- Как прінять, как прінять? - взволнованно гасав Путін по комнаті, рікошетя от рєзінових стєн.
- Вот би овса прівєзлі, хоть горсточку... Грьобане імпортозамєщєніє, - мєчтав Лавров, пожовуя прєлу солому.
- Льожа чи сідя? Льожа! - рішив Путін, гепаясь на кушетку і кокєтліво задирая кручену ножку.
- Хотя нєт, навєрноє, слішком вульгарно...
- В тєатри вигулювали, водили на іпподром, - вспоминав Лавров. - І даже ставкі на мене по дружбє ставілі...
- Опрєдєльонно сідя, - бормотав Путін, плюхнувшись у прівінчений к полу стул. - С кнігой ілі же папіросой?..
- Владімір Владіміровіч, тут какой-то піндос к вам ломиться, - послишалось с корідора. - Пустіть, ілі гордо покрить отвєтними санкціями і дєпортіровать на загнівающу родіну?
- Ти шо, козьол, охрєнєл? - злобно забулькав Путін, впопихах хватая кнігу і папіросу. - Впустіть нємєдлєнно! І прощенія у нєго на колєнях сєйчас попросі...
- Какой у тєбя любвєобільний швєйцар, - сказав Керрі, вбігая в комнату. - Став передо мной на колєні, облизав ботінок до блєска. А за доллар і второй чисто вилизав. А потом всьо врємя сємєніл рядом і старався подлизнуть сзаді... Ти смєніл свої принципи і начав трудоустраювать гєєв в Крємль?
- Конєшно, я ізмєнілся, всьо осознал, - іскрєннє похвастався Путін. - Разрєшитє мнє вийти вже із угла і пойті гулять на мєждународні тусовки. Ну пожалуйста...
- Мама Мєркєль сказала мнє по тєлєфону, будто ти звоніш каждий дєнь, ридаєш і каєшся, - замєтіл Кєррі. - А я смотрю, ти по прєжнєму увлєкаєшся днєвніком Гєббєльса?
- Хто, я? - іспуганно уточнив Путін, отбрасуя книгу прочь. - Я не читал, только картінкі смотрєл. Как можно? Гєббєльс бил нехарошим дядєй...
- А єслі ти хароший, почєму Крим назад не вєрньош? І шо то у тєбя за скоплєнія мєталлолома вдоль украінской граніци? Погрався - ігрушкі сложи обратно, как положено, - наставітєльно сказав Кєррі, отнімая у Путіна папіросу. - Кстаті, мама хіба курить разрєшала?
- Не разрєшала, - угрюмо насупився Путін. - А воєнную тєхніку убрать нікак нє могу, укропов боюсь. Вон Порох пообєщал отбить донєцкій аеропорт, шоб я нє хєрачив оттуда по мірним гражданам. А ето - пряме нарушеніє мінскіх договоров, за такоє надо по попє...
- С Порохом я разбєрусь, - пообєщав Кєррі. - А почему твої ополченци нє отводят вооруженіє? За це, мєжду прочім, тоже по попє комусь не мєшало би.
- Так а куда? У нас же там тєрріторії з гулькін нос, - оправдувався Путін. - А больше захватить нє могу, договора соблюдать же нужно.
- С какіх ето пор, інтєрєсно, тєбє не насрать на мінські договора? - нєдовєрчиво прищурився Кєррі. - І вообще, шо случилось, куда подєвалісь понти? Нєужелі санкції жмут, а "Іскандери" вдруг чувство юмора потєрялі?
- С Цзіньпінєм он на парадє пообщался, вот і забздєл, - тихо заржав Лавров, улестливо подсовуясь бліже. - А ви овса, случайно, не привезли? Хотя би маленьку жменьку.
- Ах вот оно что, - удовлєтворьонно проізньос Кєррі, отталкуя лошадіну морду. - Ти уже мальчік взрослий і должен понімать, шо прощеніє заслужить надо. А не рвать постоянно мамине серце ботоксними слєзами і жалобним нитьйом. Убірайся с Донбаса, возвращай Крим. Поразмислі про Абхазію і Южну Осєтію, ізвінісь перед Молдовой за Пріднєстровьє. Вот тогда і подумаєм, випускать тебе із угла ілі нєт. І, возможно, даже разрєшим погулять с другими рєбятам.
Керрі подошол к окну і глубоко вдохнув свєжий воздух.
- А на вулиці, мєжду прочім, весна. Всьо цвєтьот, пріятниє аромати. Вєздє счастлівиє люді без санкцій і дурацкого імпортозамєщєнія... Ти подумай.
- То єсть пока нікак? - уточнив Путін. - Даже несмотря на то, шо я уже нєсколько мєсяцев нікого не хєрачив?
Керрі отріцатєльно замотав головой, развернувся і вийшов із комнати.
- Козли піндоси хєрачить хєрачить... - злобно зашипів Путін, доставая мобілку. - Альо, це Мєркєль? Мама, а папа не разрєшає. Говоріт, нужно сначала ісправіть шо натворив. А я же бистро ісправіть всьо нє могу, мєня нація не поймьот. А Цзіньпінь к тому врємєні аннексіруєт по самий Калінінград... Ізвіні, Кєсінбєрг... Мама? Ти гдє, ти на проводє?
- Бросіла трубку? - спросив Лавров. Путін молча кивнув і прийнявся меланхолічно битись башкой об рєзінову стєну.
- Значить, будєм потроху привикати жевать бамбук. Жаль, он такой жосткій і невкусний... - грустно вздохнув Лавров і украдкою откусив свєжий листок от стоящого в углу фікуса...
Комментариев нет:
Отправить комментарий