Міністр іностранних дєл Великобританії Ернст Бевін...

Міністр іностранних дєл Великобританії Ернст Бевін, ото отой, шо в уряді Черчіля був міністром труда, а в правітєльстве Етлі возглавив Форін Офіс, в молодості був большой проказнік. Работав грузчиком, водітєлєм грузовика, но йому це скоро надоїло. То він задєлався баптістським священником. Не любив работать, чоловік, шо подєлаєш, буває. Потому став на скользку дорожку і в скором времені возглавив профсоюзне двіженіє Великобританії. Оттуда, єстєственно, попав у парламент, а там – біда одна ніколи не ходить – прийшлось іти в міністри.

Но я не про це хотів розказать. Отой Бевін з дєцтва іспитував слабость до запорозьких козаків. А як бачив яку-то поганого качества репродукцію “Запорожці пишуть письмо турецькому султану”, то сам не свій становився.

І от якось у 1945 году Молотову з-під того Бевіна шо-то нада було. То спеціально в Потсдам з Третьяковської галєреї привезли оригінал отої картіни Репіна. Та нишком повісили в кулуарах міністерської конференції стран-победітєльніц. Іде собі ні о чом не подозревающий британський міністр по коридору, а Молотов із-за угла подглядує. І тут раптом Бевін остановився, як громом сражонний – любима картіна! любимі козаки!..

Постояв так Бевін полчаса уважно розглядаючи полотно, і історія зафіксувала його слова. Він витер платочком вспотєвший лоб, і в іскреннєм восхіщенії вимовив: “Удівітєльно... Ні одного порядочного человека”.

Іменно ці слова і тоже з восхіщенієм вимовив дід, розглядаючи щойно галерею портретів самих багатих і самих бідних народних діпутатов, які вивісила сьогодні на своєму сайті “Українська правда”.