пятница, 20 февраля 2015 г.

Стосовно Дебальцево і ситуації навколо нього... (Від 18.02.15)

Дохтур вважає, що категорично не можна робити поспішні висновки, роздивляючись проісходящі собитія виключно в межах паучої банки та ігноріруючи те, що відбувається навколо неї.

А за межами України вже давно оселився страх. Світ панічно боїться війни. Панічно боїться Росії з її ядєрним потенціалом. І насправді готовий положить нас усіх на алтар уміротворєнія Путіна. Єслі би не одно но...

Світ не певен, шо крємльовський хєрачило успокоїться.

Були ше якісь надії на це після Крима, коли фрау Мєркєль усілєнно намагалась уболтать всі сторони "узбагоїться" і прийняти данность як нєізбєжность. Но потім начався Донбас і в хід пішло серйозне оружіє.

Панічний страх перед війною змушує західні країни об'єднуватися, щоб роздавити хєрачліве чмо в зародиші. Поки ще не нарастив сили і не накрав ресурсів для ведення масштабної війни. Для цього мірові лідєри ізбрали тактіку економічєского удушенія санкціями. І панічєский страх війни потихеньку трансформувався в панічєский страх не успєть удушить до війни.

Всі розмови мірових лідєров про дипломатичне вирішення конфлікту означають насправді одне: ми не хочемо вмішуватися настільки, шоб у Путіна був повод нас хєрачить. Признати провал Мінська-2 - це значить, що треба або надати Україні зброю і таким чином вступити в війну, або визнати свою безпорадність, навсєгда потєрять рєпутацію та відморозитися від "української кризи". І виключно для самоуспокоєнія мєдлєнно удушать економіку Путіна, пока він на нас за це отривається.

Но як би заманчиво не виглядала ідея залишити нас один на один з агресором, та все той же проклятий страх перед войной тихенько нашіптує, шо Путін в такому випадку може "сожрать" Україну і рушити далі ще до того, як вийде його удушить.

Хуйло прєкрасно це понімає і потому бикує, заманчиво намєкая, будто "мнє нужни только хохли, а с міровимі лідєрами і дальше готов бухать на корпоратівах і вообще всяческі сотруднічать". Возможно, у нього би навіть вийшло переконати у цьому западні страни, якби не мав згубну звичку постійно усім брехати. 

В самих же западних странах тоже проходять складні політичні процеси між тими, хто вважає можливим задушити Путіна економічними санкціями, і тими, хто полагає, шо єдиний вихід його зупинити - це укріпити Україну настільки, щоб змусити путінських посіпак понести значні потєрі і відступить за порєбрік. Таким чином Україна стане для Путіна "ідєєй-фікс" і він буде постійно об неї обламуваться і викидати остатки дєнєг на гонку вооруженій.

І зараз на фоні усього цього відбувається слідуюче.

Останні декілька днів активність "київської хунти" зводиться до намагання примусити Захід визнати порушення перемир'я з боку Москви і таким чином розв'язати Києву руки для активних бойових дій, не забуваючи при цьому надати Україні зброю, здатну зупинити агресора. Тому що порушення нами умов нав'язанного переляканим Западом перемир'я до того, як Захід визнає правомірність такого рішення, дасть дуже заманчівий привід відгородитися від конфлікту і залишити нас самих.

Останні декілька днів західні лідєри актівно вимагають від Путіна наказати бойовикам припинити вогонь, бо вони все ще не можуть пересилити страх вляпатися в війну.

Останні декілька днів Путін ржот як кастрірованний мєрін, наблюдая за етім цирком і читаючи вирєзки з українського сегмента Фейсбука, любезно прєдоставлені ФСБ.

Наші солдати покидають Дебальцево. Фейсбук волає про слів. Западні страни усілєнно бздять війни і забрасують Путіна прошеніями. Путін хєрачить. А Україна вкотре стоїть перед вибором: ризикнути зробити як треба і з великою вєроятностью залишитися сам на сам з російською армією, прогресуючою економічною кризою та скочуванням сорока мільйонів граждан в пучину справжньої всеохоплюючої ніщети, чи во ім'я примарної надії на допомогу вижити і стати на ноги - "стоїмо"?..

І дохтур насправді дуже і дуже радий, шо не йому доводиться зараз приймати рішення про правильний вибір.

Комментариев нет:

Отправить комментарий