- Доброго ранку, як ся маєте?
"Укропи", - злобно думав дворнік Вася, покриваясь високим давлєнієм. - "Хєрачить, хєрачить..."
Но оружіє у нього отняли при задєржанії, а от неудачной попитки подорваться гранатой він всрався на мєстє, так і не осиливши видєрнути чєку.
- Пуститє! Русскіє не здаются! А-а-а! Врьош, не возьмош! - верещав дворнік Вася, коли його попід руки вели у невідомому напрямку. Послє чєго він попав до заботлівих рук бендеровскіх палачєй, котрі його отмили, переоділи, накормили богомєрзким борщом і варениками, і даже налили стопку, шоб побистрєє виздоравлював от боєвого ранєнія. Не видєржавши столь жестоких питок і крєпкого градуса, дворнік Вася коловся і плакав, ощущая себе прєдатєлєм Родіни і одноврємєнно осознавая, шо впєрвиє за послєдніє пару лєт он одєт у чисту білизну і получив удовольствіє от вкусной єди.
- Ви пішитє: Рустем Шашубаєвіч, позивной "Мормишка". Сєржант, чурка і просто козьол, - вєщав Вася, любуясь стройними тополями за окном. - Любіт много командовать, уніжать, раздавать наряди. А у самого в тумбочкє хранітся спіртноє і отєц єго не за Путіна голосовал. Запісалі?
- Слушай, ти нам чіслєнность і діслокацію говорі. Ми же нє доноси тут пішем, - потрєбував слєдоватєль. - Вот, к прімєру, танкі у вас єсть?
- Конєшно єсть, - кивнув Вася. - Кстаті, брігадір танковой брігади тоже не за Путіна. Но за кримнаш любого порвьот...
- Вася, а почєму твоя жена говоріт, будто ти не воєнний совсєм, а добровольно прієхал нас убівать, - перебив слєдоватєль. - Мнє прійдьотся отпустити тебе назад к ополченцам, єслі будєш врать.
- Нє надо к ополченцам! - дрожав Вася, как осіновий ліст. - Врьот она, стєрва. Злиться, шо я живой. Так би компєнсацію получила і крєдіти за фєн виплатила. Ну нічо, накося викусі. Говоріл, давай тєлєвізор большой возьмьом. А она заладіла: фєн, фєн, у мєня волос ломкій...
- Вася, ти любіш свою жену? - уточнив слєдоватєль.
- Бабу? - перепитав Вася. - Із-за неї, падорви, я тут і оказався. Єзжай, говоріт, в Новоросію. За дєнь заработаєш мєсячную зарплату дворніка. Тєм болєє, вон сосєді за свого алкаша-наркомана-оболтуса недавно компєнсацію получили от государства. Купілі Ладу Пріору і подарочний набор запчастєй...
- Ти доброволєц ілі воєнний?
- Добровольно воєнний, - уточнив Вася. - Пошол добровольцем в армію по контракту хохлов хєрачить... Вєрнєє мочить укропов... Вєрнєє... Не надо, не бєйтє!
Вася вдруг розплакався і скрутився калачиком.
- Ти чєго, хто тєбя бьйот? - удівілся слєдоватєль.
- Домой хочу, к мамє, - плакав Вася. - Пустітє, каратєлі...
- Шо с нім? - удівльонно перепитав слєдоватєль у лєчащего врача. Тот со знанієм дєла достав гранчак і налив у нього горілки.
- Хочеш?
Дворнік Вася видудлив горілку до дна і, расплившись в блаженной улибкє, прийнявся считать птичок в вєсєннєм нєбє.
- Как у вас хорошо! Как хорошо, что ми братья, - іскрєннє випалив он, обнявши подушку. - Хєрачить, хєрачить...
Ліцо Васі ісказила злобна грімаса, а руки вцепілісь в подушку так, будто питались її задушить.
- Хохли, падли, кримнаш, Путін, Путін, Путін, Новорррроссія...
- Всьо, можна заканчувать, сьогодні діла не буде, - махнув рукою лєчащий врач.
- Ну нєт - так нєт, - согласився слєдоватєль, захлопуя папку. - От нього вообще толку мало. Прийде в чувство - обмєняєм при пєрвой возможності на кого-то із наших.
Врач со слєдоватєлєм вийшли з палати, крєпко заперши за собою двері.
- Хрєна вам я прийду когда-лібо в чуство, хрєна ви мєня обмєняєтє, - бормотав дворнік Вася, з головою укрившись одіялом. - Тут у вас борщ, вареники, чистота кругом і чєловєчєске отношеніє. А дома бесконєчні крєдіти, чуркі, разбавлєний стєкломой і нікому совсєм не нужен, нікому не інтєрєсєн...
Наконєц дрімота окончатєльно взяла своє і дворнік Вася заснув безмятєжним, здоровим сном...
Комментариев нет:
Отправить комментарий