- Так я ж дєржу руку на пульсє собитій, - оправдувався Лавров. - Рішаю мєждународні вопроси, отслєжую імідж страни і ваш лічно…
- Ги, найшовся рішала, - хмикнув Путін. - Болтаєш много, а вихлопа ноль. Только овьос зря переводиш. Йося Віссаріонич з такими не церемонився.
Путін любовно погладив череп і сунув йому мєж чєлюстєй курітєльну трубку.
- У Йосі такі як ти хєрачили в лагєрях і на строїтєльствє БАМа. Нам, кстаті, тоже надо би как-то построїть газопровод в Кітай.
Лавров іспуганно сглотнув.
- Куда мнє на стройку? У мєня возраст, дєті, вислуга лєт…
- А я - кончений соціопат, - грубо перебив Путін. - Потому лібо ти нємєдлєнно всьо разрулиш, лібо лагєря. Вибирай.
- А Крим Українє можна вернуть, хотя б нєнадолго? - умоляюще спитав Лавров.
- Лагєря, говоріш? - ощетинився Путін.
- Нє-нє-нє, то я так, пошутіл, - нєрвно заулибався Лавров, покриваясь холодним потом. - Щас всьо будєт.
Лавров достав тєлєфон і набрав номер.
- Альо, Обама? Прівєт. Слушай, помніш, як ти бєгал за намі і клянчив пєрєзагрузку? Ми ще тогда… Било… І чмо ушастоє било, і отгрєбісь… Да, так слушай. Ми наконєц хорошенько подумалі і согласни. Шо? Я не чмо, і уші у мене нормальні. Альо? Альо?
Лавров пєчально витянув морду і отбив звонок.
- Шото Барак сєгодня нє в настроєнії, навєрноє рейтінг у нього упав на погоду. А злопамятний… Жуть!
- Ітого імєєм два варіанта: Іркутск ілі Магадан, - задумався Путін.
- Нєт, я щас! - вскрічал Лавров, срочно тикая пальцем в тєлєфон. - Альо, Блумбєрг? Вам целий Лавров звоніт. Да, которий міністр… Пєрєдайтє європєйськім політікам, шо ми ні прі чом! На Донбассє нас нєту, да… Почєму сам нє пєрєдам? Так оні трубку бросают, когда слишат мой голос. Шо? Альо? Альо?
- Навєрноє, Магадан, - рішив Путін. - Там щас тєпло, мінус трідцать…
- Альо, ООН? - істєрічєскі кричав в трубку Лавров. - Надо срочно прінять рєзолюцію, запрєщающу государствєнні пєрєвороти. Да! А потом осудіть Україну і дать Росії мандат на сіловой возврат лєгінтімного прєзідєнта. І нєчєго ржать, я сєрйозно. Сам ти угрюмий конь!
- Тьоплу одєжду возьмі і ніжнє бєльйо, - напутствував Путін. - Бо там такіє вєтра, шо вміг отморозіт. Хотя в твойом возрастє вже без разніци…
- Умоляю, послєдній звонок, - взмолився Лавров, питаясь набрать трясущимися пальцями номєр.
- Разрєшаю. І сігарєтку можеш викурить, - добродушно розрішив Путін, бєрєжно ставля череп на полку посрєді ікон і зажигая перед ним свічку.
- Альо, Цзіньпінь? Ні хао! Ето кобі де ма Лавров, да. Тєбє, случайно, нє нужен експєрт по Росії? С опитом. Путіна знаєт лічно, могу прівєт передать. Только надо будєт забрать із Магадана, бо оттуда нічєм нє вибраться…
- Дай сюда, - прошипів Путін і вихватив трубку. - Альо, Цзінь? Ето Володя. Прєдставляєш, Лавров, козьол, нє желаєт строїть трубу в Кітай. Шо єму сказать?..
Путін плотоядно улибнувся і вернув трубку Лаврову. Тот мрачно вислушав і жалобно фиркнув, рєфлєкторно топая ногой.
- Владімір Владіміровіч, как же так? Я ж раді вас…
- А толку, єслі ти, угрюмая кляча, ніхєра нє способна? Іді, собірай вещі.
- Но за шо? - плакав Лавров. - Развє я віноват, шо хто-то рєшил хєрачить, не посовєтовавшісь? Развє мнє пріятно буть Пєтросяном мєждународной арєни? На мої виступлєнія в ООН уже ходят с попкорном і ржут. Я когда єщо прєдупрєждал, шо так будєт… Нєт пророка в свойом отєчєствє.
- Володька, ти долбанулся? - ворвався в комнату рассєржений Мєдвєдєв, нічаянно толкая Лаврова.
- Ой, ізвіні, лошадка… Жиріновський - міністр іностранних дєл, ето как понімать? Ти ще Дугіна назначь, шоб ми уж навєрняка обогналі Еболу в спіскє угроз.
- А шо дєлать, єслі Лавров ніхрєна нє может рішить? - удівілся Путін. - Жиріновський пообєщал…
- Та насрать, шо он там обєщал! - кіпішував Мєдвєдєв. - Пока Лавров с умним відом блєєт разную чушь на мєждународной арєнє, на нас смотрят, как на говно. А єслі твой Жиріновський устроїт карібскій крізіс, то кітайська угроза нам покажется нєвінной шуткой. Нє трож дєдушку!
- Ладно, раз ти так просіш, - растєрявся Путін, іспуганно пуская слину. - Только как ми пєрєзімуєм? Нєфті й газу полно, но вот шо і за шо будєм жрать, єслі нам нє отмєнят санкції?
- Разбєрьомся, - пообєщав Мєдвєдєв. - На крайняк будєм газ і нєфть мєнять на єду, прігласім сєвєрокорєйських спєцов подєліться опитом. А в ідєалє заканчуй, навєрно, хєрачить, бо харошим ето не кончиться.
- Так мнє куда єхать? - осторожно уточнив Лавров. - В ООН ілі в Магадан?
- Єзжай в ООН, - приказав Мєдвєдєв. - Поразвлєкай публіку, авось оттают чуток до зіми. Только погоді.
Він взяв охапку овса і сунув Лаврову в рот.
- Улибочка!
Мєдвєдєв достав айфон і сфотографірував Лаврова.
- Всєгда мєчтал ето сдєлать, - радостно признався он. - А вот тєпєрь іді.
Лавров проглотіл овес, радостно фиркнув і поспєшил удаліться…
Комментариев нет:
Отправить комментарий