожалувався він, заправляя новий листок.
- Ітак, біографія солнцелікого, вышестоящєго, любімого руководітєля, которий полностью оліцетворяєт прєкрасний облік, которим должен обладать лідєр… Не пойдьот, слішком длінно.
Кісєльов на всякий случай скрутив з іспорчєнного листка ше один джойнт і отложив в сторонку:
- Пусть полєжит, писать ше дохрєна…
Він заправив ше один аркуш.
- Біографія прославлєнного полководца, сошедшего с нєбєс, і прєдводітєля двадцать пєрвого вєка… Кстаті, сєйчас же двадцать пєрвий вєк? - забеспокоївся Кісєльов. - Ілі двадцатий? Двє тисячі подєліть а сто буде двадцать…
Він узяв со стола консєрвну банку і дьорнув за привязану до неї ниточку.
- Шо такоє? Я занята, - нєрвно отвєтіла банка. - Мінобразоанія срочно заказало написать трьохтомнік о жизні Путіна, бо послє запрєта классіков за разлагающє вольнодуміє дєтям в школє нєчєго вчити на уроках літєратури.
- Слиш, Донцова, харе понтоваться, - попросив Кісєльов, осторожно натягуя нитку, шоб було лучше чуть. - Тєбє на два дня роботи, а у мєня всє срокі по культу лічності давно прошлі. Ти не в курсє, щас двадцатий вєк ілі двадцать пєрвий?
- От відно, шо журналіст, а не пісатєль, - язвітєльно замєтіла консєрвна банка. - Записуй ілі запоминай: сєйчас ідьот пєрвий вєк от рождєства Владіміра Владіміровіча. Потом поблагодариш.
- Гєніально, слушай! - обрадувався Кісєльов, сворачуя очєрєдной джойнт. - Ето ж можно взять Новий Завєт і по ньому как по лєкалу…
- Лучше не бери, - посовєтовала консєрвна банка. - Гундяєв уже давно пріказал в церковних кнігах замінить слово "Бог" на "Путін" і тепер наслаждається золотим унітазом со стразами, контрабандним бронірованим Мерседесом і почьотним правом лобизать огольонну монаршу сраку. Кстаті, ти не в курсє, когда Сколковци мобільні тєлєфони ізобрєтут, бо ці банки уже достали. Грьобане імпортозамєщєніє…
- Сам не дождусь, - буркнув Кісєльов. - Ладно, давай, до связі. Дьоргай за ниточку єслі шо.
Кісєльов поставив консєрвну банку на стол і заправив новий листок.
- Біографія нєуязвімого всєпобєждающєго полководца, путєводной звєзди пєрвого вєка от рождєства Владіміра Владіміровіча, Путіна Владіміра Владіміровіча. Стоп, какая-то тавтологія… Шо за хрєнь? Как написать про пєрвий вєк от рождєства Путіна без упомінанія імєні Путіна? - подвис Кісєльов, чухая лисину.
- Шо, тьозка, весь в творчєских муках?
В кабінєт беззаботной походкой зайшов Мєдвєдєв і достав обдрашпану "Смєну-М".
- Как тєбє фотік? Улучшена модель, бакєлітовий корпус. Найшов у родітєлєй на чєрдакє. Можна сдєлать в твоєй комнатє селфі, бо просматрівал оце фотографії і замєтіл, шо тут не фотографіровався?
Не дожидаясь отвєта, Мєдвєдєв витянув руку з фотіком і нажав на спуск. Фотоаппарат громко клацнув.
- Кстаті, шо там по культу лічності? - поінтєрєсувався Мєдвєдєв, перематуя пльонку. - Путін сьогодні рвав і мєтав. Дав тобі срок до завтра, приказав єслі шо расстрєлять. Так шо давай, работай, не отвлєкаю.
Мєдвєдєв бистро повернувся на одной ногє і вибєжав з комнати. Кісєльов мрачно смотрєл йому вслєд.
- Піздєц… - ізрьок Кісєльов. - На завтра готовий тєкст надо показать, а я застряв на заглавії.
Кісєльов сумно посмотрєл на джойнти. Затєм сунув їх всє одноврємєнно в рот, підпалив і глубоко затянувся.
- Курим? - строго поінтєрєсувався мужик в кєпкє і кожаном плащє. Кісєльов молча кивнув.
- Культ лічності готов?
Мужик сдвинув брови і направив на кісєльова маузєр.
- Ніфіга не готов, - хіхікнув Кісєльов. - А ти хто?
- Ганджубасовий глюк, - сказав мужик. Затєм нажав на курок і растворився в воздухє.
- О, я только щас поняв… А вдруг Путін тоже Ганджубасовий глюк? - заржав Кісєльов. - Нанюхався шин на Майданє, расколбасився і полєз воювать… Грьобане імпортозамєщєніє…
Кісєльов снова затянувся і мєчтатєльно посмотрєл на пєчатну машинку.
- Хотя стоп, Майдан же в Кієвє, а не в Москвє… - вдруг дойшло до нєго. - Хотя яка уже разніца…
- Дімка, ти чєм обдовбався? - поінтєрєсовалась консєрвна банка. - У тєбя там шо, осталась заначка? Подєлішся с дєвушкой?
- Іді в жопу, Донцова! - радостно прокричав Кісєльов. - І мнє похрєн, шо ти подумаєш. Всьо равно завра росстріляють.
Він заправив в машинку новий листок і прийнявся стучать по клавішам.
- Когда солнцелікій затміл собою Луну, кровава кієвска хунта рєшила взорвать єго с Майдана ядєрной боєголовкой, шоб не мішав разглядувать в тєлєскоп амєріканскій флаг, - с трудом дєкламірував Кісєльов, давлячись безудєржним ржанієм. - А русскіє їм заявили: ідітє нахрєн со своєй дємократієй, ми будем жить по завєтам чучхє. Посадим хлопковиє поля і вирвємся в мірові лідєри по проізводству вати. А вєлікій чєловєк Пу Тін Ху, склонний к практічєскім дєлам, недолго думая ка-а-ак захєрячить…
- Ну? - поінтєрєсувався Путін. Кісєльов злякано стояв перед ним, окончатєльно посєдєв і раскраснєвшись от волнєнія.
- Культ лічності написав?
- Так точно, - пробормотав Кісєльов.
- Дай сюда.
Путін вирвав у нього з рук увєсісту стопку аркушів і прийнявся бєгло читать.
- Курив? - грозно уточнив он, слюнявя пальці.
- Так точно, - задрожав Кісєльов.
- Маладєц, - похвалив Путін. - Особєнно нравиться про "хєрачить". С натури писав?
- Так точно, - як заворожений повторив Кісєльов, мєчтая напослєдок викурить джойнт, шоб єслі уж умірать так по приколу.
- Солнцелікій как-то слабенько звучить, - замітив Путін. - Солнце жизні ілі вєлікоє солнце нації буде лучше. Как думаєш?
- Так точно, - не отпускало Кісєльова.
- Ісправь і отдай Дугіну, он умєєт всяку пургу нєсті в широкі маси, - приказав Путін.
- Так точно.
- І шоб не забув, іначє расстрєл, - пригрозив пальцем Путін. - Поняв?
- Так точно, - закивав Кісєльов.
- Смотрі мнє, - добавив Путін і растворився в воздухє.
- Обязатєльно отнєсу, только шото сожру по бистрому і чуток подрімаю, бо как-то стало внєзапно тємно за окном… - лєпєтав Кісєльов, осторожно залєзая на кушетку. Глаза його самі собой закрились і він громко захрапєл.
Комментариев нет:
Отправить комментарий