Толерантність - це терпимість, злорадство - це радість з чужого горя.
Дохтур далеко не толерантний. Він крайнє негативно відноситься до Бузини, який напряму працював на російську пропаганду. І так само відноситься до Фаріон, яка свідомо чи несвідомо працює на російську пропаганду.
Дохтур також негативно відноситься до злорадства.
Бо для нього це є ознакою примітивного морального стану. Напевно, людина не мала в житті справжньої радості, якщо єдине, що робить її щасливою - це чуже горе.
Вбивство Бузини цікаве дохтуру виключно з точки зору його наслідків, яких він бачить декілька. Так само, виключно наслідками статей і виступів, цікава йому Фаріон.
Самі по собі фігури ці далеко не доленосні. І якби проти України не велася зараз війна, їхні долі та вчинки не мали б жодного значення.
Але війна ведеться. І на відміну від попередніх воєн, не тільки за допомогою вогнепальної зброї.
Ворог нас прораховує по собі. І коли ми уподібнюємося росіянам, мавпуємо їхню звірину агресію та жагу до вбивства - стаємо передбачуваними, а відтак і слабкими.
Але як ламаємо чужі шаблони - ворог губиться і не знає достеменно, що робити.
Нині задача Путіна - зробити нас прогнозованими. Побачити звичні реакції на провокації. Намацати точку опори для маніпуляцій.
Але ясно уже, що не вийде. Ми інші. Саме тому у нас все буде добре.
Комментариев нет:
Отправить комментарий