Перший епізод відносицця до помпезного празднування 30-лєтія побєди у 75-му, тоді київська власть рішила устроїти імітацію форсірування Дніпра.
Пам'ятаю, шо сидячи на плечах у батька і наблюдая як плаваючі бетеери форсірують річку, пострілюючи в небо, холостими патронами дето в районі Оболоні, я тоді ше зовсім юне котятко, думав - хто ці всі люди навкруги , чого вони так істєрічно кричать ура і махають червоними прапорцями?
Другий епізод відносицця уже до року 80 коли дарагой Лєанід Ілліч помпезно відкривав пам'ятник Бабезі з мечом і щитом, що дотепер лякає гостей столиці своїм совковим реалізмом. Ага, вчоний кіт згадав тогочасний анєкдот про ту Бабу.
- А ти знаєш шо Бабу будуть знімать ?
- Та ти шо, а зачим?
- Та як ставили то забули їй труси надіти)))
Шото я отвльокся, так от у 80 році вчоний кіт уже був добрячим підсвинком і ходив сам по собі ну тоість з компанією таких же як він босяків. Помню шо тоді нам в голову стрельнула ідєя подивицця на той увесь перфоменс торжествєнного откритія з Гідропарку. Сказано - зроблено, приперлися ми на пляж акурат навпроти родінимать аж там тусуюця мєнти і до води не підпускають на 100 метрів. Ну шо будеш робить посідали ми на лавочки біля волейбольного майданчика та й чекаємо шо буде.
Шоби окреслити масштаби дєйствія зауважу шо на фарватері Дніпра розташувалися військові та цивільні кораблі дніпровської флотилії, які через гучномовці транслювали увесь той торжествєнний побєдобєсний треш, який зачитував з бамажки Льоня шепелявий.
Пиздів він мабуть з годину, ми уже начинали нудитись і тут до нас донеслися звуки побєдного марша і крики ура!!! В цей момент з кораблів начали страшно стріляти, ми спочатку від несподіванки аж попадали з лавки. Оказалося шо це бахкають салютні установки, вчоному коту дотепер інтересно кому прийшла в голову дибільна ідея устраювати салют серед білого дня потомушо сонце і вопше того салюту ніхуя нікому не видно. Але тоді для нас началося саме інтересне - дето за хвилин п'ять після начала салюту на нас начав падати гарячий град, ну тоїсть незгорівші частини елементів піротехніки. Вчоному коту даже дісталося боляче по голові і спині. Ми швиденько поховалися під дерева і там перечікували цю несподівану стихію, точно не пам'ятаю скільки було залпів но точно шо більше п'яти бо тривало то досить довгенько. Потім ми нишпорили по піску і визбирували сині, зелені, червоні напівзгорілі циліндри -залишки салюту.
А от вже увечері коли стало темно ми вилізли на дах 16-ти поверхового будинку і влаштували звідтам свій празнічний салют. Шоправда то тривало недовго бо бдітєльні гражданє викликали наряд міліції який і зігнав нас на грішну землю, правда в честь празніка нас тільки повоспитували вербально по поводу протипожежної безпеки і даже не складали протокола, діти ж всьо таки шо з них візьмеш.)))
Нехайбудда любить вас усіх.
Комментариев нет:
Отправить комментарий