
- Альо, Хасан? Слушай, у мене тут ракєтка ядєрна завалялась, совсєм не нужна. Хочеш даром отдам? - благодушно проізньос Путін, підморгуя Лаврову. Лавров улибнувся повним ротом овса і задоволено фиркнув.
- От маладєц, опять всєх пєрєіграл!
- Мєждународні звонки для етого номєра отключени за нєуплату по дєлу "Юкоса", - меланхолічно отвєтіла трубка.
- Шо значить отключени, ето как понімать? - не поняв Путін, тича трубку під ніс Лаврову.
- А шо я могу? - обідився Лавров. - Ви же самі сказали обозвать Обаму жопой с ушами, напомнить про ядєрну пиль і сказать, шо Путін іх всєх ше пєрєіграєт.
- Ідіот, как я можу кого-то пєрєіграть, єслі мнє поіграть не дають? - злобно поінтєрєсувався Путін. - Отдавай сюда мой овьос, не заработав.
Лавров обіженно вздохнув і зацокав копитами прочь. Путін провів його взглядом, зачерпнув горстку овса, кинув собі у рот і задумчиво прийнявся його пережовувать.
- Докатілся... В казнє шаром покати, безработіца прогресіруєт, печатні станки один за другим ламаються от перегрєва, бабла ніхто не дає... І єщо, блін, совєршенно не ясно, как впаріть хохлам наш газ, прі етом дєлая від, шо я їх пєрєіграл...
Він підійшов до новєнького трона, запакованого в целлофан, і вкотре попитався на нього вскарабкаться без табурєтки.
- Хотєл би я всьо же знать, какая скотіна сдєлала мой трон не по размєру. І, шо болєє інтєрєсно, какая скотіна сюда планіруєт помєстіться?
Путін с трудом взорбався на височенний трон і меланхолічно покрутив в руках утиканий булавками глобус.
- А вєдь какой бил Кримнаш всєго ліш какой-то год тому назад, как радовалісь Новоросії. Мірові лідєри хвостіком бєгалі, упрашували не хєрачить. А уж олімпіаду закатілі какую, куда там сраним піндосам...
- Владімір Владіміровіч, нашлі! Наконєц-то нашлі! - раздався радостний вопль і в кабінєт вбєжала запихавшаяся Попова. - Прєдставляєтє какой ужас? Оказалось, ми всьо ето врємя чістім сральнікі й умивальнікі укропськімі срєдствамі. Вот останєтся чєловєк наєдінє со своїмі мислямі в отравлєнном помєщєнії, і лєзут єму всякіє нєпотрєбності по поводу нє нашей войни ілі нашего Крима...
- І вєдь, шо самоє інтєрєсноє, она вєдь іскрєннє вєріт в собствєнний брєд, - угрюмо замєтіл Путін, доставая фамільний маузєр. Попова пискляво вскрикнула і вибєжала прочь.
- Устал, от всєго устал.
Путін повєртєл в руках маузєр і нажав на спусковой крючок. Із дула вирвався огоньок. Путін достав із кармана трофєйну сталінську трубку, прикурив, затянувся і громко закашлявся.
- Хєрачить, хєрачить, хєрачить, - устало проізньос он і грустно захохотав...
Комментариев нет:
Отправить комментарий