- Підем, - каже - сходим на Ельбрус.
- Ходімо, - кажу
Зібрали рюкзаки, сіли в поїзд і поїхали в Пятігорськ. Звідти на маршрутці до Терскола, ну а там одягли рюкзаки і потюпали помаленьку на гору. Через пару днів дотюпали до Пріюта-11 - це штурмовий табір, де обично альпіністи чекають погоди. Ну, як кажуть, щоб Гора пустила.
Кроме всього прочого Пріют-11 знаменитий тим, що там на висоті 4130 м знаходиться самий високогорний у Європі туалет. В Росії це чомусь предмет особой гордості.
Не знаю як там щас, но в ті часи, коли дід з кумом пару днів отдихали на Пріюті-11, борючись з приступами горняшки і потроху акліматизовуючись, той туалет представляв собою забавне зреліще.
Уявіть собі жілізну кабіну, всю в льоду, бо обично там температура -30, а то і -40. Уявили? Тепер уявіть, шо ота жілізна кабіна закріплена тросами над невеличкою прірвою. І під тим туалетом десь метрів 80 свободного падєнія.
Зайшовши в ту кабіну желатєльно тут же зафіксуватися карабіном, щоб не шубовснути дірку в підлозі. Підлога єстєственно устлана жовто-коричневим льодом повишенной слизькості. Во ізбежаніє нещасних випадків всередині кабіни наварено спеціальні крючки, щоб посєтітєль міг надьожно себе зафіксірувать. І дві чугунні ручки, щоб держатися руками. Для сугубой надьожності, значить.
Да! Вітер кабіну постійно розгойдує, сталеві троси скриплять, не додаючи впевненості, що вся ота конструкція харашо закріплена. Потом перед альпіністом постає трудна моральна задача - наважитися зняти з себе комбінезон і відкрити найніжніші частини свого тіла крижаному вітру, який потужним струменем б'є з дирки в підлозі. А єслі ще в цю інтимну мить подивитися донизу, то завжди можна побачити одного чи двох орлів, які ширяють прямо під тобою, хитро на тебе поглядаючи.
Дід з кумом через два дні щиталися вже на Пріюті-11 старожилами. Стоїмо якось на схилі, дивимось на закутані сніговими хмарами вершини і гадаємо, коли ж воно, блять, розвидниться, щоб піднятися на оті заветні 5642 м. Аж тут знизу поволі піднімається група достаточно прілічно екіпірованих туристів. Добрели вони, значить, до нас, дивимося - всі німці. Возраст - від 60 до 70 років. Хто буває в таких місцях, цьому не удівляється - німцям не сидиться вдома, а возраст 65 років там вообще не щитається старчеським. Всю жизнь вони трудилися, а на заслуженном отдихе розвлєкаються екстремальними походами.
Вобщем, доплентали до нас оті німецькі дєдушки й бабушки, і спрашують де тут туалет.
Ми з кумом сразу повеселішали, предчуствуя дальнєйші собитія.
- Оно, там - показуємо в напрямку підвішеної на тросах кабіни, яку із-за тумана видно не було, но стежка в снігу була до того "туалета" протоптана.
Якийсь дєд, якому видно більше всього приспічило, достає з рюкзака рулон туалетного паперу (відімо знає російські порядки) і спокойно йде собі в указанном направлєнії.
Ми з кумом, предвкушая удовольствіє улибаємось і общаємось із рештою туристів. Як заведено в альпіністів, інтєресуємось хто звідки, чи давно в путі, які види на погоду і соглашаємось, що всі синоптики козли. Аж тут із тумана вибігає перший дідуган, не кажучи ні слова хапає з рюкзака відеокамеру і вирячивши очі біжить назад.
Німці до нього - вас іст даз? А той лише рукою махнув, тіпа - гайда за мною, самі побачите. Німецькі дєдушки й бабушки як по команді, строєм, подалися за першим дідом і скрились в тумані. Ми з кумом - за ними.
А там перед нашим взором розвернулася епічна картина, як німці по очереді стають в ту кабіну і регочучи фотографіруються в ній.
Ніякої особої моралі дід з цієї історії не виводить. Можна було б намекнуть на тему "дедывоевали", а побеждьонні німці тепер над ними сміються. Можна було б сказать, шо по туалетам іностранці судять про твою країну і це тоже була б правда. Помню колись в Сеулі на діда проізвйол нєізгладіме впечатлєніє живий виноград в общественном туалєті. Но в Кореї все ясно - Туалетна асоціація одна з самих мощних громадських організацій країни, не зря її очолює чуть лі не прем'єр-міністр. В Азії до теми общественних туалетів ставляться вообще дуже серйозно, а Сінгапур даже ініціїрував створення Всесвітньої асоціації туалетів. А оця Всесвітня асоціація заснувала Всесвітній день туалетів - 19 листопада. І в них до цього ставляться болєє чим серйозно. Тому В нас на цю тему непрілічно хіхікають, а в них виноград росте.
Дід вибачається перед читачами, що зачепив цю не зовсім прілічну для нашої культурної традиції тему, но хочем ми того, чи ні, а туалети - важна часть нашого життя, де нам приходиться проводити чимало часу. От у квартірах люди обставляють собі туалети не менш любовно, чим кухні або спальні. А у нєкоторих туалєтах цілі бібліотеки книг, так шо можна там сидячи получить прілічне образованіє. Хотілось би, щоб і общественні туалети в Україні колись такими, куди було б не стидно заходити.
Ну і єстєственно, дід не був би дідом, якби не завершив пост закликом до здорового образу жізні, шо нада заніматься спортом, щоб і в 70 років мати здоров'я ходити з бабусями в гори.
Но писати про це не буду, бо времені нема - іду бігати і єслі пробіжу сьогодні заплановані 15 км за задане врем'я, то буду чуствувать, шо молодець. А єслі не вложуся, то не буду чуствувать, шо молодець. Прийдеться на тижні інтенсифікувати інтервальні пробіжки. Ну, в общем, дід побіг, а ви тоже не отлинюйте - видів фізичної активності багато, кожен може знайти собі до душі :)
Будьмо здорові :)
Комментариев нет:
Отправить комментарий