Коли дід був ще зовсім не дід

Коли дід був ще зовсім не дід, а достаточно молодий парень, який работав на двох-трьох роботах (в общем крутився, як і многі з вас) трапилася з ним така історія.

Діло було давно, робота в діда була інтєресна, подчіньонних не було, зате начальства... Ну, як всігда, коли жізнь хоче викувать з людини хладнокровне существо з філософським складом ума, вона посилає йому багато начальства.

Так вот, пора була гаряча, дід крутився як білка в колесі і от одного разу в суботу (тоже був робочий день) дід під вечір відвіз яких то клієнтів в аеропорт (сервіс, хулі), і вже спокойно їхав служебною машиною додому мечтая завалиться спать.

Аж тут дідові на служебну мобілу (по тим временам большая редкость, видали под розписку) позвонило начальство і загадало вертаться на роботу. Но по дорозі купити ящик холодного пива.

Задача ясна, глубокий вдох, спокойний видох і розвертаю машину, їду в бліжайший магазін. А дід шоб ви знали в вопросах пива і зараз профан, а тоді був профан тєм болєє.

В магазіні вечірня толчея, помимо домохазяєк з громадними сумками стоїть ще бригада строїтєлєй послє смени і в каждого однообразний товар: чекушечка і закусь. Іду до пива - тепле. Знахожу холодільнік - ага, то шо нада. І накладаю в каталку двадцять бутилок холоднючого пива. Стаю в очередь. Достояв до половини - звонок начальства: ти гдє? Кажу - в магазіні. - харашо, возьми тридцять бутилок.

Вертаюся до холодільніка, набираю ще десять бутилок і вертаюся в очередь. Очередь ішла медлєнно, бо на касі не дєвушка була, а хлопець. Думаю - от жізнь прижала, біднягу. На женську роботу устроївся. Дохожу до каси, викладаю бутилки, готовлю гроші.

Касир подивився на пиво, потом на мене. Потом оп'ять на пиво і знов на мене. І удівльонно питає:

- Це ваше?
- Моє?
- Нашо вам стільки?

Ну, думаю, тобі не пофіг, паря? Вибивай чек і я звалюю, врем'я ж іде. А сам чемно кажу.

- То не мені. Заказали.
- Безалкогольного?!

Йо-майо... Я глянув - точно! Тридцять бутилок безалкогольного собирався привезти начальству!

Дякуючи і ізвіняясь витискуюся з очереді, бистро біжу до холодільніка, міняю пиво на нормальне і вертаюся в очередь. Нада сказать, шо строїтелі проявили чуткость і поніманіє мого сложного положення - посміюючись пустили мене без черги і тому минут за двадцять оте пиво було вже у начальства. До якого приїхали потенціальні клієнти і начальство іх пригощало вареними раками з самого Ізмаїла. Не хватало лише пива. Но начальство успокоїло клієнтів: - У нас тут єсть один толковий сотруднік, щас організує.

Я до чого це друзі. От була б тоді на касі дівчина. Вона б в жизні не обратила вніманіє, хто там яке пиво купує. Але мені повезло і мені на касі трапився хлопець. Який фактично спас мою репутацію толкового сотрудніка. А кажуть, шо касир в супермаркеті вроді не чоловіча робота. Ніякої роботи не треба соромитися і на любій можна приносити користь людям.

З 1 травня вас. З празніком труда.