На фонє затянувшогося затішья дохтур рішив сьогодні не повторяться, в очєрєдной раз описуя душевні мєтанія пацієнтів крємльовського лєпрозорія, а попробувать раді експєрімєнта набросать невеличкий етюд, случившийся десь на московськой окраїнє. Насколько у нього вийшло - судити вам...
------------------
Дворнік Вася проснувся о шостій ранку і привично включив тєлєвізор.
- Українскіє каратєлі актівно питаються нарушать пєрєміріє, подставляясь под прєвєнтівний огонь ополчєнцев, - голосом Кісєльова вєщала плоскогруда шатенка з зализаними назад волосами.
- Сволочі, ядєрна пиль, - злобно прошипів Вася, пуская слину.
Наскоро собравшись, він дьорнув дві рюмки водки для хорошего начала дня, взяв мітлу і вийшов на вулицю.
На обочінє узкого тротуара привично височіли токсічні завали мусора, в яких іногда копались рєбята із мєстного архєологічєского кружка в поісках артєфактов. Вася обрєчонно огледів участок, притулив мітлу до стіни стоящей рядом многоетажкі і направився пряміком в гендель закритого тіпа, которий стояв на углу.
- Шо, Вася, как всєгда? - прівєтліво уточнив бармен, доставая тріснутий гранчак. Вася угрюмо кивнув і сів за бліжайший столик, трєвожно поглядуя у вікно на оставлену без присмотра мітлу.
- А мусор когда будєм убірать? - поінтєрєсувався бармен, наливая в гранчак горілки.
- Ти шо, нє відіш, шо тут целиє гори? - сердито сказав Вася. - Хай управляющая компанія прижене брігаду з бульдозєром і ті уже занімаються.
- А єслі би хто-то воврємя убирав, то мусора вообщє би нє било, - філософські замітив бармен, доливая у водку пиво.
- Чісто там, гдє нє сорят, - ізрьок любіму отмазку Вася. - Орєшкі сольоні дай закусить.
- А орєшков немає, санкції, - розвів руками бармен. - Зато єсть вялена мойва в тєстє, будеш?
- І почьом? - уточнив Вася. Бармен молча ткнув пальцем в ценнік.
- Ох, йо-о-о... - протянув Вася. - У тебе тут шо, дєпутати столуються, шо такі цени?
- Не хочеш - не бери, - пожав плєчами бармен. - У мене десь огризки хлєба з вчорашнього банкєта остались, могу сухаріков наламать.
- Давай хоть сухаріки, - согласився Вася, трясущєйся рукой поднося гранчак до рота. - Шо за врємя, блядь. То дорого, то под санкціями. То прємію снялі в фонд поддєржки житєлєй Сєвастополя…
- Зато Крим тєпєрь наш, - підбадьорив його бармен. - А в пєрспєктівє вся Новоросія. Ото заживьом! Хохлов давить будєм, как клопов. Помню, єзділ я к нім по обмєну опитом. Так прєдставляєш, у них вєздє скатєрті на столах. А ще стакани тщатєльно моють і кофє заварюють в турках, а не бросают в чайнік і заливають водой із-под крана. Гандони оні!
- А то! - поддєржав Вася, жестом трєбуя снова налить. - Он сєгодня по тєлєвізору говорили, шо питаються, сволочі, пєрєміріє нарушать. Наші прєвєнтівно стрєляют, а еті под огонь лєзут, шоб потом прєдатєльскі обвініть.
- А за німі, блядь, запад, которий пєрємєтнулся на сторону Госдепа і давить Росію санкціями, - пожалувався бармен. - Нахєра їм, спрашується, хохли? Правильно, шоби русскіх к зємлє прижать, бо Росія встає с колєн. А хохли - ето повод. Наш главний враг сидить в Вашингтонє і не водку з пивом бухає, а віскі со льдом. Грьобаний нєгр, шоб он галстуком подавився.
- Нєгри галстуки не жують, то грузіни, - ерудірованно замітив Вася, хрумкаючи цвілими сухаріками. - Когда ми Грузію от них освобождали, вони, сука, галстуки жрали от страха. А щас? Он знакомий приїхав з Батумі недавно. Каже, шо понастроїли нєбоскрьобов, дороги ровні, без ям. І така чистота і порядок, шо він ночью спеціально виходив на набєрєжну і хєрачив лавочки, шоб оні, сволочі, не зазнавались.
- Когда уже і у нас буде чисто? - замріяно вздохнув бармен, виглядуя в окно.
- А от хєр його знає, - розвів руками дворнік Вася. - Ти ж бачиш, шо власть ніхєра не чешеться.
Вася залпом осушив гранчак і снова протянув його бармену.
- А слишав, шо наш губєрнатор вчєра сказав? Будуть вводить пєрєдові енергосбєрєгающі тєхнології, які позволять зімой зекономить мільярди рублєй і направить їх на развітіє рєгіона.
- Лучше б на дороги направили. Ілі убрали стіхійну свалку за окном, бо вже даже бомжі гидують сюда ходить… - пожалувався бармен. - А то вкладують в развітіє рєгіона, і хєр просциш, шо тут імєнно развивається.
- Наркоманія і алкоголізм, - гигикнув Вася. - Кстаті, а соль у тебе єсть, шоб сухаріки посолить?
- Солі у нас нєт, бо наріки принімають її за гєроїн і постоянно тирять. Єсть чорний молотий перець, дать? - прєдложив бармен. Вася согласно кивнув.
- А всьо ж харашо було при совкє, - замітив он, посипая сухаріки перцем. - Водка й пиво стоїли копєйкі, за работу нормально платили, а не як щас.
- А за шо тєбє платить, Вася? - удівілся бармен. - Я уже й забув, когда ти послєдній раз подмєтал. Смотрі, бо ше вигонять.
- Нє, не вигонять, - завєріл Вася. - У нас і так вже одні таджики работають. Начальніку випить нє с кєм, бо вони мусульманє і їм не положено. Поетому я для нєго ценний кадр.
- Да, понаєхалі, сволочі, - согласився бармен. - По уліце вже не пройти, шоб с німі не столкнуться. Скоро виживуть нас із Москви і всьо, прєвратімся в ісламське государство.
- Уж лучше вони, чєм кітайци. До них ми вже привикли, а ті мутні якісь і чрєзмєрно опасні. Відєл їхні боєвікі з Брюсом Лі?
- А ти ведевешніков наших відєл? Там каждий з дєсяток кітайцев в бараній рог скрутить і скаже, шо так і било, - похвастався бармен. - Я по тєлєвізору смотрєл, як вони бєтонні плити башкой разбівалі вдрєбєзгі, когда Путін к нім прієзжал.
- Кстаті, ти на послєдніх виборах за Путіна голосовал? - подозрітєльно уточнив Вася.
- А как же! - подтвєрділ бармен. - І вообщє, шо за глупі вопроси? У нас всє голосують за Путіна. А хто не за Путіна - тот прєдатєль ілі жид.
- Ето да, я би каждого, хто протів Путіна і Росії поганой мєтлой гнав, шоб ними і не воняло в нашей странє.
- Кстаті, а де мєтла? - спросив бармен, виглядуя в окно.
- Так вон же, у стєнкі…
Вася показав пальцем на стєнку, но мєтли там не оказалось.
- Блядь, піздєц! - разволнувався Вася, вскакуя із-за стола. - Не убирай, я щас!
Він ловко допив остатки водки і вивалився на уліцу.
- Сука, ти гдє, бля, мєтлу отдай! - проричав Вася во всю глотку.
- Когда мусор убєрьош, урод? - крикнула якась женщіна з балкона на вєрхніх етажах.
- Дура, нє відіш, шо у мєня мєтлу спізділі? - пожалувався Вася. - Чєм я, по-твоєму, замєту?
- Да хоть жопой садісь і мєті, - не успокаювалась женщіна. - За какой хєр ми платимо комуналку, шоб ти в генделє днями бухав?
- Ти мнє не платиш, мнє платить государство. Так шо закрила варєжку, - ловко парірував Вася і побєжал по уліце, вніматєльно заглядуя в подворотні.
Бармен смотрєл єму вслєд, налівая сєбє стакан водкі і пододвігая наперчені Васєй сухаріки.
- Жалко будєт, єслі уволят. Душевна, умна людина. Пріятно поговорить…
Він залпом осушив гранчак і записав його стоїмость в Васін счьот...
Комментариев нет:
Отправить комментарий