- Ах, Сєвєрна Корєя… - Восхіщонно проізньос Путін, виглядуя в іллюмінатор самольота на бесконєчні трудові лагєря, раскінувшиєся внизу. - Яка красота! І вєдь нічєго лішнєго: ні Макдональдсов, ні бутіков с кружевними трусами. Сплошниє духовні скрєпи, куда не глянь.
- Піздєц, Сєвєрна Корєя… - недовольно бурчав Лавров. - І вєдь подумать только: імєлі члєнство в G8, учили Мєркєль, як правільно дєлать гєополітіку. Указували Обамє, куда засунуть перезагрузку. І вот, Пхєньян… Докатілісь.
- Чєм ти там недоволєн? - Подозрітєльно поінтєрєсувався Путін. - Западная цивілізація, мєжду прочім, практічєскі вже загнулась. Будущєє за Азієй. Кромє того, мене Цзіньпін попросив за корєйцами прісмотрєть, бо для кітайской економіки кормити їх слішком накладно.
- А для нашей? - Поінтєрєсувався Лавров. - Особєнно послє Крима і санкцій. У нас шо, появілісь лішніє дєньгі?
- У нас много бездомних собак, ето раз, - наставітєльно сказав Путін, загибая палець. - А два - ми скоро вигоним нахрєн хохлов-гастрабайтеров, надо будєт кєм-то їх замєніть.
- Надєюсь, шо в етот раз нам прєдложат шото єщо кромє собачатіни, - брєзгліво скривився Лавров. - Бо я її в прошлий візіт перекушав і потом животом довго мучався. А овьос у них дєлікатес, видають только по празднікам днєй рождєній вождєй…
- Хто-то щас оскорбіл вождєй, ілі послишалось? - Строго поінтєрєсувався гід, хватаясь за кобуру.
- Собачатіна, говорю, надоєла, - об'яснив Лавров. - Моглі би лідєров міровой свєрхдєржави і чєм-то получше кормить.
- Ніхрєна сєбє ви зажрались! - Обідився гід. - У нас люди рисовую муку заливають водой, добавляють стєблі тросніка і їдять, а їм собачатіна не така.
- А хто же вам віноват, шо ви свою економіку довели до ручки, - пожав плєчами Лавров.
- У нас, мєжду прочім, тоже всьо начиналось з санкцій, - парірував гід, хитро підморгуя. - Так шо совєтую в качєствє сувєніра прикупить пару кулінарних кніг.
- Корочє, заткнулісь оба, - недовольно приказав Путін, поморщившись прі упомінанії санкцій. - Когда нас доставят к Кіму?
- Нє Кіму, а висшему руководітєлю, новой звєздє, гєнію срєді гєнієв воєнной стратєгії і просто блістатєльному товаріщу Кім Чен Ину, - важно проізньос гід. - І називати його іначє нікто нє смєєт, особєнно какоє-то х…
- Осторожнєє с вираженіями, - порєкомєндував Путін. - Расхєрачу в ядєрну пиль - мало не покажеться.
- Ріскнітє, - прєдложив гід. - Вон амєріканци ріскнулі, а товаріщ Кім Ір Сен прєвратілся в вєрховного стєрха, полєтєл в Вашингтон і забросал єго карандашами з ядєрними боєголовками. І больше Амєрікі нєт. А хто в етом сомнєваєтся - лагєря с конфіскацієй.
- Радікальнєнько, - грустно замєтіл Лавров.
- Общєство Чучхє могут построїть лішь храбриє сєрдцем, крєпкіє духом і чістиє помисламі. А от прочіх нада ізбавляться как можно бистрєє, іначе разложат націю ізнутрі. Как ваші солдатскіє матєря ілі бєлолєнточнікі-дєрьмократи.
- От матєрєй ізбавляємся потіхоньку, а бєлолєнточнікі - наші люди, - замєтіл Путін. - По Криму і поніманію острой нєобходімості росіян кого-то хєрачить у нас разногласій нєт.
- А в нашей странє разногласія нєвозможни в прінціпє, - гордо заявив гід. - Потому щас когда приземлимся, пєрвим дєлом поєдєм поклонитися статуям вєлікіх вождєй, потом посєтім дом культури і послушаєм дєтскі ансамблі, і уже затєм состоїться аудієнція.
- Совсєм охрєнєл? - Поінтєрєсувався Путін. - Ваші вожді у нас в КГБ в салагах і чурках ходілі, а я їм кланяться должен? Росія - мірова свєрхдєржава, а Сєвєрная Корєя - історічєске недоразумєніє...
- Слиш, Пу Тін Ху, ти сначала создай дінастію і мавзолєй заслужи, а потом будеш рассуждать о вєлічії наших вождєй, - посовєтував гід. - А то не посмотрім, шо іностранєц, скормім голодним псам по всєй строгості, а потом Сібірь аннексіруєм, продадім Кітаю за вагон ріса і дєсять лєт будем жировать всєй страной.
- Как ти оце разговарюєш с міровим лідєром? Хто ти вообщє такой? - Обідився Путін. - Сраний гід...
- Мєжду прочім, я в нашем КГБ по званію више вас, - замітив гід. - Так шо соблюдаєм субордінацію, ето раз. А два - кітайци нам вже давно рассказалі, какой із вас лідєр. Тєм болєє, шо сотруднічать ми собіраємся по программє "рис і нєфть в обмєн на бєсценний опит". Бо в вашей "вєлікой дєржавє" немає ані толкових спєціалістов по культу лічності і устройству трудових лагєрєй, ані дєнєг, шоб їх оплатіть.
- Просім прістєгнуть рємні бєзопасності, посадка через десять мінут, - донєслось із громкоговорітєлєй. - Щас по салону пройдьотся батюшка і вмєстє с вамі помолиться, шоб от самольота нічєго не отвалилось і пілот оказался достаточно трєзв. Батюшкє можно жертвовать на благотворітєльні свєчки за упокой наших пасажиров, которим пощастило меньше, чим вам.
- Ой как хорошо, уже почті дома, - обрадувався гід. - Кстаті, ви взяли с собой вазєлін для ректального таможенного осмотра? Бо у нас ето дєфіцит, а без нього болєзнєнно. І єщо момєнт: при виходє с самольота будєт огромний портрєт вождя. Перед ним надо стать на колєні і трижди поцеловать землю, шоб журналісти засняли для випуска новостєй.
- А єслі откажемся? - Полюбопитствував Путін.
- Єслі откажетесь - покормим голодних псов, - улибнувся гід. - І вообщє, совєтую вніматєльно мєня слушать і всьо ісполнять. Тогда, возможно, ми сможем к чєму-то договоріться і вам буде шо прєподать своєму народу, як вєлікую внєшнєполітічєскую побєду. Бо рейтінг і так нізковат, какіє-то 60-80%...
Самольот вдруг затрясся і зарєвєл. З нього со скріпом вивалились шассі. В салон вийшов батюшка з каділом і нараспєв прийнявся шото пєть. Зємля нєумлолімо приближалась, радуя гіда і вгоняя Лаврова в депрессію. І только Путін задумчиво смотрєл на батюшку і тихенько молився вмєстє з ним...
Комментариев нет:
Отправить комментарий