Устоявшимся стереотипам сучасного українського телебачення присвячується...

(Десь у зарослях на Печерському пагорбі)

- Так, хохли готови? Гдє хохли? - пискляво верещав в матюкальник коротишка в кєпкє, гасаючи між дерев.
- Тут ми.
На невеличку галявину вийшла купка чоловіків, вбраних у гуцульський одяг.
- А почему такі чисті? - істєрив коротишка. - Ясно ж написано: тупиє і грязниє свінопаси.
- В тєатрє сказали, шо єслі єщо раз вернемо запачканий рєквізіт, то больше давать не будуть, - угрюмо отвєтілі мужики.
- А оні в курсє, во сколько мнє обошолся сценарій от лучшего московського сценаріста? - вскіпєл коротишка. - Провінціали сраниє... Ладно, работаєм дубль пєрвий: встрєча одичавших горних хохлов с московским интєллігєнтом. І побольше імпровізації, нє стєсняємся. Так, пошол, русскій, пошол.

Із-за молодої сосни на галявину вискочив тощий свєтловолосий рубаха-парєнь з гармошкой напєрєвєс.
- Прівєт, хохли!
Кремезний мужик в гуцульському вбранні мовчки двинув юношу по улибчивой мордє. Молодик охнув і плавно осєл на землю.
- Так, я нє понял, шо щас проізошло? - офігєл коротишка.
- Імпровізація, - тихо буркнув кремезний мужик, потираючи ушиблену руку. - А чого воно обзивається?
- Убєрітє цього бендеровца, чтоби я єго больше нє відєл, - приказав коротишка, експресівно махая картузом над юношей з гармошкой. - Кому ше не понятно, шо ви хохли? Прогібаємся, улибаємся, всьо как в жизні.
- А можна гармошку убрать? З нею больнєє падать, - попросив юноша, с трудом підводячись на ноги.
- Можно. Дайте єму два томіка достоєвского, учєбнік по квантовой фізікє і красіві очки, пусть будєт умним, - распорядився коротишка, заталкуя юношу обратно за дерево. - Дубль два, работаєм.
- Прівєт хохли, - іспуганно поздоровався юний очкарік, осторожно виглядуя із-за сосни. 
- Доброго дня, дай боже здоров'я, - заісківающе заулибались мужики в гуцульському вбранні, подобострастно вигинаючи спину.
- Уже лучше, - обрадувався коротишка. - І побольше хохляцкой глуповатой експресії. "Вітальку" ніхто нє смотрєл, шо лі? А ти - больше увєрєнності, бити ніхто не буде.
- Ну а вдруг? - уточнив юноша. - Можно на всякий случай убрать очки?
- Убєрітє очки, - приказав коротишка. - І дайтє йому модний гаджет і ключі от моєй машини. Пусть будєт успєшним. А хохлов свиньми разбавтє ілі коровами, шоби виглядєлі натуральнєє.
- Гдє я вам в Кієвє коров і свінєй возьму? - не поняв бородатий мужик в жилєткє з надпісью "рєквізіт".
- А я шо, віноват, шо почті вєсь бюджет уграли на московського сценаріста? Імпровізіруй, - злобно приказав коротишка. Бородатий пожав плечами, схватив мєгафон і громко в нєго замичав.
- Дубль трєтій. Давайтє сдєлаєм харашо, бо у опєратора скоро обєдєнний перерив закончется і он уйдьот на работу. Началі!
- Ну чо, хохли, тіпа прівєт? - насмєшліво уточнив білобрисий юноша, нєбрєжно поігруя ключами от "Жигулєй".
- День добрий вам, ясновельможний пане, - отвєтілі мужики, актівно кривляясь і вигинаючи спину.
- Му-у-у, - замичав бородач в мєгафон.
- Ідєально! - обрадуванно захлопав коротишка в ладоші. - Таке і в Росію нє стидно в прокат показать. Сєгодня всьо, а завтра снімаєм сцену в дєрєвнє. Вніматєльно почитайте сценарій, шоб правильно рєагіровать на уніженія. І з дєрєвєнськой шалави снімітє чулкі і латекс, она же хохлушка. Всьо, убєжал. Мнє єщо сюжет о каратєлях знімати для РенТВ.
Коротишка вихватив ключі от "жигулєй" у молодика і скрився в лєсу.
- Не прийду я завтра, навєрноє, - сказав бєлобрисий юноша, провожая коротишку взглядом. - Бо, глядя на нього, всєм сразу становиться ясно, хто тут із нас настоящий останній москаль...