Однажди в Мінскє

- Ну гдє там ето хуйло? Поскорєй би... - нєрвно йорзав Олланд на стулі, виглядуя в корідор.
- Шо, страшно? - скєптічєскі уточнила Мєркєль.
- Скорєє мєрзко, - признався Олланд. - Мене вже тошнить от єго наглой ботоксной морди.
Гдє-то вдалі послишався громкий лай.
- А вот і прідворниє журналісти, - замєтіла Мєркєль. - Навєрноє вже прієхал.

В корідорє почулося громке цоканіє копит і в комнату заглянув Лавров.
- Обами ілі Кемєрона тут нєт? - поінтєрєсувався он.
- Нєту, - сухо отвєтіла Мєркєль.
Лавров удовлєтворьонно кивнув і крикнув кому-то:
- Можно!
Путін осторожно війшов в кабінєт, вніматєльно принюхуясь.
- Хто тут набздєл? - шутліво поінтєрєсувався він. - Дишать нєвозможно. Порох, ти?
Путін криво усмєхнулся і подошол к стулу в дальнєм углу.
- Погодітє, Владімір Владіміровіч, - вбєжал в комнату Лукашенко, отодвигая стул. - Мнє Мєркєль на пару слов. Ангєла Хьорстовна, вам нє нужна случайно пєрспєктівна європєйська страна на довольствіє? А то у Владімірича з баблом сєйчас туговато...
- Ето шо сєйчас било? - не поняв Путін. - Ти охрєнєл?
- От Владімір Владіміровіч, не мєшайтє нам обсуждать євроінтеграцію, - попросив Лукашенко. - Януковічу он уже помєшалі, і шо?
- А ну погоді, - потрєбував Путін, вихватуя стул. - Хєрачіть, хєрачить...
- Тіхо!
Мєркєль достала звонящий мобільнік і подняла трубку.
- Альо, Барак? Нєт, ше не подпісалі, только собралісь... Та погоді ти хєрачить, какіє джевеліни і томагавкі? Дай хотя би попробувать...
Мєркєль расстроєнно махнула рукой і положила трубку.
- Говоріт, давайтє бистрєє, бо МакКєйн уже нєтєрпєліво круги наматує вокруг Бєлого дома і рвьотся в бой, - сообщила вона.
- Гєля, я щас нє понял, ми хохлов слівать собралісь ілі Обамє дєлать пріятно? - не поняв Путін. - Хто тут міровой лідєр в конце-концов?
Путін взяв карандаш і рулон туалєтной бумаги.
- Ітак, хто пєрвий начньот уніжаться і умолять мєня не хєрачить? - поінтєрєсувався він. - Гєля, начньом с тєбя. Твої прєдложенія?
- Ти шо, хуйло, охрєнєл? - поінтєрєсувалась Мєркєль.
- Шо? - удівльонно подскочив Путін, нічаянно ломая карандаш. - Шо щас проізошло, я не поняв?
- Расказую для тупих, - сказала Мєркєль. - В етой комнатє щас собралісь два міровиє лідєри і одін кандідат на званіє, шоби ісключітєльно із соображеній жалості і гуманізма помочь зарвавшомуся хуйлу воврємя остановіться. Напоминаю, шо МакКєйн вже наматує круги вокруг Бєлого дома, ізнивая от нєтєрпєнія. І уж явно не потому, шо желаєт узнать о какіх-лібо компромісах.
- Мнє єщо раз напомнить про ядєрну пиль? - нєрвно спросив Путін, пуская слину. - Ілі позвоніть на короткий номєр унічтоженія НАТО?
- Собєрі своїх підарасов і валі за порєбрік, - прєдложив в отвєт Порошенко.
- А ти оборзєл, - злобно замєтіл Путін. - Відать, Іловайск нє пошол на пользу.
- Гєрр Путін, давайтє бліже к конструктіву, - прєдложила Мєркєль. - Ви согласни виполніть трєбованіє Порошенка?
- Нєт, - заявив Путін. - Нє хватало ше... Хто тут кого хєрачіт, шоб діктувать условія?
- Ясно... - грустно вздохнула Мєркєль, поднімаясь со стула. - Олланд, звоні Обамє і пошлі на фуршет.
- Так, всєм сідєть! - злякано закричав Путін, випучивши глаза і доставая якусь коробочку. - Єслі я щас нажму сюда - Донєцк і Луганск расхєрачат вмєстє с заложнікамі. Ето понятно?
- Вот оно, істінноє ліцо русского міра, - спокойно замєтіла Мєркєль, присажуясь. - Перекошене злобой, напудрене, вовсю чвиркаєт кітайськім сіліконом, який пацієнту впарили вмєсто ботокса...
- Гєля, я за сєбя не ручаюсь, - напомнив Путін.
- Ладно, раз уж хуйло настаіваєт, то, так і бить, послушаєм єго трєбованія, - прєдложив Олланд, забірая у Путіна туалєтну бумагу і доставая дорогу ручку "Паркєр". - Ізлагайтє, записую...

(Продолженіє очєнь даже возможно, шо слєдуєт...)