Путін наматував круги по палаті...

Путін наматував круги по палаті, наче бєшенний хомячок, і давив ногой тараканов.
- Вот тобі, Мєркєль, за обєспокоєнності. А це тєбє, Обама, за санкції…
Таракани громко чвакали, заставляя сородічєй в паніці разбєгаться в пошуках щєлєй.
- Боже, нєужелі він думає, шо то на самом дєлє ми? - всплєснула руками Мєркєль, наблюдая за стрімом з палати в прямом ефірє.

- Ну а чєго б не йому так не думать? - скєптічєскі замітив Порошенко. - Вони он так само озабочєнно бігають, перелякані чваканням мєнєє везучих сородічєй. І совсєм не доганяють, шо дєлать.
- Це потому, шо он больше й сільнєє, - філософські замітив Обама.
- А ще потому, шо оні таракани. Були би комарами чи осами, а ше лучше мухой Це Це… - размєчтавсь Порошенко.
- Єслі б тучі билі пчьолами, - з'язвила Мєркєль, наблюдая, як в палату підкинули очєрєдную жменю жуков.
- І не жалко ото животних? - посочуствовала вона.
- Його навєрноє так ізматують, - пояснив Обама. - Чєм больше передавить - тєм више вєроятность, шо доползти до ядєрной кнопки не хватить сил.
- А йому і не надо ползти, він її в зуби встроїв, - єхидно сказав Порошенко. - Сожмьот сильно чєлюсть от злості - і всьо, ядєрна пиль.
Порошенко хіхікнув і вийшов, оставив офігєвших Обаму і Мєркєль іспуганно обдумувать його слова.
- Он же соврал, правда? - с надєждой спросила Мєркєль.
- А хрєн поймеш, - пожав плєчами Обама. - Сначала он вродє врал про російську тєхніку, а потом нею сбілі "Боїнг". Затєм якоби врал про російських солдат, тепер імєєм фото-відєодокази і чистосєрдєчні прізнанія. Так шо я би з виводами нє спєшил.
Путін тим часом оставив тараканов в покоє і з остєрвєнєнієм гриз бильце кроваті, пуская пєну.
- Навєрно таки соврал, - предположила Мєркєль. - Бо вже сто раз би нажалось. Но в любом случає с етім нада шото рєшать.
- А як тут шось рєшить? - обіженно спросив Обама. - Ти єму санкції, он в отвєт сєбє єщо санкції, і рейтінг начинає рости. Ти його окруженію ізоляцію і заморозку счєтов, а вони тянуть трубу в Кітай і конвєртірують оставшієся срєдства в юані. Ми даже прєдлагали мєстним елітам його убить, а потом оказалось, шо в Росії немає еліт.
- Ну должни же бить варіанти, он же тоже людина, - задумалась Мєркєль.
- А ето генетікам ше прєдстоїть доказать, вдруг якийсь рєптілоїд? - подозрітєльно прищурив очі Обама. - Он глянь, развє люди так поступають?
Путін с трудом оторвав шматок рєзіновой стєни і з наслаждєнієм його жував, надувая огромні пузирі.
- Ето пиздець, - призналась Мєркєль, наблюдая, як з рота Путіна в процесі жування котиться слина. - І на кого оце я просрала лучші годи кар'єри?
- Зато появився шанс войті в історію. І не як політічєска простітутка у агрєсора на побєгушках, а як броньована леді, шо змогла прєдотвратіть мірову, - сладко запєл Обама. - Ти подумай: уліци твоїм імєнєм назовуть, виступлєнія роздеруть на цитати і будуть затикать ними троллєй…
- А ти шо будеш дєлать? - уточнила Мєркєль.
- А мене ізбрали як пацифіста. К тому же, нам ше Хіларі над якось на должность продвинуть…
- Нєт уж, мой дорогой, - усмєхнулась Мєркєль, схватив Обаму за ухо, від чого той протівно завізжав. - Войдьош в історію вторим Рузвєльтом. Не у тебе одного вибори і рецесія.
- Харашо, только отпусти! У мене уші чуствітєльні, - попросився Обама. Мєркєль отпустила його і ткнула пальцем в екран, на якому було видно, як Путін забився в угол, заслинивши всьо вокруг, і отрєшонно смоктав большой палець, уставившись на камєру наблюдєнія:
- Пора прєкращать ето жалкоє зрєліще, пошлі дєлать рєзкіє заявлєнія.
- Шо, оце так сразу? - офігєв Обама. - Мені ше спічрайтери нічого не написали і соціологи не принесли доклад, як оно отоб'єтся на рейтінгу…
Мєркєль снова схватила його за ухо і силоміць потащила до журналістів, слєдя за тим, шоби он не дуже громко візжав.
- Всьо, товаріщі, вже допанькалися, - громко заявила Мєркєль в окружающі мікрофони. - Пора наконєц признать, шо між Росієй і Україной іде война. І уміротворять в Крємлє больше нєкого…