Буває, шо серцем ото відчуваєш одне, а умом розумієш інше. І серцем дохтур повністю солідарний з паном Яцеком та, напевно, більшістю українців, котрі відчувають, що фактично ЄС знову змусили Україну підписати нову версію старих домовленостей, де найбільш ключова відмінність - офіційне закріплення нових кордонів з урахуванням захоплених терористами територій після першого перемир'я.
Та уміротворєніє хворого на всю ботоксну голову агресора з ядєрной кнопкой - то філігранна справа для справжніх саперів від геополітики.
З одного боку, Путін дійшов до точки, коли наявних на Донбасі ресурсів вже не хватає для громкіх побєд. Нада наращувать сили, проводить развєдку, планірувать нові тактічєскі комбінації. Все це дуже удобно робити під час перемірія, коли є можливість спокойно, без спєшки і суєти оцінить ситуацію, підготувати ударні групи і вже тоді увєрєнно йти в атаку, продвинувши лінію фронта ше глибше.
З іншого боку, українська армія гєроїчєскі обороняється на прєдєлє своїх можливостей. По деяким напрямкам довелося навіть відступити, віддавши бойовикам часть території. А вже про то, шоб контратакувати, вибиваючи протівніка аж за порєбрік на історічєску родіну, мова не йде взагалі. Навіть якшо провести додаткову мобілізацію, катастрофічєскі не вистачає дєнєг на придбання новітніх озброєнь та сучасної військової техніки. Та й западні страни не особо-то чешуться, шоби в кратчайші строки допомогти нашій армії стати набагато потужнішою, ніж військові сили деяких благополучних європейських держав. Дохтур підозрює, шо не в останню чергу це відбувається через те, шо Україна фактично знаходиться на грані звалювання у хаос. Бо мєдлєнна смерть економіки, недолуга імітація реформ, постоянні вброси про "нас слівают" на фоні подковьорної конкуренції фаворітов і аутсайдеров української політічєскої арєни та кураторів з ФСБ підтримують стабільно високий градус напруги. І єслі сьогодні вооружить до зубов українську армію, то завтра може случиться новий Майдан і вже невідомо, хто дорветься до власті і невідомо в яку сторону він розверне штики.
Но це в любому випадку лиш недолугі домисли і фантазії уставшого дохтурського разума. Бо серце, конєшно же, рветься хєрачить орди заблудившихся на Донбасі підхуйликів і восстанавлювать справедливість. Серце відмовляється вірити, що жителів Донбасу роблять заручниками мєлких мєстєчкових атаманчиков з Хуйлом во главє, які не задумуясь будь-якої миті можуть шмальнути "Градом" чи чимось похуже в остатки мірного насєлєнія, яке не може чи просто не має вже сили втекти.
Людей цих, звісно, безумно жаль. Але насправді немає можливості зараз усе змінити. Історія то вообще та ше стєрва, і кожна побєда правди написана кров'ю, пролитою в разне врємя торжествующим злом.
Перемога над Гітлєром має в своїй історії блокадний Ленінград.
Перемога над Путіним матиме разграблений і знищений Донбас.
І об'єктивно від цього ніде не дітися. Развє шо в якості слабого утєшенія, ЄС пропонує гроші і допомогу у відродженні регіону.
Та війна ше далека від завершення. І наївно було би думати, шо більше не буде спроб захопити нові території, шо з терактами вже покінчено, а боти і тролі разлічной стєпєні авторітєтності припинять попитки вбрасувать разний інформаційний мусор, намагаючись нашими же руками дестабілізувати країну. Та під час "перемир'я" гине набагато менше наших солдат і мирних жителів. І уже раді цього варто тягнути час.
Бо базові речі все ж зостаються незмінними: западні лідєри понімають всю опасность Хуйла, яка росте у геометричній прогресії, як тільки у нього заводяться карманні дєньги. Западні лідєри понімають, що прецедент України вирішить долю майбутньої гонки ядєрних вооруженій на всій планеті Земля. А чим це може закінчитися, стає понятно, якщо подивитися на внєзапно вознікшу із ніоткуда ІГІЛ.
Час безпощадно наближує неминучий і болєзнєнний конєц висохшого старіка по клічкє Хуйло. Час готовить чимало непріятних сюрпрізов улюлюкающєй толпє, шо сьогодні дико випучує очі й безумно оре "Росія", "хєрачить" і "Путін".
Але це скорботний час, який доведеться витримати. Він мало буде нас радувати, породжуючи в наших серцях переважно страхи та тривогу.
Та маємо бути сильними і увєрєнно робить своє діло, не поддаваясь на провокації. Бо фінал цієї війни вже написаний і змінити його не під силу даже алтайським шаманам. Треба лиш почекати і потом насладиться грандіозним закатом останньої кривавої імперії. Ібо, як утвєрждають самі про себе любітєлі похєрачить, "Москва - то вже є трєтій Рім, а чєтвьортому нє биваті..."
Комментариев нет:
Отправить комментарий