- За то, шо ми живьом в свободной странє! - випалив очкарік з першої парти, поправляя полосату робу.
- Правильно. А почєму ми ценім нашу свободу?
- Потому шо дєдушка Путін с трудом її отстояв, расстрєлівая завістніков і шпіонов, і разоблачая коварниє плани Запада, - радостно повідомила дєвочка с косічкой. - Благодаря єго мудрості, смєлості і уму ніяка бєлолєнточная паскуда ілі політічєска простітутка не указує нам, как жить.
- Маладєц, - похвалила учітєльніца. Двері класа вдруг распахнулись і внутрь вбєжалі ОМОНовці в масках.
- Ми діко ізвіняємся, щас заберем сина врага народа і всьо, - скупо сообщили вони. Затєм взяли очкаріка з пєрвой парти под руки і повели прочь. Де-то внизу раздалась автоматна очєрєдь. Учітєльніца нєрвно сглотнула і криво усміхнулась, шоб якось разрядить обстановку.
- Кстаті, дєті, а ви не забули сьогодні прославити Путіна?
- Нєт, - хором отвєтілі дєті. Дєвочка з косічкой почєму-то заплакала.
- Машенька, ти шо, забула? - іспугалась учітєльніца.
Дєвочка отріцатєльно замотала головой.
- Родітєлі, шо лі, забули?
- Да-а-а, - проридала дєвочка і уткнулася носом в парту.
- То нє бєда, нє бєда, - успокоїла її учітєльніца. - Сьогодні переночуєш в школьном ізоляторі, а на завтра шоб всє принесли от родітєлєй пісьмєнноє соглашеніє на удочєрєніє...
Двері опять распахнулись і внутрь ворвався ОМОН.
- Снова діко ізвіняємся.
ОМОНовци схватили дєвочку з косічкой под руки і вивели прочь. Учітєльніца провела їх іспуганним взглядом і плотно закрила двєрь.
- Дєті, а давайте лучше напишемо сочінєніє на тєму "Шо я думаю про вєлікого Путіна"? Обстоятєльно напишіть, шо о ньом говорять ваші родітєлі, родствєнніки, сосєді. А потом ми виберем лучшеє сочінєніє і отправим Путіну в Крємль, шоб он знал, як ми його любим і почітаєм.
Дєті послушно взяли ручки і принялися писать. Учітєльніца тим врємєнєм наблюдала в окно як їхні родітєлі под пристальним взглядом конвоїров ходять по кругу на утрєннєй прогулкє і радувалась про сєбя, шо она така уважаєма і полєзна.
Комментариев нет:
Отправить комментарий