вторник, 5 мая 2015 г.

Обзор 05 травня 2015

Доброго ранку, друзі! Ну, наконєц-то вихідні закінчилися, починаються приємні робочі будні. Дєдушка сподівається, що всі ви провели майовки з толком і з користю для здоров'я. Заварюєм ранкову кавоньку і дивимося, що в нас напроісходило за істєкший період часу. Ітак.

Дід протягом вихідних мав чим займатися, але краєм глаза уважно спостерігав, що й де відбувається, а также наблюдав, як нєкоторі небайдужі громадяни сонно й унило тягають в фейсбуці разнообразні тєми і тємочки тіпа Пан Гі Муна, Фірташа, Шкіряка, Пороха, ночних тьолок і прочі. Ну шо ж, дід кратко вискажеться і на ці теми, но почне як обично з Наді Савченко.

Надя совершила інспекційну поїздку в московську лікарню і осталася уровнєм медицини в Росії незадоволена. Уровень утримання заключонних у тюрмах їй уже вдалося підняти, от із медичними закладами пока трудніше - бардак і ад кромешний. Непорядок, каже Надя, бо до візиту високопоставленої гості з України нада готовиться тщатєльнєє. Та повернулася в СІЗО, іспортивши цим празнічне настроєніє всім тюремщикам і особенно главначмеду Матросской тішіни. Вони там її бояться гірше генеральської ревізії.

Завтра Басманний суд Москви в очередний раз підтвердить свій неофіційний титул "самий басманутий суд світу", і в черговий раз ожидаємо відхилить скаргу адвокатів на відмову відпустити депутата Савченко Н.В. на сесію ПАРЄ. Все правильно - російське правосудіє нада тєрзать до ізнуренія і заставлять його продуцірувать документи для послєдующого процесу в Гаазі. Де на скам'ю подсудімих сядуть всякі басманні судді і бастиркануті слєдоватєлі.

Тєм временєм у Відні був дан мастєр-клас об'єктивного судопроізводства, в результаті якого віденський суд відхилив запит американськой Феміди на екстрадикцію подозреваємого у дачі взятки індійським раджам громадянина України Фірташа Д.В. Дід дальок від конспірології, но от цікаво було б, якби в бліжайше врем'я відпустили й Надю Савченко. Ото було би разговорів про подковйорний договорняк і обмен воєнноплєнними. А шо? Було б прикольно. Наблюдаєм.

Москва остається на воєнном положенії, подготовка до парада 9 мая розвернулась в таких масштабах, які вполнє сопоставимі з головними битвами другої світовоі війни. Хуйло так пнеться проізвести впечатлєніє парадной показухой, шо гляди й пупок розв'яжеться. Діда не полишає предчуствіє, що в ході параду, який готується з таким небувалим надривом, случиться якийсь конфуз, який зведе нанівець усі старанія. А якщо нічого особого і не проізойде, то армія злопихатєлєй і недоброжелатєлєй в любому случаї видасть на гора мегатонни фотожаб і всякого прочого креативу, содєржаніє яких глубоко оскорбіт Хуйла та знищить весь ожидаємий від параду пропагандистський ефект. От скільки мільярдов вбухали в сочінську олімпіаду. А толку? Світ про неї пам'ятає лише в связі з незагорівшимся кольцом. Від велікого до смешного - один шаг.

І всьо же Хуйло слішком велике значеніє надає цьому параду тому реакція його больної псіхіки на якісь провали, конфузи чи іздіватєльські коментарії може буть непредсказуєма. Хуйло смертельно оскорбиться на весь світ, а в результаті вигребе многострадальний Донбас. Шоб цього не допустить мірові лідєри не желають повного уніженія Хуйла, шоб оте ботоксне чмо не злетіло з катушок, а чемно, як корова на бойні, дожидалося уготованоі йому участі. Тому, відімо, режисьори міровой закуліси рішили пожертвувать репутацією малоценної фігури і послали в Москву генсєка ООН Пан Гі Муна. Дід уверен, шо Пан Гі Мун кричав та сопротівлявся, но режісьори сказали - нада.

Пан Гі Мун, шоб ви знали, друзі, редкосний трусішка і фігура не самостоятєльна. За всьо врем'я пока дід за ним наблюдає, Пан Гі Мун не совершив ні одного видающогося дєянія і тим паче не сказав ніякої отсєб'ятіни. Єдінственний раз, коли він открив рота випустивши з нього довольно сердиті слова, це коли сєверокорейська армія накрила братським залпом якийсь южнокорейський острів і там пострадали мирні гражданє. Тут у Пан Гі Муна взиграло чуство національного возмущенія і воно злобно висказалося в адрес Кім Чен Іра. Не без подказки із Сєула, єстєственно. Та і мірові режисьори особо не возражали.

А ось у 2006 році весь світ покатувався со смеху наблюдая як Пан Гі Мун впирався, бо боявся летіти в Багдад. Но міровая закуліса приказала йому - нада. І воно полетіло. На прес-конференції в Багдаді разом з тодішнім іракським прем'єром аль Малікі воно привично рассуждало про мир, дружбу, жвачку, аж тут надворі шото взорвалося. У привикшого до взривів аль Малікі ні один мускул не дрогнув на його шиїтському обличчі. А от на трусішку Пан Гі Муна без сміху нільзя було дивиться - воно все тремтіло і поривалося залізти від страху під стіл. Тому дід не може без улибки читати рассуждєнія всяких ніби образованих аналітіков про самостоятєльную позіцію Генєрального сєкретаря ООН і прінятоє ім решеніє посєтіть 9 мая парад в Москве. Яка позіція? Ви шо, хлопці? :)))

Мірові нафтоаферісти в послєднє врем'я дідові геть не нравляться - подняли ціни до 67 доларів за бочку і улибаються. Найшли врем'я улибаться. І хватить оправданій, шо Ємен. Дід і сам знає, шо Ємен. В Китаї оно ділова активність падає і це має сильніше впливать на літні ф'ючерси. Соберіться, гражданє аферісти і покажіть, як умієте работать.

Касатєльно ситуації в Непалі і шуму-крику-гаму, який піднявся на цей рахунок. В діда таке ощущеніє, шо більшості журналістів откровенно начхать на реальних людей, які застрягли в Непалі, їм важніше, шо появився прекрасний повод приложить Шкіряка фейсом об тейбл і врізать йому з носака в пах. Ну шо ж, бажання зрозуміле і в благородстві мотивів журналістів дід нічуть не сумнівається.

Но от тільки не нада давить на жалость, розказуючи про нещасних українців, які в Катманду плачуть, розмазуючи сльози по брудним щокам і просяться додому. Бо в непідготовленого читача воображеніє рисує якихось корм'ящих мам з немовлятами на руках і старичків пенсіонерів. Друзі, переважна більшість українців, які зараз в Непалі - сурові крепкі хлопці й дівчата альпіністи, які обожають екстрім і всьо такоє. Дід цю породу добре знає і жаліти їх, значить глибоко образити цих сильних і прекрасних людей.

Да, ситуація неприятна. Да землетрус. Да, нада летіть і забирать наших громадян. Ну але нашо превращать це діло в клоунаду? Дід буває злопам'ятний і зараз не здержуся, щоб не пригадати паскудну історію з вивезенням у 2008 році наших громадян із Грузії. Мова не про саму евакуацію - там ніби все робилося по максимуму. Мова про позорну поведінку на цьому тлі сладкой парочки Ю-Ю. Юля й Ющ просто тупо соревнувалася між собою, хто круче попіариться і тому кожен з них ганяв у Грузію свій літак з приказом собрать побільше мам з дітьми, щоб потом була красіва картінка в аеропорту з врятованими людьми. Журналісти ж при цьому чесно отрабатували дєньгі, не забуваючи упом'януть, шо літак послан головою уряду Юлією Тимошенко. Почувши про шо Ющ підскакував як бджолою вкушений і приказував привезти ще більше мам і ще більше дітей і дати ще крутіший репортаж. Вже й мами з дітьми давно закінчилися, а Юля з Ющом все продовжували бодатися і посилати в Грузію літаки. Але ні він, ні вона так і не поінтересувалися подальшою долею мам і дітей, яких вони привезли в Украіну для картінки в тєлєвізорі.

А тепер з якогось перепугу якийсь Шкіряк тоже рішив попіариться за государственний рахунок, но случився конфуз із літаком. Однако, журналістська братія не дрімає, і дружно навалилася, тягаючи як тряпку питання інтимного життя того нещасного Шкіряка. Якого украінцям, відімо, послало само провідєніє для ядовитих насмешок і злобних надругатєльств.

В ето врем'я в Катманду у палатках живуть наші туристи, які потом будуть вспоминать непальський землетрус, як одну із самих ярких пригод в своєму житті. А деякі альпіністи навідріз відмовилися повертатися і вирішили продовжити подорож. От їхнє рішення дід цілком розуміє і шанує. Тому не нада цим прекрасним людям альпіністам псувати цікаву пригоду дріб'язковими разборками.

І взагалі діда не покидає ощущеніє, шо наші політіки і журналісти - просто якась банда злобних прищавих подростков. Особенно в порівнянні з міцними тілом і духом небайдужими громадянами. Так і хочеться і політікам і журналістам надавать подзатильників, поставить їх під важкі рюкзаки і послать всіх в Гімалаї. Форсованим маршем.

Зберігаєм бадьорий бойовий дух, держим кулаки за Надю і всіх полонених, продовжуєм допомагати Армії, активно займаємся спортом та читаєм repka.club.

І слєдім, шоб віздє порядок був! А не то, шо січас :)

Комментариев нет:

Отправить комментарий