Спираючись на огромний, тяжолий посох...

"Будете йти по пустині, пока не помре останній, хто бачив рабство..."

Інтєрєсно, як вигляділи собитія 4000-лєтньої давнини глазами соврємєнніков? Попробуєм трохи пофантазірувать...
* * *
Спираючись на огромний, тяжолий посох дряхлий старік увєрєнно йшов вперед по раскальонной пустинє, ведучи за собою огромну толпу людей.
- Сколько можно? - недовольно роптала толпа. - Двадцать лєт бєсцельно слоняємся по пустинє... Раді чєго?

- Нас давно уж слілі! - утвєрждав хто-то пєрвих рядах. - Нашлі, блін, за кєм іті, ідіоти... Он же прійомний син фараона, у ніх там точно договорняк.
- Слиш, Сусанін. Валі в отставку, єслі не знаєш дороги. Нєхрєн пудрить людям мозги!
- Бог нас кінул! Обєщал дать зємлю обєтованную, а по факту імєєм мацу і дурацкій свод заповєдєй.
- Прієлась уже маца. От би снова хлєбнуть бурди, как в стариє врємєна... Надзіратєль, помню, пльоточкой хвацько витянєт, намєкая, шо пора на обєд...
- Тіхо! - приказав старік, замірая на мєстє.
- Шо таке, шо случилось? - забеспокоїлась толпа.
- Господь со мной говоріт, - пояснив старік, виісківая глазами бліжайшую гору. - Я щас уєдінюсь на нєдєльку, обсудім дальнєйшій маршрут. А ви подождітє тут. І смотрітє мнє, заповєді соблюдать. Прійду - провєрю.
Старік підійшов к горє і став проворно карабкаться вверх.
- Піздєц, пріплилі, - расстроївся хто-то. - Вот увідітє, Господь прікажет снова круги наматувать.Тут того Сінайського полуострова з гулькин нос, а нам тіпа за целиє двадцать лєт єго не обойті.
- Я уже говоріл про слів?
- Чую, будєт Майдан...
- Ти дурак ілі тупо прєдатєль? Майдан щас на руку фараону. Он только і ждьот, шоби Господь нас оставіл...
- А Господь нас і так оставіл. Мог би расхєрачить Єгіпєт і не гонять свой народ, словно верблюдов, по жаркой пустинє...
- Всьо пропало, пропало! Раньше за золото можна било купить шелка і олівкове масло, а щас? Развє шо только пєсок...
- Можна подумать, у тєбя когда-лібо било золото... Вот у Мойші - то да, фараоновий хрєнов родствєннік.
- Сколько можно болтать? Де маца? Обєщалі же не задержувать...
- Я поговоріл с Господом!
Моісєй с трудом спускався с гори, сгибаясь под тяжестью камєнних скрижалєй.
- Вот вам нові глави завєта, - сообщив он. - Положитє в Ковчєг.
- В ету дуру і так уже столько камнєй напхали, шо нєсті тяжело, - пожалувався хтось.
- Так маца сьодня буде чи нє?
- Гдє обєщанная земля?
- Ми прошлі только половіну путі. Нам ше мінімум двадцать лєт прєдстоїт ходить по пустинє. Так говоріт Господь, - сказав Моїсєй, украдкой смахуя сльози.
- А вот ето полний піздєц!
- Слілі нас, однозначно!
- Це у них такой договорняк с фараоном, шоби полностью уморить єврєєв в пустинє! - нєгодовала толпа.
- Пошлі, - приказав Моїсєй, поднімая посох. І не спєша отправився дальше, оставляя на раскальонном пєскє глубокі слєди.
Люди привично вистроїлись в шерєнгу і нєхотя отправились в путь, з каждим шагом прібліжаясь всьо бліже і бліже к обєтованной зємлє...