- Я нормальний, нормальний… Я нормальний…
Наконєц його взгляд упав на стоящій на тумбочці тєлєфон. Путін подняв трубку і набрав номер.
- Шо? - сердито спросила трубка.
- Прівєт, Пєтя! - обрадувався Путін. - Як погодка в Кієвє, як діла?
- Ти оце в три часа ночі звониш спитать за погоду? - поінтєрєсувалась трубка. - Хрєнова погода, "гради" їбашать вовсю. Твої, мєжду прочім, "гради".
- Какіє такіє "гради"? - удівілся Путін.
- Володя, проспишся - перезвони...
- Я нормальний, нормальний… - повторив нєсколько раз Путін для пущєй убєдітєльності і снова набрав той же номєр.
- Альо, Пєтя? Я хотєл узнать, можем лі ми договориться про продлєніє срока базірованія Чорноморського флота в Криму?
- Іздєваєшся? Ти же Крим ще весной аннексірував. Отдавай його назад, урод.
- Анне… шо? - уточнив Путін.
- Не "шо", а когда войска отвєдьош согласно мінского мєморандума?
- Якіє войска, шо ти заладіл про войска? - обідився Путін. - Єслі б я ввьол войска, це була б уже інтервєнція. А зачєм оно мнє? Тєм болєє, шо мєжду нашими странами прочні дружеські связі і ми всєгда можем договориться. А про совмєстний газовий бізнес і про то, шо Росія являється гарантом вашей безопасності согласно мєморандума 1994 года, я вообщє молчу.
- Володя, ви з Кісєльовим сахарніцу перепутали і тебе торкнуло вмєсто нєго? - спитала трубка. - Начни ісполнять хотя би Мінскі договорьонності, там буде видно.
В трубкє протівно запищали короткі гудки.
- Я нормальний, я совєршенно нормальний… - шептав Путін, обрєчонно глядя на свої руки. Затєм снова подняв трубку і потянувся до кнопок.
- Прівєт, Гєля! Як діла, як погодка в Бєрлінє?
- Гєрр Владіміровіч, як у вас прийнято говорить в такіх случаях, какого хєра? - спросоння уточнила трубка.
- Наші только шо с G20 вернулись. Говорят, встрєча пройшла вєсьма продуктівно, - похвастався Путін. - А я вот жду приглашенія на G8, а його всьо нєт. Може ти в курсє, когда собіраємся?
- Нє раньше, чєм виведеш войска і вєрньош Крим, - прєдположила трубка. - Хотя, шо гораздо болєє вєроятно, вже послє твоєї смерті.
- Гєля, які войска, який Крим? - іскрєннє не поняв Путін. - І за шо мою доцю голландці з позором вигнали, шо она тєпєрь послє каждой прогулки Москвой лупить мене сумочкой по башкє і оре, шо нє хоче жить в етом болотє? Обідно!
- Гєрр Владіміровіч, послєдній раз повторяю: под кайфом сюда не звонить. І нєт, санкції ми нє отмєнім, пока не убєрьош войска.
- Я нормальний, я нормальний… - повторяв Путін, всхлипуя. По щоці прєдатєльскі покатилась одіночна сльоза. Він нажав кнопку на коммутаторє і в комнату тут же вбєжал обрадуваний Шойгу.
- Владімір Владіміровіч, бліцкріг?
- Какой бліцкріг? - перепитав Путін.
- Ну, начінаєм одноврємєнну массіровану атаку на хохлов с Крима і по лінії граніци?
- Ти шо, долбойоб? - розізлився Путін. - Какую атаку?
- А ви шо, рішили окопаться в двух депресівних рєгіонах? - разочарованно спитав Шойгу. - Так ми же їх не прокормим, єслі нє отвоюєм продукти пітанія у Маріуполя і прочіх аграрних областєй.
- Депресівних рєгіонах?.. Я нормальний, я вполнє нормальний… А шо ми дєлаєм в депресівних рєгіонах? - Путін снова с ужасом посмотрєл на свої руки.
- Хєрачим, Владімір Владіміровіч. Помнітє? "Хєрачить, хєрачить, за два дня расхєрачу Кієв, за нєдєлю возьму Бєрлін", - напомнив Шойгу і нєтєрпєліво уточнив. - Так шо, отдавать приказ на бліцкріг?
Подбородок Путіна прєдатєльськи задрожав. Він закрив ліцо руками і розридався.
- Шо с вамі, Владімір Владіміровіч? - іспугався Шойгу.
- Зачєм, вот зачєм я туда полєз? - плакав Путін. - Був уважаємим в мірє лідєром, наслаждався баблом, поднімав Росію с колєн. Мєня Меркель любила, Обама целовал в жопу со своїми перезагрузками. Чєго не хватало?
- А ісконно-русскіє зємлі, а Майдан, помнітє? Дурной прімєр заразітєлєн - ваші слова, - осторожно об'яснив Шойгу.
- Це ти віноват, - проричав Путін, хватая Шойгу за горло. - Ти мєня воврємя не остановив. Хєрачить, хєрачить!
Путін прийнявся хєрачить Шойгу башкой об рєзінову стєну.
- Наконєц ви вернулись! - обрадувався той. - А то я вже було іспугався, шо еті ночниє депресії добром не кончаться. Прікажетє начать бліцкріг?
- Хєрачить! - верещав Путін, захльобуясь сльозами і остєрвєнєло колотя Шойгу по башкє. Тєм врємєнєм полна Луна за окном плавно уходила за горізонт і над Крємльом поднімалось Солнце…
Комментариев нет:
Отправить комментарий