Замість обзору 24 квітня 2015

Доброго ранку, друзі! Утреннього обзора сьогодні не буде, бо дід зранку пішов у лікарню, за медіцінськой справкой, шо здоров, бодр і пригодєн для участія в разного рода марафонах. Справку вимагають організатори Київського полумарафона, іначе не випустять діда в неділю на старт. Нічого не поробиш, нада здавать кров, робить ЕКГ і общаться з приємними людьми в білих халатах. Які по роду своєї діяльності вже нічому не удівляються, но все рівно дивляться на тебе як не на зовсім нормального - вставати у неділю зпозаранку і лише для того, щоб потом два часа хекаючи бігти в натовпі... Будем откровенні - не всі вважають таких людей цілком номальними.

Але це ще шо? Якось пару год тому назад до діда прийшов його неугомонний кум і между прочім каже:

- А давай, куме, пробіжимо 100 кілометров.
Дід, знаючи, шо кум ніколи поганого не предложить, тут же согласився:
- Давай, - кажу, - Пробіжимо. Чому б і не пробігти?

Між ідеєю та її реалізацією в нас із кумом обично временной зазор мінімальний, то ми взули кросовки, сіли в машину і поїхали в Одесу. Де щороку на початку квітня проводиттся самий ізвесний на території бувшого СССР супермарафон - знаменита Одеська сотка. Вийшли ми на страрт, а там таких же ненормальних бігунів чоловік п'ятсот.... Но про то колись іншим разом може розкажу, бо щас перед ЕКГ волнуваться нільзя. А то кардіограма получиться не така, як нада і дохтори дідові справки не дадуть, шо він нормальний.

Зберігаєм бадьорий дух, ведем здоровий спосіб життя і слєдім, шоб віздє був порядок :)

upd.:

Все-таки жаль, шо дідові рідко доводиться спілкуватися з людьми в білих халатах у місцях їх нєпосредственного обітанія. Серед них оказується багато прекрасних людей з нєзамутньонним сознанієм, большинство з яких відімо вообще не в курсі, шо Брежнєв вже помер. Бо не знаю де ще так свято бережуть традиції совецької епохи, як у наших общественних поліклініках.

Дід вбив у тій поліклініці п'ять годин дорогоцінного часу, залишив десятки тисяч громадян без утреннього обзора і все ради формальної справки, яка підтверджує цілком очевидну річ, шо дід "Пр. здоров". Для цього нада було здать кров, пройти ЕКГ і, як виражаються дохтори, "флюшечку".

З означених 5 годин 90% часу було потрачено на стояння в чергах, 9% на бюрократію і лише 1% на общеніє з дохторами по существу вопроса. Услуги поліклініки, єстєственно, платні.

Общеніє з дохторами, то отдєльна історія. На строгий вопрос терапевта "Жалоби?" дід попробував був пожалуваться на нєкоторі болі в лівому коліні, які іногда появляються. Дохтор спитав коли появляються - увечері, чи утром? Чи всьо врем'я болить? Я чесно признався, шо болить лише іногда, після 12-го або 15 км бігу, на шо получив твердий погляд з-під окулярів і єхидний вопрос: "Это вы жалуетесь или хвастаетесь?". Після чого дід замовк і більше глупими вопросами занятого і серйозного дохтора не отвлєкав.

В общем так, гражданє мої любі, ось вам моя щира порада і якщо хочете убедітєльна просьба - ніколи не хворійте і не ходіть ви по тих поліклініках. Хай їм біс. Но для цього ведемо здоровий спосіб життя, правильно харчуємося, активно займаємося фізкультурою і спортом.

Будьмо здорові!