- Уважаємиє коллєгі, - сказав Лукашенко, вніматєльно рассматрюя собравшихся. - Главной тємой сєгодняшнєго самміта являєтся вопрос, способна лі Россія продолжать нас корміть ілі пора отчалювать в направлєнії Запада.
- Ти охрєнєл? - возмутився Путін.
- Владімір Владіміровіч, ви уже достаточно наговорились, когда у вас билі дєньги. Тепер дайте возможность висказаться тєм, у кого сєйчас дєньгі єсть, - наставітєльно проізньос Лукашенко. - Старіна Назарбаєв, начньош?
- І начну! - визивающє проізньос Назарбаєв, с трудом поднімаясь с мєста. - Уніжалі оні мєня всячєскі, обзивалі нєдостраной, угрожалі ввєсті войска.
- Шо ти мєлєш, прєстарєлий хомяк? - поінтєрєсувався Путін. - Єслі б я захотєл, мої войска через два дня взялі би Астану, а єщо через дєнь всьо остальноє.
- Вот! Відітє? - Затрусився от злості Назарбаєв, тикая пальцем в Путіна. - Он снова мнє угрожаєт.
- Владімір Владіміровіч, вам сказалі сідєть і слушать. А будєтє перебивать остальних - поставлю в угол на бульбу, - вмєшався Лукашенко. Путін обіжено надув щоки і отвернувся.
- Так вот, прєдставляєтє, шо удумав? - Продолжав Назарбаєв. - Говоріт, раз на тєбя санкції не наклали, давай мою нєфть будєм через Казахстан в Європу гнать, тіпа она твоя. А ти мнє за ето отдаш 100% прібилі і трубопровод в собствєнность.
- Ай-яй-яй, - закивав головой Лукашенко, озабочєно цокая язиком. - Развє так можно, Владімір Владіміровіч?
- А шо такоє, хто он такой вообщє? Ухапав собі кусок ісконно-русской зємлі і жирує, - визвірився Путін.
- Слишітє? - вопрошав Назарбаєв. - Вот как с нім можна о чом-то говорить, єслі он лібо уніжаєт, лібо угрожаєт. Лічно мнє кажется, шо от цього неадеквата отчалювать нада нєзавісімо от того, єсть лі у нєго дєньги.
- Піздєц тєбє, - пообєщав Путін, угрюмо листая карманне ізданіє днєвніка Гєббєльса.
- Хотітє поговоріть про піздєц, Владімір Владіміровіч? - Мягко спросив Лукашенко. - Почьом сєйчас баррель нєфті?
- С тобой, таракан, ми отдєльно поговорім, - буркнув Путін.
- А я вот тоже нє понімаю, - признався Саргсян. - Армєнія - страна малєнькая, бєдная. Нахрєна нам такіє союзи, гдє не могуть нас прокормить? Лічно я считаю, шо нада сначала стать на ноги самому, а потом заводить сємью.
- Не помню, чтоби ти жалувався, - язвітєльно замітив Путін.
- А я не помню, шоб ви собірались когось хєрачить, не обращая вніманіє на санкції. Попробовалі, не вишло как с Грузієй бистро і без послєдствій - отошли, значіт, назад і успокоїлись, - парірував Саргсян.
- А хто ти вообщє такой мнє указувать? - Обідився Путін.
- Я тот, с кєм западні лідєри общаться не брєзгують, - важно сказав Саргсян. - І в разговорє мєжду собой називають по імєні й отчєству, а не обідной клічкой на букву х.
- Даже не знаю, кого пєрвого начать хєрачить, - злобно замєтіл Путін. - Тєбя, Назарбаєва ілі Лукашенка.
- Хєрачило у вас, русскіх, не виросло, шоб расхєрачить азіатскую страну, - замєтіл Саргсян. - Тут тєбє не Євросоюз з бєсконєчними озабоченностями. Єслі за нас подпішется Кітай, мало не покажеться.
- Цзіньпінь мой партньор, ясно? - Гордо заявив Путін.
- Ага, половой, - хмикнув Назарбаєв. - Прічом он всєгда почєму-то свєрху і імєєт вас в любой удобной позіції.
Прісутствующі кроме Путіна громко заржали.
- То єсть погодітє, я щас не поняв, - поднявся Атамбаєв. - Ето получаєтся, шо всє разговори об інвєстіціях і прочіх халявних бабках - развод для лохов, чи шо? А на самом дєлє єму надо наше золото і уран?
- Какой догадлівий, - хмикнув Назарбаєв. - Нас уже одколи всячєскі нагібают, а єму только дошло.
- Нє-є-є, тогда так нє пойдьот, - растєрянно протянув Атамбаєв. - Столько нахлєбніков ми фізічєскі не прокормим, особєнно єслі оні за наш счот будут і дальше хєрачить, вибрасуя дєньги на вооруженіє і боєпріпаси.
- Прічом наші с тобою дєньги, шо обідно, - замєтіл Саргсян. - Коториє нам обєщали платить за лояльность і поддєржку россійського шовіністічєского брєда на міровом уровнє.
- Господа, - перебив Лукашенко на правах прєдсєдатєля. - І всьо же вєрньомся к тємє нашей бєсєди. Єсть у Путіна дєньги нас содєржать, ілі нєт?
- Та какіє там дєньги! - захохотав Назарбаєв. - Ви курс рубля уже відєлі? Он же практічєскі вже банкрот!
- Банкрот? - Удівльонно зашептались мєжду собою собравшієся.
- Да, банкрот!
Путін поднявся і злобно оглядєл окружающіх.
- А шо ви хотєлі? Мнє ж только ваших дєньог і надобно, - сказав он. - Потому шо распад СССР був вєлічайшей трагєдієй двадцатого вєка. І єслі б Союз не розпався, то всє ваші дєньги заработала би Россія. А так ви їх просто укралі. Слєдоватєльно, ви нам должни.
В торжествєнном залє собраній повисла удівльонна тішина. Путін удовлєтворьонно чмокнув губами і сєл.
- Ну шо, я так понімаю, всє всьо услишалі? - спросив Лукашенко. Прісутствующі закивали головами.
- Прєдлагаю колєгіальним рєшенієм ісключить Росію із Таможенного союза. Хто за? - уточнив Лукашенко. Прісутствующі кромє Путіна подняли руки.
- Е, ви шо, охрєнєли? Ето мой союз, я єго ізобрьол! - Іспуганно заверещав Путін. - Оні мєня ісключают… Ето я вас всєх ісключу!
- Ви, конєшно, звиняйте, Владімір Владіміровіч, - сказав Лукашенко, указуя на двєрь. - Но рєшеніє прийнято, вам тут больше нє мєсто.
- Козли! Хєрачить! Ядєрна пиль! - Возмущонно викрикував Путін, бистрим шагом шагая к виходу. - Ну нічєго, вот Гєля отмєніт санкції, создам боєспособную армію і всєм настане піздєц!
Лукашенко, ухмиляясь, закрив за ним двері і проізньос:
- Ну шо, с етім ми разобралісь. А тєпєрь, мої нєфтєгазовиє коллєгі, питання по сущєству: хто із вас согласєн кормить Бєларусь за то, шо я помог вам ізбавіться от етого вискочкі-нєдомєрка?
Прісутствующі восторженно поднялі рукі.
Комментариев нет:
Отправить комментарий