* * *
Путін смотрєл на біржеві сводки і орал на цену на нєфть.
- Поднімайся, скотіна! Ядєрна пиль!
Цена іспуганно подпригнула на полкопєйкі.
- Во-о-от, - удовлєтворьонно проізньос Путін. - А тєпєрь мігом виросла до ста долларов!
Цена нєувєрєнно качнулась і снова поползла вниз.
- Та шо ж такоє! - нєрвно кіпішував Путін, злобно ломая шаріковую ручку. - Хєрачіть!
- Нє надо мєня хєрачіть! Я же только лізнуть хотєл із уваженія, - жалобно взмолився хто-то. Путін яростно обєрнулся.
- Назарбаєв? Какого хрєна?
- Так у нас же двухсторонній форум по плану, развє нє помнітє? - лєпєтав Назарбаєв, вжимая голову в плєчі. - На тєму сотруднічєства і економічєского развітія внутрі Тайожного союза…
- А нєфть у тєбя, случайно, єсть? - нетерпляче поінтєрєсовався Путін.
- Єсть, - іспуганно признався Назарбаєв.
- Тогда ти, навєрно, в курсє, шо страни твоєй нє сущєствуєт? - оскалився Путін, злобно пуская слину.
- Как ето? - офігєв Назарбаєв.
- А вот так! Цену сєгодняшню відєл? Отдавай нєфть, буду на бірже спєкуліровать.
- А за шо я тогда буду жить? - не поняв Назарбаєв.
- Ядєрна пиль? - уточнив Путін. - Ілі отдаш по-харошему?
- Возьмітє, хотя би, на содєржаніє, как Кадирова. Ілі, хотя би, Аксьонова, - захникав Назарбаєв.
- Яке содєржаніє? Напомінаю цену на нєфть.
Путін схватив Назарбаєва за шиворот і прийнявся лупить його мордой об біржеві сводки.
- Нравітся картінка?
- Растьот! - радостно вскрикнув Назарбаєв. - І єщо как стрємітєльно.
- Гдє?!
Путін отшвирнув Назарбаєва в угол і уставився в графік. Крівая нєуклонно ползла вніз, набірая скорость.
- Ну всьо, готовся. Тепер точно ядєрна пиль, - пообєщав Путін, закатуя рукава.
- Да нєт, Владімір Владіміровіч, ви нєправільно понялі, - оправдувався Назарбаєв. - Ето она сєйчас падаєт, но на самом дєлє растьот?
- Рєально не поняв, - согласився Путін, глядя на часи. - Пять сєкунд об'ясніть.
- Вот нє вєрю я в альтернатівную енергєтіку… - начал Назарбаєв.
- Чєтирє сєкунди, - перебив його Путін.
- Солнєчні батарєї не замєнят мазутні ТЕЦ… - Назарбаєв покрився потом.
- Уже трі.
- Сланцевой ейфорії піздєц…
- Двє.
- Только нєфть, только газ…
- Одна, - хіщно улибнувся Путін.
- Сирьєві страни - главний коньок, і нєчєго тут стєсняться, - пискнув Назарбаєв, закривая на всякий случай ліцо руками.
- Хмм… - задумався Путін. - Коньок, говоріш? Люблю конєй. Собаку в чєсть них назвав і Лаврова завьол. Продолжай.
- Сирьєві государства - локомотіви міровой економіки, - прибодрився Назарбаєв. - І енергєтічєскі скрєпи соврємєнной цивілізації. Потому імєнно ми должни діктовать другім странам наші правіла і учіть, как їм жить.
- Согласєн, - кивнув Путін, хватая Назарбаєва за шиворот. - Только напомніть тєбє біржевиє сводкі?
- Нє надо! - істєрічєскі закричав Назарбаєв. - Ви же монополіст! Просто скажітє, шо по такой ценє продавать нє собіраєтєсь, і она нємєдлєнно вирастєт.
- Варіант! - обрадувався Путін, отпуская Назарбаєва. Затєм достав мобілку і набрав номєр.
- Альо, Гєля?
- Для тєбя давно уже Мєркєль Ангєла Хьорстовна, - уточнили на том конце. - Шо случілось?
- Значіт так, - заявив Путін. - Я по такой ценє нєфть продавать нє буду. Поднімайтє.
- Как хочєш, - пожала плєчами трубка і протівно запищала. Путін нємєдлєнно набрав тот же номєр.
- Е, я нє понял? Гєля, ти нє расслишала? - возмутився він. - Єслі ти щас же нє поднімєш цену на нєфть, я пєрєкрою кранік сначала СловакіЇ, затєм Польше, а потом і до тєбя добєрусь.
- Слиш, заправщик, ти охрєнєл? - Поінтєрєсувалась трубка. - І вообщє, шо за сістєматічєскі нєдоліви європєйським партньорам? Шо за попитки указувать?
- А почєму оні украм газ закачують? - Возмутився Путін. - І шо за грабітєльскі цени на вашей бірже?
- Твоє дєло - заліть полний бак і протерти стєкло, - строго сказала Мєркєль. - Остальноє тєбя нє касаєтся. Єщо раз услишу подобні понти - і ми полностью пєрєходім на іранскую нєфть.
- Ну і насрать! - Надувся Путін. - Вот дострою газопровод "Сіла Сібірі" і вообщє отрублю вас нахрєн.
- Ну да, - хмикнула Мєркєль. - Сіла єсть - ума нє надо. Но главноє - нікакой больше біржі з непонятними скачками стоїмості. Будєш заправлять Кітай по фіксірованим ценам, які назначить Цзіньпінь.
- Дура! - Злобно крикнув Путін і повісив трубку.
- Прєдставляєш, заправщиком мєня обозвала, - обідився він.
- Хєрачтє, Владімір Владіміровіч, - прєдложив Назарбаєв. - Покупатєль лібо знаєт своє мєсто, лібо ідьот нахрєн.
- Так оні і собіраются свалювать нахєн, к Ірану, - пожалувався Путін.
- То єсть как? - Не поняв Назарбаєв. - А кому ж ви тогда будєтє продавать мою нєфть?
- А с какіх пор казахская нєфть стала твоєй, зажравшійся хомячок? - Удівілся Путін, снова закатуя рукави. - Ти нєдавно мнє всю отдал. Напомніть?
- Нє надо! - умоляющє попросив Назарбаєв. - Я всьо понімаю, я понятівий.
- І почєму ти нє Іран… - мєчтатєльно замєтіл Путін. - Хотя вопрос, конєшно, ріторічєскій. Дурак потому шо.
- Я інстітут с красним діпломом закончив, - обіжено проізньос Назарбаєв. - І в отлічіє от безграмотних і диких укропов, хорошо понімаю, хто хозяїн і как єму надо служить.
- На слабую троєчку, - оцінив Путін. - Пару раз дать по мордє прішлось і напомнить про ядєрну пиль. А в целом ітогі форума мнє понравілісь. Можеш ідті. Єслі снова понадобішся для очєрєдного плодотворного сотруднічєства, я тєбя визову.
- А можно ждать в корідорє? - грустно уточнив Назарбаєв. - Бо дома бєз нєфті мнє точно будєт піздєц.
- Харашо, - розрішив Путін, снова уставившись на біржеві сводки. Назарбаєв закрив глаза і с наслаждєнієм лизнув брюки Путіна ніже спини. Послє чєго радостно улибаясь, на колєнях виповз із комнати.
Комментариев нет:
Отправить комментарий