- Хєрачить, хєрачить, - булькав Путін, хєрача ізо всєх сил по картє Дебальцево.
- Єсть, Владімір Владіміровіч, - бодро отвічав Шойгу, отдавая честь. - Только дайте бабла. Помнітся, ви как-то двадцать трілліонов пообєщалі, ше при старому курсє...
- Хєрачить! - рассвірєпєл Путін, дєформіруя прокачані ботоксом губи в жалке подобіє злобной улибки. - Хєрачить, хєрачить...
Путін мєчтатєльно закатив глаза і затрясся, тіхонько постануя от наслаждєнія. Шойгу ізумльонно наблюдав за ним.
- Всьо, я кончіл. Іді, - скупо сообщив Путін, расслаблено плюхаясь на кушетку.
- Так а бабло? - растєрянно уточнив Шойгу.
- Расхєрачиш Дебальцево і намародьорствуєш. Шо стоїш? Нє мєшай расслабляться.
Шойгу обіженно вийшов і закрив за собой двєрь. Путін перевернувся на живот і сунув руку под матрац.
- Інтєрєсно, куда же я сунув возбуждающі фотки питок і казнєй в ісполнєнії Кім Чен Ина? - бормотав він, шурша газєтной бумагой. Наконєц йому удалось шото нащупать. Путін радостно улибнувся і витащив мінскій договор.
- Ну піздєц... - обідився Путін. - Вот так взять вот і обламать вєсь кайф...
- Он вообще знав толк в ізвращонних удовольствіях, - отчотліво проізньос чей-то голос. - Мємуари Кабаєвой с тщатєльним опісанієм рєдкіх момєнтов ісполнєнія супружеського долга до сіх пор ужасають даже тєх нємногіх історіков, хто в подробностях ізучав звєрства нацизма і концлагєря.
- А подсматрювать нєпрілічно! - замєтіл Путін, злобно оглядуясь по сторонам.
- А вот і наш пєрсонаж...
Внєзапно всю комнату залило ярке світло.
- Вспишка справа! - злякано крикнув Путін, запригуя под кушетку.
- Всьо в порядкє, Хуйло Владіміровіч. Ето просто машина врємєні. Вилєзайтє, нє бойтєсь.
Путін осторожно виглянув наружу. Перед ним були толсті прутья рєшотки, за якими за длінними партами сиділи студєнти і с інтєрєсом рассматрювали його.
- Я не поняв, це хто тут хуйло? - осмєлєл Путін, вилазя наружу. - Хто-то хочєт бить расхєраченим в ядєрну пиль?
- Перепрошую, пане професоре, а ви певні, шо це саме той великий диктатор? Бо шось воно якесь жалке, - поінтєрєсувався студєнт з первой парти. Аудіторія громко заржала.
- Он, конєшно же он, ошибки бути не может, - завєріл Мєдвєдєв, тицяя в Путіна длінной указкой.
- Ти шо, Дімон, охрєнєл? - прошипів Путін.
- Ви, навєрноє, путаєтє мєня с прадєдушкой, Дмітрієм Анатолієвічєм, которий, уви, бил дурак і воврємя от вас не утік. Но наша сємья давно от нєго отрєклась і сєгодня я, Гриць Опанасович Мєдвєдєв, являюсь вєдущим спєціалістом по путінізму.
- Открой нєнадолго клєтку, пообщаємся, - ласково прєдложив Путін, остєрвєнєло вгризаясь в толсті прутья рєшотки.
- Не могу, наглядні пособія нєльзя випускать на волю, - покачав головой Мєдвєдєв. - Лучше расскажитє студєнтам-історікам Кієво-Могилянської акадємії, зачєм полєзлі хєрачить.
- А шо такоє? Хочу і лєзу, - визвірився Путін. - Хєрачить, хєрачить...
- Імєнно так он і заявіл в Гаагє, как ви могли убєдіться, посмотрєв обучающеє відєо, - прокоммєнтірував Мєдвєдєв. - Вообще Путін дуже старався прітворіться неадекватним, шоб ізбєжать наказанія. Гриз стулья, бився башкой об стєну, лаяв на адвокатов...
- Ти дурак? Какая Гаага? - іспугався Путін. - Ядєрна пиль?
- Но Мєркєль задєйствовала весь свой авторітєт і ричагі вліянія, шоб судєбниє псіхіатри прізналі його вмєняємим, - продолжив профєссор.
- Але ж до вироку він все одно не дожив? - поінтєрєсувались с задніх рядов.
- Хто не дожив, я не дожив? - офігєл Путін. - Мєня всє бздят, я вєлікій...
- Да, Хуйла Владіміровіча застрєлілі в камєрє вистрєлом у вісок. Кстаті, а вот єго чєрєп.
Мєдвєдєв взяв лєжащий на столє череп і сунув у нього палець, наглядно дємонстріруя пулєвоє отвєрствіє. - Уви, убійца так і нє бил найдєн. А ви, інтєрєсно, можетє прєдположить, кто ето сдєлал?
Профєссор вопросітєльно посмотрєл на Путіна.
- А-а-а, - тонєнько пискнув Путін, с ужасом узнавая на черепі подряпини от іголки в мєстє уколов ботокса.
- Ой та ладно! - засміявся профєссор. - Можно подумать, ви іспугалісь. У вас под матрацом і пострашнєє фотки були. Їх до сіх пор в архівє учьоним показують только послє разрєшенія псіхіатра.
- Хєрачить, хєрачить! - злякано візжав Путін, карабкаясь по прутьям клєтки наверх.
- Здається, користі від нього вже не буде ніякої, - грустно вздохнув студєнт в пєрвих рядах.
- Ну тогда просто полюбуйтєсь вот етім мєлким нічтожеством, котороє возомніло сєбя Юлієм Цезарєм, бессмєртним імпєратором трєтьєго Ріма, - прєдложив профєссор Мєдвєдєв. - А я тєм врємєнєм расскажу, как послє смерті Хуйла распадалась на часті Росія і как богатая і процвєтающая Україна, позабив билиє обіди, протянула Москвє руку помощі. За ето Красную площадь переімєновалі в Кієвскую, а із Мавзолєя викинули послєднєго мєртвєца і устроїли музєй діктатури, шоб потомки навєкі помнили о позорє, який заслужили прєдки, і про його причини...
Комментариев нет:
Отправить комментарий