Кількість квітів на місці вбивста Нємцова потроху збільшується, та в масштабах багатомільйонного міста це всього лиш краплина в морі. Недостатня, щоб навіть мріяти про можливість цунамі... Люди плачуть, вони хоронять іншу Росію. Росію без диктатури, терору, війни. Росію без Путіна...
Коли на Майдані беркут побив студентів, українці масово вийшли на вулицю. Але не прощатися з залишками свободи й надії на краще, достойне життя, а боротися за нову країну.
Та в Росії боротися нікому. Ба більше, сучасна, потворна Росія, здається, абсолютно влаштовує більшість своїх громадян.
Дохтур сьогодні читав коментарі на російських сайтах під звісткою про вбивство Нємцова. І на власні очі побачив найголовнішу різницю між Україною та Росією.
Нам, на відміну від них, на запах і смак огидна будь-чия кров.
Вони, на відміну від нас, поховавши десятки тисяч загиблих на розв'язаних ними ж війнах, ще й досі не напились.
ps. Дохтур перепрошує, що сьогодні знову частить. Та події, які відбуваються цим останнім зимовим днем прямо на наших очах, мають доленосне значення не тільки для нас, але для цілого світу. На разі, дохтур зараз дуже переживає за Надю Савченко і просить усіх небайдужих проказати за неї бодай коротеньку молитву.
Дохтур перепрошує за занудство, зазвичай він намагається не частити. Але хоче дати невеличке пояснення по попередньому запису.
Справа в тому, що за своє відносно довге життя дохтур спостерігає одну й ту саму картину: вибори лідера, розчарування, прокльони... Вибори, розчарування, прокльони... Як у бік нацарювавшого собі состояніє на декілька поколінь вперед, так і у тих, хто за нього голосував.
Складні часи зривають з людини припудрені маски благопристойності, обнажая саму її сутність. Гламурні подонки становляться посто подонками, кумири бігбордов перестають позірувать в камуфляжі та більше не згадують про свої неіснуючі батальйони. А звичайні маленькі люди, про яких донедавна ніхто ніколи не чув, стають героями.
"Будете йти по пустині, пока не помре останній, хто бачив рабство..."
Інтєрєсно, як вигляділи собитія 4000-лєтньої давнини глазами соврємєнніков? Попробуєм трохи пофантазірувать...
* * *
Спираючись на огромний, тяжолий посох дряхлий старік увєрєнно йшов вперед по раскальонной пустинє, ведучи за собою огромну толпу людей.
- Сколько можно? - недовольно роптала толпа. - Двадцать лєт бєсцельно слоняємся по пустинє... Раді чєго?
Доброго здоров’я, друзі. В діда дуже мало часу, зараз виїжджаю в далеку дорогу. Тому сьогоднішній обзор буде кратким і в тєлєграфному стилі.
- У нас нє будєт Майдана.
У нас нє будєт Майдана.
У нас нє будєт Майдана...
Угрюмо повторяли собравшієся на площаді, маршируя стройной шерєнгой. Конвоїри одобряюще улибались і помахували дубінками в такт.
- Ну шо, Володька, как тєбє празднічне шествіє? - радостно поінтєрєсувався Мєдвєдєв, вбєгая в комнату.
Дід припоминає як у 2005 році курс доллара був 5,05. Потом проізошли всякі грандіозні собитія, революція, скинення президента та інші разнообразні пертурбації і зараз отой клятий доллар по 7,62. Отакий він нестабільний, отой єгипетський фунт.
Тих, хто зараз набрав у груди повітря і приготовився начинать обвінять хунту, і всьо такоє прочеє, дід просить – видохніть, пожалуста. І послухайте, шо дід зараз розкаже. Діда давно просять висказатися про гривню, то дід і висказується. Чай-кохве заваріть, читати трошки є шо. Предупреждаю – все нижчевикладене просто моє лічне мнєніє, мнєніє простого сільського наблюдатєля.
Доброго здоров’я, друзі. Времені в діда мало, роботи багато, но бойовий пост сільського наблюдатєля дід не полишає і за всім проісходящим дуже вніматєльно стежить. Заварюєм хто кохве, а хто чай, та зручненько вмостившись читаєм, шо тут дід понаписував.
Дохтур вибачаєтья, що сьогодні вийшов в ефір в дещо незвичній формі. Та жалоба за загиблими у Харкові наклала свій відбиток на сьогоднішній день.
Дохтур увєрєн, шо разруха починається в головах. Не буває "хєрачить" до того, як з'явиться брєдова ідея, що виправдовує вбивства. Та ба більше, приписує їм якусь велику мету.
Відомо, що бомбу в Харкові підірвали дистанційно. А значить, хтось бачив, що підійшла колонна людей. Хтось натиснув на кнопку. І отримував задоволення від побаченого.
Які саме хімічні процеси протікають у сірій речовині цієї істоти - дохтуру не відомо.
Та він оце намагається уявити, що саме напхано у ту сіру речовину.
І йому стає мєрзко...
І ще одне: дохтур проти того, щоб відділяти гражданських від військових у цій війні. Адже якби не агресія Путіна, переважна більшість військових залишалися би гражданськими. Жили зі своїми сім'ями, робили свою роботу і не дивилися в очі смерті.
То ж дохтур щодня має свою власну жалобу...
Та завтра будемо знову "хєрачить, хєрачить"...
Доброго здоров’я, друзі! Надворі в нас нарешті понеділок, можна і попрацювати. Як відомо, найкраще працюють ті, хто вміє відпочивати і дід сподівається, що за вихідні всі набралися сил та натхнення. Ітак, пора зробити кохве-брейк та пристальним взглядом проглянуть, шо в нас напроісходило за істєкший період.
Гріх над убогими сміятися, но самі ж подставляються. Рік вже як пройшов Майдан, а Москву все ще трясе, як в пропасниці.
Дід подивився на отой антимайдан, послухав як тисячі плодов п'яного зачатья скандірують "Майдана в России не будет!" і думав, що медичними средствами це вже наверно не лікується. Зате вони пообіщали тісно сплотиться вокруг Хуйла. Це буде прекрасно. Хуйло в плотном окруженії шизофреніков - хоча б ради цієі епічної картини варто було проводити антимайдан.
Ну а в самом дєлє, хто вони там без України? Дєті малиє без мамки. Беспризорщина одним словом.
От посудіть самі, даже за минуле століття - мрак і ужас. Цар Микола довів страну до ручки, дві революції й потоки крові. Ленін - гражданська война й тоже потоки крові. Сталін - потоки крові, война і опять мрак і ужас. Аж пока страна не попала в хазяйновиті украінські руки.
Історики Совецького Союза чомусь мало уваги приділяють ролі і місцю в історії СССР Ніни Петрівни Кухарчук. Непримітна була жіночка, дуже сімейна і по-вкраінськи хазяйновита. В політику не лізла, но вплив на первого секретаря ЦК КПСС Хрущова мала величезний. Потому шо приходилася йому дружиною. І деякі дослідники вважають, що багато в чому керувала своім мужем. Бо важкотсоьі уявити, як невеликого ума Микита міг швидко пробитися при Сталінові, вижити в тій банці з пауками, а після смерті вождя захватити власть, обігравши спершу Берію, а потом і решту соратників з Молотовим та Кагановичем во главе. Значить був коло Микити хтось, хто давав розумні поради. А Ніна Петрівна, кстаті, була дуже образована жіночка. Образованіша ніж усі члени політбюро разом взяті. І при Хрущові пішли потрібні лбдям реформи, стало легше дихать і на селі, і будівництво житла масове пішло і ще було багато хорошого. Даже Гагаріниу космос літав. Но не вгледіла Ніна Петрівна якось і Хрущова скинули.
Але украінська мафія в Кремлі після цього лише посилилася, бо Брежнєв привів з собою славну дніпропетровську когорту, яка швидко окупірувала всі важні пости в державі. І так в історії і залишається, що "під українським ігом" СССР був самим успішним та благополучним.
Потім, після Брежнєва, українці поступово втратили вплив і шо в результаті? Розвал СССР, Росія остається без благотворного українського присмотра. В результаті народішко не розібрався, прийняв на шию Хуйла, которий уперто жене свою страну в пропасть. От не можуть вони без украінців країною нормально керувати. Треба вже думать, як брати оті відбившіся від рук пространства в надійні українські руки. Пропадуть же без нас, дурачки.
- Ітак, - проізньос Путін, хіщно питаясь унюхать стрєді міністров врагов і прєдатєлєй. - Говорят, будто корідорами власті гуляют слухі, словно Путін практічєскі сдулся і скоро западні санкції заставят єго забить о хєрачить і спасать економіку. Вам об етом шото ізвєстно?
Раскраснєвшієся от волнєнія міністри на всякий случай уткнулись в блокноти, дєлая від, шо усілєнно конспєктірують.
- Значить скритим укропам я сразу хочу сказать: хєрачить, хєрачить... - забулькав Путін, істєкая слюной.
- Владімір Владіміровіч, так а шо насчот економіки? - услужліво напомнив Мєдвєдєв. - А то наша послєдня ідєя развєсті хохлов на валюту, поставляя газ в ЛНР, совєршенно не прокатіла. А больше разводіть нєкого...
Доброго здоров'я, друзі! Сьогоднішній обзор дід пише фактічеськи на бігу, тому заранєє ізвіняюсь за нєровний почерк. Новості в нас за істєкші сутки якіто кривобокі та несуразні. Но попробуєм в них якто розібратися.
Кстаті, тут проскочили слухи, наче Мєркєль збираются дати Нобєлєвську прємію мира. Не умаляючи заслуги німецької фрау, дохтур все ж інтєрєсується: а з яких пір Нобєля стали вручати за намєрєнія, а не за результат? Бо він тоже в свободноє врємя напружено бореться з генетічєским ідіотізмом і ізучає на всякий случай холодний ядєрний сінтез. Куда подходіть за дєньгами?
Іними словами, коли буде мир - тоді треба давати премію. А поки шо не наблюдається даже прізрака пєрємірія. Бо шо то за пєрєміріє, якщо за сутки загинуло 5 українських солдат?
Ідіотизм ситуації полягає у тому, шо пока запад озабочен, як би оставить Путіну путі для красівого отступлєнія, той в свою чергу щиро вважає, шо западні лідєри самі шукають возможності красіво соскочить із тєми затянувшогося конфлікта. І саме тому бикує, розраховуючи, шо нікакіх радікальних дєйствій не буде, а пару-тройку запрєтов з союзним Китаєм под боком він якось переживе. Шо, впрочем, не удівітєльно, бо красіву шахматну комбінацію не способєн оцінити сопєрнік, которий привик вигравати ісключітєльно хєрача гроссмейстєров клєтчатою доскою по голові.
Гібону нада подавати сігнали, які воздєйствують на рєфлєкси, а не на інтєллєкт. А на вулиці зараз ясна, чудова погода для перших рєшитєльних шагов мірового сообщєства.
Так з Богом же, господа. Коли ваші усілія принесуть Україні мир, обіщаю, шо буду першим, хто запустить флешмоб "давайте скинемся міровим лідєрам на прємію міра". І, повірте на слово, ми тут вам зберемо гораздо больше, чим виділять нобєлєвські скупєрдяї.
Дохтур вважає, що категорично не можна робити поспішні висновки, роздивляючись проісходящі собитія виключно в межах паучої банки та ігноріруючи те, що відбувається навколо неї.
А за межами України вже давно оселився страх. Світ панічно боїться війни. Панічно боїться Росії з її ядєрним потенціалом. І насправді готовий положить нас усіх на алтар уміротворєнія Путіна. Єслі би не одно но...
В бєзднє єсть всього два варіанта: лібо биться башкой об стєну, стєная, шо всьо пропало. Лібо находити в піздєце зацепки для руху вперед. Бо двіженіє має смисл тільки єслі пропало не все і єсть надєжда спастись.
Дохтуру вже не раз вмєняли в вину (не Філатов, конєшно), шо він дарує своїм читачам нічим не оправданий призрак надєжди. "А шо ти скажеш своїм чітатєлям, коли нас накриє повний піздєц?" - спрашували його.
Дохтур скаже наступне: "Ну шо, друзья, прийшло наше врємя помочь прохєрачить дорогу к свєту". І снова подарить прізрак надєжди, шо свєт таки сущєствує і ми до нього дійдемо.
Бо небо належить нам, а не тим підарасам, хто хоче, шоб ми впали в униніє, опустили руки, утонули в депресії і змирилися з їхнім правом красти, брехать, наживатися на війні.
Нас невозможно сліть, бо ми не говно. І пока сущєствує смисл, раді якого варто боротися - ніхрєна не пропало.
І ми все ше зможемо перемогти, пока віримо, шо це можливо.
Іначе який сенс жити галімой пєшкой, приреченою до смерті барахтатися в дєрьмі?
Доброго ранку, друзі! Так якось складається, що останній місяць зими часто виявлявся особенно важким і саме в лютому на українців навалювалися найважчі випробування. Але потім приходить весна і все якось стає легше. До весни лишилося якихось дев'ять днів, годі хнюпитись. Прорвьомся. :) Заварюєм собі традиційний ранковий кохве ілі чай, вмощуємся зручненько і смотрім, шо в нас напроісходило за істєкші сутки.
- Ізмєльчало как-то Хуйло... Раньше так целий Крим був наш, а тепер яке-то Дебальцево. І то прийшлось поднатужиться із послєдніх сил, - замєтіл Цзіньпін, любовно поглажуя карту Сібірі. Затєм подняв красну трубку і нажав на огромну кнопку з сєрпом і молотом.
- Альо, - радостно отвєтілі на том конце.
- Путін? - уточнив Цзіньпін. - Ну шо, ти там уже празднуєш?
- Дебальцево - наш! - подтвєрділа трубка. - Тєпєрь закатім укропам трєтій Майдан, а потом...
- А скажи-ка, Владіміровіч, - перебив Цзіньпін. - Развє вєжліво забувать про бліжайшіх друзєй і партньоров? На гулянку свою не позвав, нєфтєпровод до сіх пор не провів...
- Так с дєньгамі сєйчас напряг, - пожалувалась трубка. - Кстаті, ви не подбросітє нам нємного валюти, чисто по дружескі?..
- Шоб ти її прохєрачив? - хмикнув Цзіньпінь. - Нєт, дорогой мой. Так дєла нє дєлаются. Імєю встрєчноє прєдложеніє: ти отдаєш Сібірь, а я уже сам построю нєфтєпровод. А заодно і нормальні дороги, і надьожну інфраструктуру. І економіку заодно подніму. Тєбє же всьо равно нєкогда етім всєм заніматься, бо нада хєрачить.
- Нє понял? - угрожающе набичилась трубка.
- А шо тут непонятного? - удівілся Цзіньпін. - Тєбє, вон, аж всє рєзєрви бросіть прийшлось, шоби с трудом захватіть нєбольшой городок с труднопроізносімим названієм. А у мєня в самой малєнькой воїнской часті гораздо больше солдат, чем во всєй українськой армії. Улавліваєш тонкий намьок?
- Вот опять ти портіш настроєніє, - расстроїлась трубка. - Шо, мнє ещо раз провєсті учєнія в Дальнєвосточном округє?
- Обязатєльно провєді, - согласився Цзіньпінь. - Вмєстє над ними поржом. Кстаті, Куріли я тоже сєбє забіраю, шоби позлить япошек.
- Друзья, мєжду прочім, так не поступают, - упрєкнула трубка.
- І ето говоріт тот, хто називав Україну братской страной, - усмєхнувся Цзіньпінь. - Корочє, поздравляю тєбя с побєдой, желаю хорошо отпразновать, а завтра, как протрєзвєєш - звони, обсудім дєталі.
- Ядєрна пиль? - со слабой надєждой пригрозила трубка.
- Могу, - согласілся Цзіньпінь. - Но ми же друзья і партньори, попробуєм для начала чисто по братскі договоріться. І да, не дурі і не вздумай питаться мене обмануть. Ето тєбє нє Мінскіє соглашенія, тут всьо по взрослому.
Цзіньпінь положив трубку і достав бутилку "Совєтского ігрістого" і граньоний стакан.
- Сібірь наш! - радостно пробормотав він і, распливаясь в улибкє, вистрілив пробкой...
Здається, прийшла пора змінити дідові обличчя і, сподіваюся, новий портрет краще відповідатиме цілісному образу діда Свирида. Мені особисто такий Свирид ДУЖЕ подобається :)
Портрет виконав молодий і дуже талановитий художник, якого дід запросив для ілюстрування «Історії України від діда Свирида». Ім’я його поки що не розголошую, але вірю, що в нього велике творче майбутнє.
Сподіваюся, що із ребредингом і новини від діда Свирида стануть кращими.
P.S. Кому цікаво: робота над книгою йде повним ходом, всі організаційно-технічні питання взяло на себе видавництво, яке найближчим часом вікриє в фейсбуці спеціальну сторінку. От на тій сторінці можна буде стежити за підготовкою Історії і задавати відповідальним особам різні запитання. Про відкриття сторінки повідомлю окремо. А... а які круті будуть ілюстрації, ви навіть не уявляєте :))) Дід даже начав переживать, щоб текст книги був не гірший :)
Доброго здоров'я, друзі! Вчора протягом дня у діда не було возможності заглядувати в фейсбук, хотя дуже хотів і знав, що багато громадян в связі з проісходящим на фронті, чекає на дідові пости. Якби дід дійсно сидів собі вдома, поливав петунії і прохлаждався, то постив би обзори хоть п'ять разів на день. Но дідові, як і решті небайдужих громадян, ще й работать нада, і заробляти приходиться, в тому числі і на Армію. Тому винуждєн огранічуватися лише ранковими постами.
Болото масного брунатного кольору. Посеред болота стоїть пацавата ізбушка рублена в лапу, но у формі штаб квартіри ООН тоїсть простого як рельса паралєлєпіпеда, з вікон якої на болото ллєцця потустороннє світло.
В болоті вовтузяться якіто чудовиська, час від часу чується плюскіт та задоволене хекання, згодом долинають розпачливі крики про допомогу, які перериваюцця голосним огидним плямканням. Над болотом літають якіто почвари шо віддалено нагадують птєродактілів, но на відміну від останніх їхні очі світяться червоним а звук який вони видають при польоті чимто нагадує рев істрєбітєля Харієр на вертикальному взльоті.
Війна рано чи пізно закінчиться.
Путін рано чи пізно послєдує за своїми давно ушедшими к чорту на вічні муки кумирами. І нєфтєгазова бульбашка, скріплена страхом й насильством, яка гордо іменує себе Росією, рано чи пізно лопне.
Нам доведеться учитися жити поруч із ними. Тоді, коли ніщєта і розруха прочно війдуть у їхнє життя. Коли мєстєчкові атаманчики будуть рвати на часті друг друга за право мародьорствувать на привласненій території, як зараз то відбувається в ЛНР і ДНР.
Пані Ольга Ковальчук попросила дохтура написати оповідання с хорошим кінцем. І дохтур рішив попробувать...
- Хєрачить, хєрачить, - булькав Путін, хєрача ізо всєх сил по картє Дебальцево.
- Єсть, Владімір Владіміровіч, - бодро отвічав Шойгу, отдавая честь. - Только дайте бабла. Помнітся, ви как-то двадцать трілліонов пообєщалі, ше при старому курсє...
- Хєрачить! - рассвірєпєл Путін, дєформіруя прокачані ботоксом губи в жалке подобіє злобной улибки. - Хєрачить, хєрачить...
Путін мєчтатєльно закатив глаза і затрясся, тіхонько постануя от наслаждєнія. Шойгу ізумльонно наблюдав за ним.
- Всьо, я кончіл. Іді, - скупо сообщив Путін, расслаблено плюхаясь на кушетку.
Доброго здоров'я, друзі! Надворі в нас вівторок, у Києві чудесна зимова погода, морозець і сяє сонечко. Світловий день вже зримо довший, що символізує поступову перемогу сил світла і добра над силами темряви. Дід сподівається, що всі ви при доброму здоров'ї і гарно розпочали свій трудовий день. Але іноді варто зробити невеличку перерву, тому дід пропонує небайдужим громадянам заварити собі по філіжанці звичного ранкового кохве, або чаю і вмостившись зручненько почитати очередну дідову писанину.
Російські гавноньюси зараз з упоєнієм розказують про предстоящий візит Хуйла в Угорщину і про те який бажаний гість Хуйло в Будапешті. А также шо в Європі у Хуйла множество союзніков. Но чомусь жоден гавноньюс ні словом не прохопився про демонстрацію, яка щойно відбулася в Будапешті. А зря.
Небайдужі угорські громадяни вже сьогодні рішили нємного іспортити Хуйлу настроєніє від візиту до їхньої столиці і дід з удовлєтворенієм спостерігав за ходом тієї демонстрації.
Доброго ранку, друзі! Нє, ну як вам все проісходяще? Дід укріпляється в думці, шо Хуйло дето прав - вести якіто діла з хунтою совершенно невозможно, бо ота хунта веде себе все-таки по-свинськи. Судітє самі - на любовно і со вкусом сплетене московське коварство хунта послєдоватєльно отвечає такою прожжонною вредностью, шо в Хуйла розвалюються всі пасьянси. Даже елементарну "косинку" з такою хунтою не сложити, а Хуло питається грати з нею в преферанс. Іще й надіється імперію воссоздати. Дуралєй.
- Мірний план, мірний план... Вєртєл я їх мірниє плани, - злобно ворчав Путін, пєдантічно розривая Мінські угоди на множество мєлкіх квадратіков.
- А с етого вот момєнта прошу поподробнєє: на чому конкрєтно ти їх вєртєл? - єхидно поінтєрєсувалась Кабаєва, прімєряя у дзеркала бєларусскую кружевную білизну с Лукашенком на чашечках.
- На пальце вєртєл, - огризнувся Путін. - Нє відіш, я занят гєополітікой.
- Вот імєнно, шо на пальце. Бо больше вже нє на чєм, - замєтіла Кабаєва. - Капєц, докатілісь: жена мірового лідєра стоїт голая пєрєд зєркалом і прімєряєт бєларусскіє трусікі, словно какая-то бичка, а прєстарєлоє чмо с претензієй на міровоє господство даже нє соізволіт глянуть. І шо ти оце намусорив тут гєополітікой? Взял вєнік і подмети.
"Я волком би вигриз Євросоюз, к уродам почтєнія нєту", - строєвим почєрком написав Лавров і неумєло усмєхнувся. Затєм підніс листок до лиця і вніматєльно принюхався.
- Нєт, навєрноє слішком уж радікально, - пробормотав він, зачоркуя слово "уродам".
- "Угодам" лучше звучіт, - рішив Лавров. - Насочіняют всякой хєрні, наподпісивают, а ти потом мотайся по міру і расталдичівай, почєму главний на ето всьо болт ложил.
"Катісь-ка ти, Олланд, поганий француз. І Мєркєль пошла за нім слєдом..."
Лавров снова перечитав написане.
Доброго здоров’я, друзі! Дід вибачається за пізній вихід в ефір - на то були свої поважні причини, но лучше позже, чем нікогда. Заварюєм традиційний утренній кохве, або чай, миєм яблучко чи грушку, вмощуємся зручненько і читаєм уважненько.
"Меркель з Олландом, без участі ЄС і відстоюючи економічні інтереси своїх держав, пожертвували Україною. Цей мир однозначно вигідніший Москві, ніж Києву, тому що де-факто політично санкціонує досягнення РФ". Таку думку кореспонденту УНІАН у Польщі висловив заступник президента Європейського парламенту Яцек Чарнецький, коментуючи досягнуті домовленості. (УНІАН)
- Ну гдє там ето хуйло? Поскорєй би... - нєрвно йорзав Олланд на стулі, виглядуя в корідор.
- Шо, страшно? - скєптічєскі уточнила Мєркєль.
- Скорєє мєрзко, - признався Олланд. - Мене вже тошнить от єго наглой ботоксной морди.
Гдє-то вдалі послишався громкий лай.
- А вот і прідворниє журналісти, - замєтіла Мєркєль. - Навєрноє вже прієхал.
Ну шо, друзі, всі вже прочитали прийняті в Мінську документи? Ну ви й шустрі. Молодці.
Дід лише зараз добрався до тих документів, почитав і скаже таке: діапазон оцінок можна давати від «здача інтересів» до «блискуча перемога хунти і Запада». Хоча в самих текстах дід не побачив пунктів, які однозначно можна було б вважати чимось абсолютно для нас неприйнятним. Все залежатиме від ходу виконання, від синхронності виконання, а також не забуваємо, що в таких случаях чорт часто ховатиметься в деталях.
Доброго ранку, мої любопитні друзі! Дід діко ізвіняється за пізній вихід в ефір, но ви ж самі бачите, шо проісходить в Мінську, де состоявся чемпіонат Європи по розтягуванню резіни в закритих помещеніях.
Доброго ранку, мої працелюбні друзі! Шото мені здається, що наші нащадки будуть нами гордитися і даже завідувать. Ми обов'язково маєм дожить хотя би до своїх правнуків, щоб казати їм: "Ох, дітки, не нада нам завідувать. Знали б ви яке то було трудне врем'я". Правнуки, канєшно, зауважать: "Але ж ви перемогли! Ви ж були молодці!". І ми скромно погодимося, шо да - ми були молодці. А потім підемо грати з правнуками в футбол, поражая молодьож отлічним фізичним станом і швидкістю дій в нападєнії. Але для цього спортом треба займатися вже зараз і займатися постійно. Дід надіється, що всі ви робите по утрам зарядку, займаєтеся фізкультурою і ведете здоровий образ жізні! Да? Ну тоді тим більше ви молодці.
Базові постулати:
Люба замкнута бюрократична система має властивість самовідтворюватися подібно до дощового хробака, водяної гідри чи інших істот, які мають високий потенціал регенерації. Тоїсть якщо ви навіть усунете з ключових посад всіх одіозних коррупціонєрів, система почті не напружуючись виростить таких самих в найкоротший термін. Систему неможливо перемогти не міняючі правил функціонування самої системи. Систему неможливо змінити знаходячись в координатах самої системи. Систему можна змінити тільки ззовні при наявності політичної волі та достатньої кількості незаангажованих виконавців.
Доброго ранку, друзі! Дідові сьогодні наснився гарний сон про паніку в українському фейсбуці і воплі "нас слівают" та "всьо прапала" по вопросу недостаточного врахування інтересів України при проведенні лідєрами большой тройки України, США і Німеччини демаркаційної лініі між Самарською народною республікою та Сизраньською джамахірією. Дід прокинувся смутно припоминая, шо між Сизранью і Самарою вроді як Волга протікає, а вона сама по собі демаркаційна лінія, чого ж панікувати? В любому случаї, шо б зараз не робили мірові лідєри, все-одно знайдуться гіпервозбуждьонні панікйори, які бачать опасності та угрози там, де їх в принципі бути не може. Тому задача сільської аналітіки спокійно та хладнокровно розбиратися з сутью проісходящих собитій. Заварюєм традиційний ранковий кохве ілі чай та приступаєм.
За тисячі років вона не только умудрилася пережить шаманізм, магію і інквізіцію, но і научилась успєшно бороться з болєзнями, які невозможно вилічить молітвой Гундяєва, призивами ввєсті войска і даже прикладуванням фотографії Путіна до причинного мєста.
Тому попитки ватоцефалів защитить своє хрупке сознаніє путьом унічтоженія всіх раздражающих факторов дохтур сприймає со снісходітєльною улибкой. Бо вони далеко не перші, далеко не найстрашніші і даже не самі розумні враги, шо питались когда-лібо нав'язать чєловєчєству собствєнну ідєологію і таким чином ввєргнуть цивілізацію в темне срєднєвєковьє.
Нєт, утвєрждає дохтур, нам вполнє достаточно одной страни, шоб в очєрєдной раз убєдіться в несостоятєльності економіки і науки, зажатих духовними скрєпами в рамки ущербної ідєології русского міра. Когда-то потомки соврємєнних ватоцефалів назвуть епоху Путіна вирванними годами і, посипая голову сажей угасших костров інквізіції, проклянут своїх дєдов. Як воєвавших, так і тих, хто їх поддєржав.
І нам также вполнє достаточно одного хєрачлівого пацієнта, шоби й надалі скурпульозно записувать поучітєльную історію його чрєзмєрно затянувшоїся болєзні...
Ну шо ж, на спільній прес-конференції Обама з Меркель говорили всякі правильні і приятні для нас речі, но про поставки Україні оружія Обама рішення покуда не прийняв. Рішили подождать до середи, до Мінська-2 і подивитися на поведінку Хуйла.
Дідові випала приємна можливість поділитися очередним прекрасним.
Днями, якщо пригадуєте, дід обнаружив на ютьюбі дві серії про Вову Пукіна "НамКрыш". Дідові понравилося дуже і я даже не знаючи авторів, просив тих хлопців смалити ще.
Ну шо вам сказати, пока вчоний кіт занімався поетічєськими дослідами час на місці не стояв і назбиралася нехуйова кучка новостєй, но про всьо по порядку.
Доброго ранку, друзі! Надворі чудесний зимовий понеділок, дід сподівається, що за вихідні всім вдалося відпочити та набратися сил. Хотя міжнародні дєятєлі взяли собі за моду особенно інтенсивно працювати іменно під час вихідних, а часто й ночами. Це вони, наверно, на сверхурочні розраховують. Або думають, що на вихідних небайдужі громадяни за їхніми дєйствіями стежать не так уважно, то можна не сильно напрягаться. Останні дні з точки зору резонансних собитій видалися особливо багатими, но суть проісходящого сильно скрита за туманом сверхсєкретності, яким оті дєятєлі окутують свої договорняки. Ота сверхекретність порождає всячеські інсинуації, а слабих духом громадян ввергає в униніє і панікйорські настрої. Но сільська аналітіка не привикла отступать перед трудностями і ми попробуємо зараз разом спокойно та хладнокровно вскрить справжню суть проісходящих собитій, щоб зрозуміти, що нас ожидає у бліжайше врем'я.
Вітаю сердечно, друзі. Дід щойно повернувся в цивілізацію і добрався нарешті до фейсбука. Дуже вибачаюся, що з технічних причин не міг постити обзори, відчуваю себе прогульщиком.
Дід уважно стежить за тєлодвіженіями мірових лідєров, які вперто носяться з Україною, як з писаною торбою і ні в какую не хочуть нас зливати.
Детальніше в завтрашньому ранковому обзорі.
Надобраніч малята, любі хлопчики й дівчата. Нехай вам насниться щось дуже-дуже хороше.
Завжди ваш,
Дід Свирид
- Ну шо, Владімір Владіміровіч, как самочуствіє? - освєдомилась Мєркєль, входя в кабінєт.
- Гєля, я щас не поняв? - удівілся Путін. - Ти шо, фейсбук не читаєш? Прі чому тут моє самочувствіє, єслі ви собралісь слівать мнє укропов?
- Слівать, конєшно слівать, - согласно закивав Олланд, доставая ларінгоскоп. - Скажитє а-а-а.
- А-а-а, - недоумєвающе протянув Путін. - А гдє, кстаті, мої "Містралі", скотіна?
- Сєйчас вияснім, Владімір Владіміровіч. Посмотрітє сюда, - Мєркєль дістала карманний фонарік і посвітила Путіну в очі.
Коли пересічний ватоцефал ізвєрга із мрачних глубін свого сознанія тезу про то шо адепти рузкого міра в лиці домбабвійсько-лугандійской джамахєрії сражаються не протів України, як такої хотя і на її території, а протів мірового жандарма, обітєлі зла і прочая прочая, вєлікіх ужасних США, він собствєнно тільки вербалізує вектор зовнішньої політіки Хуйлостану останнього десятиріччя.
Но бувають врємєна настільки тяжолиє, шо даже юмор визиває отвращеніє. Бо занадто вже рєзко, аж до тошноти, як фальшивая нота диссонує з нарастающим чувством тривоги і тяжолим прєдчувствієм завтрашнього дня. І дохтур знає, шо багато його читачів це ощущають.
В такі момєнти буває полєзно остановиться і подумать про собствєнне місце в стрємітєльно міняющомуся завтрашньому дні.
Доброго ранку, друзі! Якто неожиданно підійшла п'ятниця, сам факт налічія якої здатний вселити в небайдужих громадян бадьорий оптимізм. Дід рекомендує подумати про активний сімейний відпочинок, например на лижах. Бо хтозна коли ще на вихідних буде соответствующа погода. В будь-якому случаї дід настоятєльно рекомендує регулярно займатися спортом, щоб всі мужчини підійшли до пляжного сезону без животів, стрункі й сильні. А жінки й дівчата красіві. Впрочем, наші дівчата й так красіві. Но незабаром прийде весна, то задача кожної відповідальної укропочки вже зараз подумати про нову весняну обновку, красіве плаття ілі шото в етом духе. Мужчинам вообще нравиться, коли дівчата гарно і со вкусом вдягнені, а у воєнне врем'я чарівні жінки неабиякий чинник високого бойового духу мужчин. І вообще, дівчата, нема чого скривать красоту від взоров прогресивного человечества. Так шо начинайте думать про обновки.
Ех давно я такого не писала.
Та і новин майже не читала, бо нашого пишущого брата як почитать, так заворот мозгов случиться може. А тут читнула трохи лєнточку і вдохновілась - не скудєєт маразм нашого новостійщика.
"Скончавшаяся в Петербурге в отделении полиции (81-летняя) блокадница не похищала сливочное масло из магазина. Об этом радиостанции «Русская служба новостей» сообщили в пресс-службе городской прокуратуры."
- О, ду лібер Августін. Августін, Августін, - напєвав Путін, дорісовуя собі чорним маркєром квадратні вуса.
- Владімір Владіміровіч, шо ви дєлаєтє? - офігєв Пєсков, входя в кабінєт.
За сьогодні вже третій пост, дід вас уже наверно задовбав. Ізвінітє, єслі шо. Но тут такі інтєресні собитія проісходять, шо трудно промовчать.
Зараз многі гадають, про шо секретнічали Порох з Керрі і з якою новиною летять в Україну Меркель з Олландом. Дід уверен, шо всі вже все понімають і спокойно наблюдають за представлєнієм.
От містер Керрі прилетів уже в Київ і січас вже сєкретнічає о чомто з Порохом. Це нам було ізвесно давно і діда інтєресує лише те, чи Керрі не забув случайно папку, яку йому передали з Пентагона.
Про шо зараз йде разговор дуже інтєресно не лише дідові, но і бундесфрау Меркель. Любопитна, як і всі жінки, Меркель не видержала і тоже зараз летить в Київ. Послухать о чом там мальчікі судачать. За нею єстєственно ув'язався і мсьє Олланд, бо добрі французи давно йому пеняють, шо німці рулять ділами не спрашуючи мнєнія Парижа. Потому - куда Меркель, туда і Олланд.
А потом вони всі гуртом полетять у Мюнхен, пити пиво з сосісками. І строїти коварні плани. Хуйло нєдоумйонно гризе ногті.
Вніматєльно наблюдаєм.
P.S. Да, перед Мюнхеном сладка парочка ще злітає в Москву, бо перед тим, як примінять нові средства лєченія нада ж пацієнту хоть пульс пощупать.
