- Мужчіна, возьмітє газєтку!
Стоїть непонятна дєвушка в жовтій жильотці з написом "Сільная Україна".
- А Сєрьожі тут рядом нєт? - інтєрєсуюсь, краєчком ока виглядуя найближчий мусорний бак.
- Какого Сєрьожі? - не понімає дєвушка.
- Тігіпко, конєшно же, - об'ясняю.
- Шо ви, тут только я, - улибається дєвушка.
- А шо за газєтка, дайтє потрогать.
Беру, вніматєльно мацаю.
- От інтєрєсно, почєму ваш кандідат не додумався пєчатать її на туалєтной бумагє? І люди брали б охотнєє, особєнно єслі роздавать у публічних отхожих мєст. І дрєвєсіна була би потрачєна хоть з какою-то пользой. Бо такою бумагою неудобно, ше й краска отпєчатається, - зауважую, возвращая газєту назад.
- А мнє то шо, я рєалізатор, - отморажується дєвушка, актівно виіскуя глазами нову жертву.
- Та то понятно. Сєрьожа ваш, кстаті, тоже довольно умєлий рєалізатор. Торгуєт Родіной направо й налєво…
- Мужчіна, с вопросамі нє ко мнє. Я просто газєти раздаю, - нєрвнічає дєвушка.
- То єсть как? - Любопитствую. - Нєужелі не будете за нього голосувать?
- Шо я, дура? - фиркає дєвушка. - Мнє просто дєньгі нужни.
- Скажу вам по сєкрєту і для комплімєнта, - по-кісєльовські нєжно щебечу я. - Шо с вашей фігурой раздавать газєти совєршенно нє обязатєльно. Можна смєло работать за нормальниє дєньги на окружной.
- Мужчіна, ви охрєнєлі? Я вам шо, какая-то бе?
- Нє просто какая-то! - Восхіщаюсь. - Нє каждая бе согласітся на Сєрьожу работать послє його викрутасів. Бо понімає, шо єй в цій страні ше жить.
- Всє оні одінакові, - обіжено замєчаєт дєвушка. - А ви - хамло!
- Всєго ліш, - фиркаю. - Прітом замєтьтє, ні копєйкі у вас не отжав, пєнсіонний возраст не трогав. А мої газєтьонки, кстаті, будете роздавать за такіє же дєньги?
- Нєт, - гордо стає в позу дєвушка. - С мудаками общаться нє желаю.
- Якась ви нєправильна бе, подход у вас ізбіратєльний, - філософствую. - З одним мудаком работаєтє, з другим нє желаєтє. Набрасую гривну свєрху!
Но дєвушка вже не слушала, поспєшив затєряться в толпє.
- Шото люді какіє-то нєрвниє сталі, - бурчу про сєбя, хіщно оглядуясь по сторонам. На нєбольшом пєрєкрьосткє, притулившись одна до одної, тіснилися три палатки бєлого цвєта з красно-чорними надпісями.
- Порошенко, Батьківщина, Ляшко… Інтєрєсно, с віду такі одінакові.
Подхожу до пєрвой попавшейся.
- А можно вопрос, чи ви тоже рєалізатор?
- Можно конєшно! - Радується женщіна в жильотці.
- А чєм ви от тєх отлічаєтєсь? - Киваю на сусідні палатки.
- Ви шо! - Возмущається женщіна. - Да ви хоть прєдставляєтє, сколько там бивших рєгіоналов питається проскользнуть? Да ви знаєтє, хто їх фінансіруєт?
- Допустім, бивші і у вас єсть, - напоминаю. - Но мнє інтєрєсно, чєм відєніє вашей партієй путі развітія України на бліжайші пять лєт отлічається от їхнього?
- Так ми за народ! - Прєзрітєльно кривиться женщина на нарисувавшегося перед нєй ідіота в моєму ліце. - А оні будуть красти в інтєрєсах олігархії. А вон тє, - осторожно киває на бліжайшу палатку, - вообщє здадут Україну Путіну.
- Хорошо, - соглашаюсь. - Допустім, ви за народ. В чому це виражається?
- Ми голосували люстрацію, - загібає пальці женщина. - Прєкратім войну, создадім нові рабочі мєста, поднімєм зарплати і пєнсії…
- Ето все ше Кучма мнє обєщав, - перебиваю її. - Кромє войни, бо войни тогда не було. А можно конкрєтно, як це буде робиться? Напрімєр, планіруєтє лі ви провести податкову рєформу і сократить колічєство провєряющих органов?
- Конєшно планіруєм! - Радується подсказкє женщіна. - І болєє того, давно би вже сдєлали, єслі би нє оні, - знову киває на сусідні палатки. - Потому что у них олігархи і мафія, которим не нужна процвєтающа Україна…
- Тіхо, ша, ми сєйчас говорім о вас, - успокаюю. - А гдє можна подробнєнько почитать, шо конкрєтно і какім образом ви будете рєформірувать?
- В інтернетє, - увєрєнно отвіча женщіна. - Там всьо найдьотє. А у мене возьмітє газєтку, прочитать дєтальную інформацію про падлюк, которих вон тє (которий раз кива на сосєдєй) проводять в парламєнт.
- А скажитє, - уточняю напослєдок. - В їхніх газєтах тоже пишуть про ваших падлюк?
- Брешуть! - Пламєнно увєряє женщина. - Бо нас давно заказали олігархи. Ми їм шо кістка…
- Ясно, - вздихаю і ухожу, оставляя женщину договарювать свой монолог в пустоту.
Скучно. Ідьош по вулиці, буцаєш пожовкле листя і думаєш: чи настане колись той час, когда ми будем обсуждать разніцу стратегії розвитку, яку нам прєдлагають. До хріпоти споріть о том, на яку отрасль дєлать ставки, яка партія прєдлагає лучшу медицинську рєформу, у кого найбільш інтєрєсні ідєї по пєнсіям… Ех, мєчти, мєчти. Зато кажду падлюку знаєм в подробностях і можем грамотно сформуліровать, за шо її слєдуєт вишвирнуть в мусорний бак.
Хотя, может, оно і к лучшему? Бо без наглядних прімєров падлюкам не об'ясніш, шо, чим тикать одне в одного пальцями і бросаться гімном, імітіруя прімітівних пріматов, гораздо бєзопаснєє прєдлагать рєальні реформи і дєлом, а не піаром, доказувать свою полєзность. Принаймі с такім подходом рєзко падає вєроятность, шо накручені компроматом люди іспитають остру потрєбность устроїть народну люстрацію тим, хто їх накрутив.
Комментариев нет:
Отправить комментарий