Читав заяву крістально чистого мєнта
І майже плакав від розпуки
До чого зволочі дійшли
На кого замахнули руку
Не крав, боровся, помагав
Та оболгалі й очєрнілі
Та ше й за члєнами сім*ї
Підступно кожень день слідили
Не пощадили нікого
Папашу,тьощу, дочку, внучку
А всьо за мєлкій епізод
Шо журналістам дали взбучку
Шоби не пхали свого носа
Куди собака хуй не пхає
Так Лєгитімич колись плакав
Котяра добре пам*ятає
Особенно отой пассаж
Як внука хтіли люструвати
То переповнило терпіння
І мусів вже тоді тікати.
Ну шо ж - красіво жить не запрітиш
І даже бавитись в героя
От тільки правда вилізе на світ
Болюча хуже гемороя.
писи: При написанні віршика жодна неповнолітня дитина не постраждала.
Комментариев нет:
Отправить комментарий