Ощущаєте сєбя одінокім? Поздравяю, бо мова саме о вас.
Возьмьом дві протівоположності: Путіна і Макарєвіча. Пєрвий - любімєц публікі і покорітєль рейтінгов. В поддєржку його жизнєнного крєдо "хєрачить" собираються мітінги, а нєсогласні рітуально пожираються сородічами во славу грядущих побєд. Філософи спорят, возможна лі жизнь без Путіна. Тєологі рассматрюють, шо пєрвороднєє: Путін чи Бог. А большинство не заморачується і з радостним улюлюканієм движеться в пропасть, подбадрюя друг друга в стрємлєнії оборжать каждого, хто питається указать на прєдупрєждающі знаки.
Макарєвіч, вон, наоборот, разобрався самостоятєльно шо к чєму і прєвратився у фріка, якому, по мнєнію "прілічного общєства", мєста в "прілічном общєствє" нєт. А мог би прісоєдініться к гуляніям, сочинить альбом под названієм "Крим - наш, Аляскє готовіться". Окучівать полниє стадіони онанірующих на собіратєльство ісконно-русскіх зємєль патріотов, заработать мєдальку от Путіна, затміть на тєлєефірах Задорнова і Пєтросяна і заполучить частічку з послєдніх остатков стабфондовского бабла...
Но Макарєвіч сознатєльно ізбрав другой путь - отщєпєнца і прєдатєля. І вряд лі йому щас лєгко, несмотря на поддєржку і уваженіє, шо ісходят от благодарних нас.
Но проблєма не в Путінє і не в Макарєвічє. Проблєма заключається в тому, шо общєприняті понятія правди і справедливості можуть бути прєступними і порочними. Чєловєком вообщє слішком просто маніпуліровать; за какой-то дєсяток лєт Путіну удалось прєвратіть гуманоїдов в путіноїдов. І, глядя на цю біомассу, біологи всєго міра задаються вопросом, чи дєйствітєльно чєловєк заслужив собі право називаться разумним?
Вєдь російське общєство - просто яркий, еталонний прімєр. А іскрівльонне поніманіє базових ценностєй присущє любій спільноті, як і стрємлєніє обєспєчить їх любою ценой, посипая впослєдствії голову пєплом от ужасов рєзультата. Бо рєальность насрать хотєла на чьї-то іллюзії і прагматічно конвєртірує поступки в послєдствія, не заморачуясь справєдлівостью і моралью.
Нами тоже маніпулірують. В соцсєтях і по тєлєвізору, просто на вулиці, в маршрутках і общєствєнних мєстах... Безпринципні провокатори вплєтають вброси а іллюзії, іллюзії подмєняють реальность. І вот уже Чєрчілль, которий хвастався, шо прівьоз Брітанії мір, сумно курить сігари в бомбоубєжищі, размишляя, какого хрєна Британію стали бомбить...
Но мова совсєм не про Чєрчілля, мова про нас. В чому можемо бути впевнені, а в шо просто хочємо вєріть, бо "должно бути так, не може бути іначє". Потому шо єжелі соднце нєізмєнно встає на востокє, то і алкаш, шо бухає только дешеву пальонку подозрітєльного пооісхождєнія, нікогда не отравиться.
І задумуєшся іногда, за шо варто на самом дєлє боротися? Чи бросаться, сломя голову, за остальними, чи стать отщєпєнцем. Поступать, як щитається правильно, ілі так, як подсказує внутрєнній голос. І вообщє, а вєдь хрєн його знає, куда ломонулась толпа. Може, там находяться райскіє кущі і будеш потом все життя сожалєть, шо був ідіотом з собствєнним мнєнієм.
А, может, і наоборот...
Нічого не знаєш заранєє. І не понімаєш толком, шо проісходіт і почєму. Дориваєшся к остальним з неудобними запитаннями, получаєш заслуженно по башкє і вже не висовуєшся, питаясь жить скорєй по наїтію, чим по уму.
І єдінствєнне шо понімаєш навєрняка - таки тяжко буть ідіотом...
Комментариев нет:
Отправить комментарий