Ну посудітє самі: всє вокруг твьордо знають, шо нас целєнаправлєнно слілі. А дохтур не в курсі. І даже болєє того, улавлює какіє-то ультразвуки относітєльно того, шо мір рєшитєльно настроєн побєдить Путіна на нашей тєріторії, не допуская множествєнних мєтастаз. Дохтур помнить отсутствіе ажіотажа вокруг Грузії і з удовольствієм отмічає, шо Європа зараз робить для нас больше, чим ми в своє врємя сдєлали для грузінів.
Прічом з нашої нинішньої точки зрєнія, мотивація України в 2008 виглядала вєсьма цинічно: шоб ні дай Бог не разозлить Путіна.
Щас нам, конєшно, понятно, шо бєшену собаку зли, чи не зли, а вона лізе кусаться, бо мозг атрофірован. Європа со скрипом це тоже уже поняла і, несмотря на протєсти подсєвших на газпромовські фантіки ідіотов, осторожно подносить шприць з евтаназієй, ловко уворачуясь от укусов.
Путін тоже догадується, шо за спиной у улибающєйся Європи совсєм не канфєтка. І потому він дуже желає заставить себе бояться в надєждє на то, шо до бєшеної собаки ніхто не ріскне підійти й посадити на цепь. І шо собаку цю будуть обільно кормить, шоб у неї за їжою не було врємєні кого-то кусать. Собствєнно, в фабулі бєшеної собаки гєополітіки і заключається прєсловута русская сіла, яку, по мнєнію ватних мислітєлєй, весь мір просто обязан бздєть.
Дохтур сніма трєуголку перед нашим Міністєрством закордонних справ і лічно Петром Порошенком, які зуміли расшатать старушку Європу і заставить її отлипнуть от філософського созєрцанія бойні і перейти до реальних справ. Конєшно, хотєлось би большего, но по сравнєнію з прєдидущими імітаціями попитками кого-то там уміротворить, Європа уже рішилась на многоє.
Однако вмєстє з тим дохтур з сумом отмєчає стрємлєніє Порошенка возродить вєртікаль мімікріровавших полєзних ідіотов і пріспособлєнцев, а также новий віток кумовства. Дохтур упоминав про Сліпого П'ю, якого чиновник з прєзідєнтского пула хоче вишвирнути на вулицю і лішить бізнеса раді собствєнного самоутвєрждєнія. Потому шо назначили цацу на новоє мєсто, а його там чомусь не бздять. От такой наглості цаца іскрєннє офігєла і впала в буйство. В рєзультатє той бізнес, шо будувався ше з часів Кучми, рушиться із-за банальной хотєлки. Сліпий П'ю уже подорвав всі мислимі і немислимі связі, орав на каждом углу і вислушал купу сочувствій і сожалєній. Но в конце концов догадався, шо чиновник хоть і являється чмом, но простой чєловєк по сравнєнію з ним - ніхто.
Цю істину также поняв і коллєктів учрєждєнія, якого цаца вже задовбала показатєльними децімаціями і ідіотізмом настолько, шо вони умоляли Кієв вернуть їм рєгіонала, який, нєсмотря на то, шо козьол і ублюдок по опрєдєлєнію, оказався чєстнєє, умнєє й порядочнєє майданной когорти ценних кадров. Но кієвскоє міністєрство, єстєствєнно, отказало в цій просьбє, мотівіруя неблагонадьожним партійним прошлим папєрєдніка.
Дохтур з сумом отмічає, шо подобні вибрики не добавляють популярності власті в целом і прєзідєнту в частності, особєнно когда в условіях войни і пустого бюджета без вагомих причин закривають бізнес, який цей бюджет наполняє. Відімо, нас сильно дєзінформірують про плачевне состояніє економіки. Бо інакше власть на подобні шаги нікогда не рішилась би. Но дохтур знавав одного фраєра, який добрехався і догрався в строїтєльство вєртікалі настолько, шо сейчас бомжує в районі Ростова, проматуя послєдні бабки на ватноє войско. Дохтур не желав би того же Петру Порошенку, який все ше кажеться на порядок болєє умним і порядочним, чєм прєдшествєнніки. Іому дохтур все ще надіється на случайну побєду здравого смисла і держить по ночам кулачки за Сліпого П'ю.
Также дохтур хотєл би замітить, шо єслі желаніє сохраніть прєдані кадри і укріпить вєртікаль помішає провести расслєдованіє трагєдії в Іловайську, ілі єслі у кого-то вознікнєт желаніє переложить вину на комбатов, шоб снять їх з парламєнтской гонки, то головокружитєльна кар'єра самого рейтінгового прєзідєнта закончиться гораздо бистрєє, чим йому кажеться. Дохтур вважає нужним напомнить, шо болєзнь іногда прощє вилічить в начальной стадії, чим дотянуть до лєтального ісхода. А єслі хто-то мєчтає, шо нелюстрірована міліція в нужний момєнт повторить подвиг майдановських "бєркутят", то йому не мішало би также вспомнить, чим цей "подвиг" закончився.
А ше дохтур трохи сумує од того, шо його оптімізм виявився дуже болєзнєнним для нєкоторих поклонніков одной політічєской сили, яка актівно питається розшатать маховик "нас слівают". І таким образом йому прийшлось потєрять старих друзєй, які вознєнавідєли дохтура за попитки подать усе в положитєльном свєтє. Дохтур по-доброму завідує знакомому коллєгє з Польші, який до сіх пор не знає, хто у них там прем'єр. Бо, як він каже, економіка в них работа сама по сєбє, а єслі власть стане ставить в кольоса палки, то йому всьо равно, як будуть звати того, кого він викине з сейму на вилах.
Дохтур бажає собі і каждому з нас дожить імєнно до такого уровня оптімізма і на цьому заканчує очєрєдную порцію ночних размишлєній, обіщая вже зранку порадувать новим рассказом.
Комментариев нет:
Отправить комментарий